Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент.

Бондар О.С., Ковальська Я.С.

Науковий керівник к.е.н. Олійник Л.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Організація та нормування праці на підприємствах.

Актуальність теми. Для будь-якого сучасного підприємства правильна и раціональна організація праці є одним з ключових факторів для досягнення цілей підприємства та її успішного розвитку загалом. Цей процес сприяє встановленню комунікацій всередині організації, формуванню та розвитку системи взаємопов’язаних елементів, що впливають на ефективність використання трудових ресурсів підприємства. Під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників відповідно виникає необхідність у перебудові елементів організації праці.

Праця є основою існування людини, визначає його місце в суспільстві, служить однією з найважливіших форм самовираження та самореалізації, тому вона повинна бути організована таким чином, щоб адекватно відображати особливості людини, забезпечувати відповідну винагороду.

Організація праці на підприємстві - спосіб упорядкування та спрямування праці на досягнення поставленої мети шляхом об'єднання працівників у певну систему. Організація трудової діяльності припускає поділ і кооперацію праці, розробку методів праці, за допомогою яких може бути виконаний той чи інший вид роботи, організацію робочих місць, створення умов праці, підбір і розстановку кадрів, визначення переліку функцій та обов'язків кожного працівника, встановлення міри праці за допомогою нормування, організацію оплати праці, встановлення правил дисципліни праці, що забезпечують порядок і узгодженість в роботі, режим праці і відпочинку працівників.

Завдання організації трудової діяльності персоналу:

1) соціально орієнтовані, тобто спрямовані на підвищення іміджу певної професії, формування оптимальної системи оплати праці;

2) орієнтовані на психіко-фізіологічні чинники, тобто спрямовані на формування організаційної середовища, яке дозволило б оптимізувати фізіологічну і психологічну складові трудової діяльності;

3) орієнтовані на фінансово-економічні чинники, тобто спрямовані на мінімізацію використання ресурсів та максимізацію кінцевої результативності діяльності трудового колективу організації .

Організація праці є складовою частиною організації виробництва, тому між елементами організації праці і виробництва існує тісний взаємозв'язок. Застосовувані на підприємстві техніка, технології, предмети праці обумовлюють використання різноманітних форм, методів і способів організації виробництва, що, у свою чергу, визначає зміст і характер трудових процесів. розвиток техніки в результаті технічного прогресу змінює характер самої праці.

Зміна техніки і технології виробництва вимагають відповідної зміни або вдосконалювання організації праці. Крім того, наука про організацію праці поповнюється новими даними, виникає передовий досвід нових організаційних рішень. Якщо виробництво чутливе до змін які з'являються в області організації праці, і систематично впроваджує його в свою практику, то ми вправі говорити про наукову організації праці. Науковий підхід до організації праці дозволяє щонайкраще поєднати в процесі виробництва техніку і людей, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, дозволяє знизити трудомісткість і збільшити продуктивність праці. Він спрямований на збереження здоров'я працівників, збільшення продуктивності їхньої праці.

Важливою частиною організації праці є нормування праці на підприємстві. Під нормуванням праці розуміють процес встановлення науково обґрунтованих норм витрат праці на виконання якої-небудь роботи. Тобто сутність нормування праці полягає в установленні необхідних затрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

В умовах розвитку ринкових стосунків і поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення витрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї або іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості і якості.

Світовий досвід свідчить, що ефективна робота підприємств в економіці ринкового типу можлива лише за умови високого рівня організації нормування праці. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не лише не знижують вимоги до нормування праці, але і розширюють сферу його застосування.

Наукове обґрунтування норм передбачає врахування технічних і технологічних можливостей виробництва, облік особливостей застосовуваних предметів праці, використання прогресивних форм, прийомів і методів праці, його фізіологічно виправдану інтенсивність, нормальні умови праці.

Норми праці як би підбивають підсумок технічним і організаційним рішенням на виробництві, вони фіксують досягнутий рівень техніко-технологічного та організаційного досконалості на підприємстві й для цих умов встановлюють міру праці. Норми праці є також необхідним елементом планування праці і виробництва: за допомогою норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну чисельність персоналу і його структуру на підприємстві.

Метою нормування праці в сучасних умовах господарювання є вдосконалення організації виробництва і праці, поліпшення його умов і скорочення витрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці і посприяє розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Завданнями нормування праці є:

· встановлення нормативу часу на одиницю продукції;

· розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;

· проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва і продуктивності праці;

· впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;

· перегляд норм праці у зв'язку зі зміною умов праці і проведення організаційно технічних заходів;

· впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці

Отже, серед чинників ефективності виробництва істотне місце займає організації праці. Так, навіть найсучасніше устаткування і високопродуктивна техніка не дадуть бажаного результату при низькій організації їх обслуговування і навпаки, при науковій організації праці можна отримати від низькому рівні технічного оснащення виробництва максимально можливий результат.

Важливим елементом організації праці є розподіл праці, тобто відокремлення видів трудової діяльності між працівниками, бригадами та іншими підрозділами на підприємстві. Це є першим кроком організації праці, який, виходячи з цілей виробництва, складається в закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій.

Необхідна частина організації праці - організація робочих місць. Робоче місце - це первинна ланка виробництва, зона трудової діяльності робітника або групи робітників, оснащена необхідними засобами для виконання виробничого завдання. Під організацією робочого місця розуміється система його оснащення і планування, підпорядкована цілям виробництва. Ці рішення, у свою чергу, залежать від характеру і спеціалізації робочого місця, від його виду і ролі у виробничому процесі.

Нормування має виключно важливе значення для поліпшення організації праці. Тільки дійсно знаючи необхідні витрати робочого часу на виконання тієї або іншої роботи, можна правильно розрахувати кількість робітників, правильно організувати їх працю, погоджувати роботу усіх виробничих ланок, раціонально використати устаткування. Застосування науково обґрунтованих норм і нормативів сприяє вивільненню частини працівників, підвищенню якості створюваної продукції.

Нормування праці сприяє раціональному розставлянню працівників підприємства і правильному використанню ними робочого часу, робить вплив на поліпшення організації праці і виробництва. Розроблені норми використовуються при складанні планів підприємства і його підрозділів, вирішенні питань розділення і кооперації праці, визначенні необхідної кількості устаткування і чисельності працюючих. Обгрунтованість норм значною мірою сприяє правильному визначенню розміру заробітної плати, матеріальної зацікавленості працівників, здійсненню принципу оплати праці по його кількості і якості.

Список використаних джерел:

1. Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 212 с.

2. Бухалков М. И. Организация и нормирование труда: Учеб. для вузов /М. И. Бухалков. – М., 2007. – С. 164–170.

3. Горбатюк К.В. Шляхи удосконалення нормування праці в Україні [Електронний ресурс] / Горбатюк К.В. / - Режим доступу до статті: http://www.confcontact.com/2007nov/gorbatyuk.htm

4. Тихомирова Т. П. Организация, нормирование и оплата труда на предприятии: Учеб. пособие/Т. П. Тихомирова, Е. И. Чучкалова. -Екатеринбург: Изд-во ГОУ ВПО «Рос.гос.проф.-пед.ун-т», 2008. - 185 с.

5. Туровец О.Г., Бухалков М.И., Родионов В.Б. Организация производства и управление предприятием: Учебник - М.: ИНФРА - М.,2002. - 528 с.