УДК330.143:336.717

Студентка 5 курсу Куздровська В.М.

Миколаївський національний аграрний університет

УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ВІД ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Зростання прибутку значною мірою визначає темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, збільшення суспільного багатства і підвищення життєвого рівня населення. Прибуток підприємства забезпечує зростання обсягів власних фінансових ресурсів, потрібних для здійснення фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання. Їх нестача спричиняє ризик виникнення боргів, що у підсумку може призвести до банкрутства підприємства. У цьому контексті формування механізму управління прибутком підприємств і його адаптація до ринкових умов має важливе теоретичне й практичне значення.

Економічній категорії прибутку приділяється достатньо уваги в науковій та практичній літературі, оскільки саме прибуток визначає ефективність функціонування підприємства. Усе це зумовлює потребу дослідження теоретичних засад функціонування прибутку і його впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення.

В сучасних умовах господарювання прибуток - є основним джерелом соціально-економічного розвитку підприємств. Прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Розмір прибутку залежить від об’єму випуску продукції, її признання споживачем, якості і витрат праці, предметів праці і засобів праці на її виробництво, від результатів господарювання.

Прибуток характеризує кінцеві результати діяльності підприємства і зв’язок між виробництвом та обертанням, стимулює розвиток суспільства. Прагнення отримувати прибуток заставляє підприємства шукати різноманітні технічні та організаційні нововведення.

Величина прибутку залежить від:

- об’єму реалізованої продукції;

- якості продукції;

- раціонального та ефективного використання основних фондів, матеріальних і виробничих ресурсів (зниження собівартості );

- якості роботи підприємства.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

- прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;

- прибуток від продажу майна;

- прибуток від позареалізаційних операцій.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержаного прибутку як основного джерела фінансування, інвестування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Розподіл прибутку підприємства є важливим економічним важелем, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб’єкту ринку, його трудового колективу. Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, форм власності і організаційно-правового статусу підприємства.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування, поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішенням власників для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентуються, за винятком резервного фонду (для акціонерних товариств).

Формування і використання прибутку (фінансового результату підприємства) відповідно до діючих нормативних документів представимо у вигляді схеми (Рис1).

Рисунок 1. Схема формування і використання прибутку

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, що є головною метою створення підприємства, забезпечує основну частину його доходу і пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не відносяться до інвестиційної або фінансової діяльності.

Управління операційним прибутком підприємства включає такі складові:

- визначення обсягу продажу, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність;

- використання операційного лівериджу в обґрунтуванні шляхів збільшення прибутку;

- проведення операційного аналізу для оцінки впливу різних факторів на обсяг прибутку.

Під час планування прибутку від операційної діяльності необхідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції.

Якщо рівень обсягу продажу нижчий від точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця товару, продана в зоні, що знаходиться вище за точку беззбитковості, збільшує прибуток..

Для визначення точки беззбитковості аналітичним методом використаємо параметри: С — собівартість виробництва і реалізації продукції; Ц — ціна за одиницю виробу; ЗВ — змінні витрати на одиницю виробу, ПВ – постійні витрати, V – обсяг продажу в точці беззбитковості, РП – обсяги реалізованої продукції. У точці беззбитковості виконується рівняння:

(1)

Таким чином, точку беззбитковості в натуральних одиницях можна знайти за формулою:
V= (2)

З формули (2) видно, що на обсяг продажу в точці беззбитковості впливають обсяги постійних витрат і їх співвідношення зі змінними витратами та ціною.

Але підвищення цін може зменшити обсяги продажу та призвести до збитків і, навпаки, за зниження цін прибутковість може бути досягнуто за рахунок нарощування обсягів продажу.

Скорочення постійних і змінних витрат знизить обсяг виробництва, необхідний для досягнення беззбитковості. Але вплив кожного з цих елементів буде визначатись співвідношенням між постійними і змінними витратами у собівартості продукції.

Розрахунки беззбиткового обсягу продажу за допомогою формули (2) можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то беззбитковий обсяг продажу визначається за допомогою валової маржі.

ВМ=РП–ЗВ (3)

Валова маржа, або маржинальний прибуток, розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних витрат.
Розрахуємо поріг рентабельності, валову маржу і коефіцієнт валової маржі за вище згаданими формулами і занесемо показники до Таблиці 1, дані наведені з форм річної звітності сільськогосподарського підприємства Новоодеського району Миколаївської області.

Таблиця 1

Визначення порогу рентабельності виробництва соняшнику в ТДВ «Сільгоспгосподарство «Гур' ївка» Новоодеського району*

Показники	Роки
	2010	2011
Постійні витрати, тис. грн	2127	360
Змінні витрати, тис. грн	1453	816
Дохід (виручка) від реалізації, тис. грн	6204	3805
Валова маржа тис. грн	4751	2989
Коефіцієнт валової маржі	0,77	0,78
Поріг рентабельності, тис. грн	2762,34	461,54

*Розроблено автором з використанням фінансової звітності підприємства

Визначивши поріг рентабельності виробництва і такі показники, як валова маржа і коефіцієнт валової маржі можемо зробити висновок, що у 2011 році показники зменшилися, це було спричинено зменшенням доходу. Підприємству потрібно прослідкувати канали реалізації і можливо збільшити ціну реалізації на насіння соняшнику.

Рисунок 2. Відображення основних показників порогу рентабельності у ТДВ “Сільгоспгосподарство “Гур'ївка” Новоодеського району

Нами було використано форми звітності Товариства з додатковою відповідальністю «Сільгоспгосподарство «Гур'ївка» за 2010 і 2011 роки для визначення запасу фінансової міцності.

Запас фінансової міцності 2010 р. - 6204 – 2762,34= 3441,66 (тис. грн)

Запас фінансової міцності 2011 р. - 3805 – 461,54 = 3343,46 (тис. грн)

Отже, проведені розрахунки свідчать, що запас фінансової міцності при несприятливій кон’юнктурі на ринку соняшнику в ТДВ «Сільгоспгосподарство « Гурївка» 2010 року і 2011 року мають незначну різницю 3441,66 тис. грн та 3343,46 тис. грн відповідно. Тому підприємство може знижувати обсяги виробництва соняшнику і не отримувати збитків.

Щоб визначити ступінь дії ефекту операційного левериджу, розраховується відповідний коефіцієнт сили дії або ефекту операційного левериджу за формулою 4:
Ке.о.л. = ВМ/П (4)

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів збільшиться (зменшиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу реалізації.
Наведені приклади свідчать про той факт, що співвідношення між постійними і змінними витратами впливає на рівень, на якому перебуває точка беззбитковості та інтенсивність зміни прибутку залежно від зміни обсягу продажу. Для оцінки цього впливу визначається коефіцієнт операційного левериджу (Кол) за формулою 5:
Ко.л.=ПВ/(ПВ+ЗВ) (5)

Чим більша частка постійних витрат у собівартості продукції, тим інтенсивніше змінюється прибуток по відношенню до змін обсягів продажу. Механізм операційного левериджу дає змогу регулювати рівень постійних витрат з метою збільшення прибутку.

Коефіцієнт ефекту операційного левериджу, розрахований за формулою (3), показує, на скільки збільшиться прибуток при зростанні обсягів реалізації продукції на заданий відсоток приросту у ТДВ «Сільгоспгосподарство «Гурївка»

Коефіцієнт операційного левериджу 2010 р. = 2127/ 2436 = 0,873

Коефіцієнт операційного левериджу 2011 р. = 360 / 1723 = 0,219

Чим більше значення коефіцієнту сили дії операційного левериджу, тим вищий ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продажу викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. У ТДВ «Сільгоспгосподарство «Гурївка» ризик підприємницької діяльності не досягає 1 тому при збільшенні на 1% обсягу реалізації прибуток збільшиться у 2012 році на 0,22 грн.

Таким чином, управління операційним прибутком базується на використанні елементів операційного левериджу та врахуванні впливу їх змін на результати фінансової діяльності підприємства.

Література :

1. Кобець А. О. Принципи управління прибутком підприємства / А. О. Кобець // Управління розвитком : Міжнар. наук.-метод. конф. ХНЕУ. − Х., 2007. − С. 112−113.

2. Ковальчук І. В. Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Сутність рента-бельності. Економіка підприємства : навч. посіб. / І. В. Ковальчук. – К., 2008. – 638 с.

3. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства / С. Ф. Покропивний. − К. : КНЕУ, 2000. − 528 с.

4. Шпрягіна О. Прибуток підприємства: історичний аспект / О. Ширягіна // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. − № 12. – С. 156−159.