Экономические науки /5. Управление трудовыми ресурсами

к.е.н., доцент Хлівна І.В.

Уманської філії ПВНЗ «Європейського університету»

м. Умань, Україна

Методологічні основи формування та прогнозування ринку праці сільських територій

У зарубіжних прогнозних і аналітичних центрах використовують сотні прогностичних економетричних систем. Широко відома одна з перших розгорнутих мікромодель національного господарства, розроблена лауреатом Нобелівської премії з економіки Лоуренсом Клейном. Ця модель включає 15 внутрішньосистемних змінних, які визначаються за допомогою 12 стохастичних лінійних і нелінійних рівнянь і чотирьох детермінованих тотожностей.

У сучасній Україні прогнози розвитку економіки великих народногосподарських комплексів поки що не стали основою формування економічної політики держави. Досить широко застосовуються прогнози ситуацій на валютному ринку та ринку короткострокових цінних паперів, але забутий досвід оптимізаційного прогнозування соціальної та виробничої сфер народного господарства. Тому вивчення досвіду зарубіжних країн у галузі прогнозування, особливо ринку праці сільських територій, для нас є дуже важливим.

Найбільшого розвитку економічне прогнозування ринку праці сільських територій досягло в 70-х роках минулого століття в Канаді, Японії, Франції, Великобританії, США та низці інших країн. До цього часу економісти в основу формування прогнозів поклали систему економічних параметрів (індикаторів), які характеризували стан економічного і соціального розвитку країни, встановили систему заходів з державного регулювання економіки. Криза економіки 1929-1933 рр. створила основні умови для розвитку індикативного планування. З’явилися перші макро-рівневі плани. На базі генетичної концепції Н.Д. Кондратьєва були зроблені спроби розробити систему індикативного планування [2]. Першою публікацією в цій галузі була робота К. Ландауер «Теорія національного економічного планування» (1944 р.). Якщо Держплан СРСР в цей період впливав на економіку країни шляхом прийняття рішень і видачі жорстких вказівок, то в зарубіжній системі планування формувалася дуже важлива координаційно-інформаційна складова, тобто індикативна система планування.

Система індикаторів планування почала формуватися ще на початку XX ст. Так, в США в 1911 р. використовувалися три базових індикатори: індекс банківських кредитів, індекс цін акцій, індекс економічної активності. Цей підхід надалі був розвинений Гарвардської економічною школою. Багато країн в кінці 60-х років перейшли до індикативного планування, яке в 70-і роки досягло найвищого розвитку, почалося широке використання різних математичних теорій, економіко-математичних методів і моделей, інформатизації тощо. До цього часу в більшості країн були сформовані свої національні системи індикаторів і виникла необхідність створення міжнародної системи економічних індикаторів. Ця система є досить складною і формується на базі американських розробок за чотирма основними напрямками як: прогнозування світових економічних криз; аналіз особливостей протікання криз в окремих країнах; прогнозування світової торгівлі; прогнозування інфляції на світовому рівні [3].

Для прогнозування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в ринкових умовах широко застосовується моделювання економічних процесів, використовуються коефіцієнти еластичності в залежності від цін реалізації продукції і рівня цін на засоби виробництва. Фермерам досить складно пристосовуватися до ринкових цін. Так, порівняно невелике підвищення цін на ринку зерна призводить до дуже швидкого переповнення останнього. І навпаки, при зниженні цін фермери прагнуть збільшити обсяг поставок на ринок зерна, з тим щоб зберегти загальну суму доходу. Ще складніше прогнозувати ситуацію в тваринництві, так як підвищення або зниження цін на продукцію цієї галузі може призвести до циклічності виробництва. Такий цикл в свинарстві триває чотире – п’ять років, в м’ясному скотарстві – дев’ять років.

Для прогнозування споживання сільськогосподарської продукції широко використовують економіко-математичний апарат, коефіцієнти еластичності. При цьому виходять з так званого закону Енгеля, який свідчить, що в міру зростання доходів населення відносно знижується частка доходів, що йдуть на продовольство. Таким чином, прогноз споживання продукції тісно пов’язаний з обсягами її виробництва і рівнем доходів населення [1, с. 22].

При прогнозуванні ринку праці сільських територій необхідно враховувати розвиток зовнішнього і внутрішнього ринків, прагнути максимально наситити останній вітчизняною продукцією. При вирішенні цієї складної проблеми слід враховувати розроблені і розробляються державні цільові програми з метою досягнення найвищого соціально-економічного ефекту. В даний час в АПК відбуваються істотні зміни: посилюється концентрація виробництва в регіонах; формуються спеціальні зони розміщення окремих видів сільськогосподарської продукції з урахуванням природних факторів; більшість регіонів прагне до самозабезпечення продукцією свого АПК; з’являється міжрегіональна конкуренція на ринку збуту продукції тощо. Таким чином, ринкові відносини вимагають багатоваріантної розробки напрямів і структури розвитку регіональних ринків праці сільських територій. В ідеалі, щодо закінченого варіанту всі пропорції між сферами АПК можливо прогнозувати лише на рівні країни.

Література:

1. Беседін В. Ф. Аналіз і прогнозування попиту та пропозиції / В. Ф. Беседін, С. В. Дідур.: зб. наук, праць [«Формування ринкових відносин в Україні»]:. — Киiв : Науково-дослідний економічний інститут. —2007. Вип. 7 — С .20—28.

2. Кондратьев Н.Д. Большие цикли кон’юнктури и теорія предвидения / Н.Д. Кондратьев. — Избранные труды. — М.: Экономика. — 2002.

3. Транченко Л.В. Формування та регулювання ринку праці на селі: теорія, методологія, практика: монографія / Л.В. Транченко. – Умань: Уманське комунальне видавничо-поліграфічне підприємство, 2012. – 586 с.