Кандидат економічних наук, доцент Кравчук Л.С.

Студентка V курсу Маковєєнко І.Е.

Миколаївський національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВГО УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Фінансова криза – це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених властивостей впливу керівництва на фінансові відносини. Вона являє собою втрату потенціалу виживання, що полягає у хронічній неможливості здійснення фінансового забезпечення господарської діяльності і зумовлено впливом як внутрішнього, так і зовнішнього оточення. Фінансова криза на підприємстві наростає відповідно посиленню ступеня його фінансової нестійкості. Прояви фінансової кризи можуть бути прямими й непрямими.

До прямих проявів фінансової кризи належать: збиткова діяльність; показники неплатоспроможності; падіння кредитоспроможності; хронічний дефіцит ліквідних активів, труднощі в оплаті товарів; нездатність здійснювати обов’язкові платежі до бюджету і у необоротні фонди; наявність простроченої кредиторської заборгованості; падіння виручки від реалізації та обсягів прибутку тощо.

Непрямі прояви фінансової кризи на підприємстві наступні: низька рентабельність продукції; низький рівень коефіцієнтів фінансової стійкості; затримки з поданням фінансової звітності; наявність великої простроченої дебіторської заборгованості; різкі коливання показників і зміни в структурі балансу, а також звіту про фінансові результати; припинення виплат дивідендів; нестача основних засобів та інші [3].

Основним засобом виживання будь-якого господарюючого суб’єкта в умовах нестабільності є антикризове управління. Головною метою антикризового управляння сільськогосподарським підприємством є забезпечення стійкого положення на ринку та стабільності фінансових ресурсів господарства при будь-яких економічних, політичних та соціальних негараздах у країні. Відповідно, воно має забезпечити вирішення різнопланових та різносторонніх завдань. Суттю такого управління є миттєва реакція на різні зміни зовнішнього середовища на основі попередньо-досконало розробленого набору альтернативних варіантів управлінських рішень, що визначають різноманітні дії відносно ситуації.

В загальному вигляді антикризове фінансове управління – це система прийомів та методів управління фінансами, спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства. Антикризове управління на підприємстві можливе та необхідне з ряду причин: кризові явища можна передбачати, прискорювати та пом'якшувати; до кризових явищ можна та необхідно готуватися; управління в умовах кризи потребує особливих підходів, спеціальних знань, досвіду та мистецтва; кризові процеси можуть бути до певної міри керованими; управління кризовими процесами здатне прискорювати їх та мінімізувати наслідки.

Оцінка кризових симптомів підприємства та діагностування його фінансової кризи здійснюється задовго до проявлення його явних ознак. Така оцінка та прогнозування розвитку кризових симптомів фінансової діяльності підприємства являється предметом діагностики фінансової кризи. Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення можливих тенденцій і негативних наслідків кризового розвитку підприємства. У залежності від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства підприємства підрозділяється на дві основні системи: експрес-діагностики та фундаментальної діагностики банкрутства.

Експрес-діагностика банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку за стандартними алгоритмами аналізу. Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового його стану [2].

Проведемо експрес-діагностику банкрутства ПСП «Вікторія» Новобузького району Миколаївської області за двома найпоширенішими моделями як в зарубіжній, так і у вітчизняній практиці.

В основі зарубіжної практики діагностики загрози банкрутства лежить модель Альтмана, або Z-рахунок Альтмана (1). Вона визначає інтегральний показник загрози банкрутства. Точність при використанні моделі складає 95%. В основі розрахунку лежить п'ятифакторна модель, що представляє комплексний коефіцієнтний аналіз. Розрахунки проводяться за формулою:

(1)

де: - відношення прибутку до сплати відсотків до активів; - відношення виручки до активів; - відношення балансової вартості власного капіталу до залученого; - відношення реінвестованого прибутку до активів; - відношення власних обігових коштів до активів.

При значенні показника, більшому за 1,23 — фінансовий стан є стійким, а меншому за 1,23 — нестійким [1].

Розрахувавши відповідні коефіцієнти за допомогою фінансової звітності досліджуваного підприємства, одержимо:

Слід відмітити, що для господарства в даній моделі є відсутнім третій множник, адже підприємство немає залученого капіталу. Таким чином, відповідно до одержаних результатів розрахунків ймовірності банкрутства досліджуваного підприємства за моделлю Альтмана, фінансовий стан є стійким, а банкрутство – малоймовірним.

Модель Таффлера передбачає оцінку ймовірності банкрутства на основі чотирифакторної моделі Z-показника (2), яка визначається зважуванням окремих цільових показників на відповідний коефіцієнт відносної ваги. Розрахунки проведемо за формулою:

Z = 0,53 X₁ + 0,13 X₂ + 0,18 X₃ + 0,16 X₄, (2)

де: Х₁ – відношення прибутку до оподаткування до поточної заборгованості; Х₂ – відношення суми активів до суми заборгованості підприємства; Х₃ – відношення поточної заборгованості до суми активів; Х₄ - відношення суми виручки до суми активів господарства.

Якщо результативний показник Z більший за 0,3 – підприємство має позитивні довгострокові перспективи, а якщо менше – то банкрутство більш ніж вірогідне у найближчій перспективі [3].

Завдяки одержаним розрахункам можна підтвердити, що досліджуване підприємство має позитивні довгострокові перспективи, а тому банкрутство є малоймовірним.

Фундаментальна діагностика банкрутства характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на основі методів факторного аналізу і прогнозування.

Проте кожне підприємство, в тому числі і фінансово стійке, постійно повинно раціоналізовувати та підтримувати на високому рівні показники основних складових елементів антикризового управління фінансами, аби забезпечити стійкий фінансовий стан господарства у майбутньому. Такими елементами є:

- вивчення його фінансового стану, яке передбачає визначення: ліквідності балансу та активів; рівня фінансових ризиків; ефективності використання власного і позикового капіталу, стану власних оборотних коштів; рівня ділової активності; комерційної активності, ринкових позицій підприємства; ступеня фінансової гнучкості; прибутків (збитків) і їх розподілу, рентабельності; собівартості товарної продукції, невиробничих витрат; стану розрахунків, платоспроможності; рівня кредитоспроможності, кредиторської заборгованості (в тому числі простроченої), співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості; виробничих позицій; фактичної динаміки фінансових показників і її порівняння з бажаної динамікою та ін.;

- розробка заходів щодо фінансової санації (оздоровлення) підприємства. Вона є ключовим інструментом антикризового управління та системою фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості й конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація – це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести конкретне підприємство до фінансового оздоровлення.

Антикризове управління фінансами має бути складовим елементом фінансової стратегії будь-якого сільськогосподарського підприємства. Це передбачає постійний моніторинг ринку й положення підприємства на ньому, аналіз ступеня його фінансової стійкості, стану справ у контрагентів. Особливий контроль рекомендується приділяти управлінню оборотними активами, руху готівки. Підприємство має вибирати стратегію антикризового управління фінансами, яка відповідає його загальній фінансовій стратегії, становищу на ринку та стратегії розвитку [2].

Отже, враховуючи те, що ймовірність настання кризи існує у розвитку будь-якого сільськогосподарського підприємства, то для визначення її глибини кожному з них необхідно приділяти серйозну увагу діагностування фінансового стану. За результатами такого аналізу можна виявити причини, які призвели до неефективної діяльності. Вихід з кризового стану сільськогосподарського підприємства можна забезпечити за допомогою розробки і впровадження антикризової стратегії, цілями якої є забезпечення ліквідності підприємства, збереження платоспроможності на всіх етапах його функціонування та розвитку.

Література

1. Калінеску, Т.В. Фінансовий менеджмент: [Текст]: навч. посібник – Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. – 372с.

2. Штангрет, А.М. Антикризове управління підприємством: [Текст]: навч. посібник – К.: Знання, 2007. – 335 с.

3. Чирва, Ю.Є. Види кризи підприємства / Ю.Є. Чирва // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – № 7. – C. 32-37.