Економічні науки, Маркетинг і менеджмент

Кифик І.І., Коденчук Л.А., к.е.н. Олійник Л.Г.

Вінницький торговельно – економічний інститут

Лідерські якості керівника в управлінні

Проблема лідера та лідерства інтенсивно досліджувалась на початку ХХ століття. Але на сьогоднішній день процес формування лідерських якостей особистості керівника і управлінських умінь потребує вдосконалення. Вирішення цієї проблеми дозволить сформувати корпус професійних керівників - лідерів, менеджерів виробничої сфери, які вкрай потрібні для економічного розвитку нашої держави. Тому вибір теми дослідження є актуальним і має прогностичний характер.

Лідерські якості особистості були об’єктом досліджень Г. К. Ашиної,

Є. В. Охотського, М. А. Павловського, О.О. Паутова, О. В. Гаман-Голутвіної, Р.В.Стогдилла, Р.Б. Кеттелла, К.І.Платонова, М.М. Левітова.

Лідерство — це здатність впливати на індивідуумів і групи людей, щоб спонукати їх працювати для досягнення цілей; це тип управлінської взаємодії, заснований на найбільш ефективному для даної ситуації поєднанні різних джерел влади і направлений на спонукання людей до досягнення загальних цілей [1,180с].

Лідер – це член групи, який в будь-яких ситуаціях здатен впливати на поведінку інших членів групи. На протязі багатьох років це питання залишалося найважливішим при вирішенні того, як досягти успіху. Увага при цьому концентрувалася на особистих якостях керівника. Так, Конфуцій говорив, що великий керівник повинен володіти тонким і глибоким проникненням у характер і почуття своїх працівників.

М.Д. Виноградський зазначає, що лідерські якості керівника як виразника і захисника інтересів членів колективу вимагають від вмілого поєднання у своїй роботі власних і колективних інтересів. Він повинен турбуватись про те, щоб не було простоїв через погану організацію праці, щоб робота була справедливо розподілена між працівниками, а також щоб оплата праці була згідно якості виконаної роботи та об’єму виконаної роботи. Керівник колективу повинен сприяти працівнику, який прагне знайти краще використання своїм силам і здібностям на іншому робочому місці або в іншому підрозділі підприємства та дбати про кар’єрний ріст своїх підлеглих. Він повинен знати інтереси працівників і надавати їм допомогу у вирішенні соціальних та побутових проблем.

Відповідно до особистісної теорії лідерства, також відомої за назвою теорії великих людей, кращі з керівників мають певний набір загальних для всіх особистих якостей. Розвиваючи цю думку, можна затверджувати, що якби ці якості могли бути виявлені, люди могли б навчитися виховувати їх у собі й тим самим ставати ефективними керівниками [3]. Деякі із цих зазначених рис:

- знання;

- інтелект;

- чесність, здоровий глузд;

- ініціативність;

- зовнішність.

Зазвичай лідером вважають особистість, яка має розвинуті комунікативні вміння, здатна словами ефективно впливати на інших людей і з якою бажає співпрацювати більша частина колективу. Але в управлінській діяльності керівник зустрічається з великим розмаїттям форм спілкування в процесі вирішення тієї чи іншої проблеми, складністю прийняття рішень [4].

У сучасних наукових дослідженнях вчені зауважують, що інтелектуально-логічні здібності проявляються в поведінці лідера і визначаються такими особливостями: як схильність до ризику, вміння фіксувати свою увагу керування власною справою на основі процесів саморегуляції та самоконтролю, логічність в діях та сформованість інтелекту. Саме тому, вважаємо, що особистість справжнього лідера можна сформувати у відповідному освітньо - професійному середовищі [4].

На думку Є. Ільїна потрібно виділяти такі ознаки, що характеризують лідера [5]:

а) належність його до групи, у якій він висунувся на позиції лідера (авторитет);

б) своїми діями він сприяє досягненню групової мети.

в) ініціативність лідера (бере на себе добровільно значно більшу міру відповідальності, ніж того вимагає формальне дотримання приписів, загальноприйнятих норм, практичних розробок на гру);

г) бажання або необхідність членів групи підкорятися йому.

Виховання лідера і його самовиховання полягають у виробленні вміння вести за собою людей, установлювати стосунки з ними і на цій основі організовувати управління. Справжнього лідера відрізняють не честолюбство, бажання й уміння виділитися із загального середовища, щоб показати свою вищість, а справжнє природне право сильної, вольової, професійно грамотної й водночас інтелектуальної особистості вести за собою людей. Лідер має бути головою своєї групи, провідником ідей, що сприяють розвитку групи і відповідають інтересам її членів.

Керівник з лідерськими якостями повинен шукати інформацію про нові технології, можливості їх впровадження у сфері економіки, щоб знати, як підняти якість своєї виробничої техніки і для того, щоб залишатися в першості. Тому інформаційно-пошукові особливості також відіграють значний вплив на діяльність справжнього лідера.

Тому кращі керівники-лідери повинні володіти визначеним набором лідерських якостей особистості, формування яких базується на сукупності комунікативних, організаційних, інтелектуально-логічних, світоглядних, творчо-методологічних, інформаційно-пошукових та морально-психологічних аспектах. Лідерські якості керівника як виразника і захисника інтересів членів колективу вимагають від нього вмілого поєднання у своїй роботі власних і колективних інтересів. Керівник колективу повинен сприяти працівнику, який прагне знайти краще використання своїм силам і здібностям на іншому робочому місці або в іншому підрозділі підприємства. Він повинен знати інтереси працівників і надавати їм допомогу у вирішенні соціальних та побутових проблем.

Література

1.Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – М.: Банки и биржи, 1995. – 480 с.

2.Мистецтво управлінської діяльності і лідерство / В. Нагаєв // Персонал. - 2007. - № 7. - с. 65-70.

3.Мартиненко М.М. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Каравела, 2005. – 496 с.

4. Авилов А., Розманов О, Сидоров Н. Новый взгляд на деятельность руководителя. – http://www.ptpu.ru/Issues/3 98/PU3 12.HTM.

5. Ильин Е.П. Психология воли / Е.П. Ильин. – СПб. : Питер, 2000. – 288 с