Мазуренко Т.Р, Власенко І.В

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Прийняття управлінських рішень

Вступ. Планування, організація діяльності, мотивація і контроль – всі ці функції вимагають прийняття рішень. Їх розробка є основоположною передумовою забезпечення конкурентоспроможності продукції й компанії на ринку, формування раціональних організаційних структур, ефективного розподілу ресурсів та ін.

Аналіз останіх досліджень. Процес прийняття рішень вивчався наукою завжди, зокрема спеціалістами була розроблена теорія прийняття рішень (Бернард, 1938 р. та ін.). Згодом ця теорія була розвинута у теорії раціонального вибору (Герберт А. Саймон);

Метою статті є дослідження особливостей процесу прийняття управлінських рішень. 

Виклад основного матеріалу . Прийняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей.

Прийняття рішень в організації являє собою свідомий вибір з наявних варіантів або альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі, альтернативи і рішення. Даний процес лежить в основі планування діяльності організації, тому що план - це набір рішень по розміщенню ресурсів і напрямків їхнього використання для досягнення цілей організації. [1]

Уміння керівника підприємства правильно прийняти рішення, виробити науковий підхід до нього, визначати його здатності виконувати економічні функції, комплексний критерій його управлінської культури. Обумовлено це тим, що рішення служить направляючим і організуючим фактором його діяльності, а правильність його прийняття позначається і виявляється в різних аспектах його праці.

Процес прийняття рішень складається із взаємопов’язаних етапів: підготовка рішення, прийняття рішення, реалізація рішення. На етапі підготовки рішення виявляються проблеми або можливості, що потребують прийняття рішення; аналіз необхідної інформації; визначення цілей, що мають бути досягнуті за допомогою рішення. Всі складові даного етапу є взаємопов’язаними та взаємозалежними. На думку П. Друкера, вирішення проблеми лише відновлює норму, в той час як результати «мають бути наслідком використання можливостей» [3]. 

Спочатку виявляються обмеження щодо прийняття рішення. Ці обмеження відрізняються залежно від ситуації та рівня прийняття рішення. Але існують деякі обмеження загального характеру, серед яких: неадекватність засобів виконання рішення, недостатність фінансових або трудових ресурсів, потреба у спеціальній технології, несприятливе конкурентне середовище, правові та культурні обмеження. Для того, щоб рішення було реалізовано, на даному етапі необхідно виявити і врахувати всі важливі обмеження. [2]

Після визначення обмежень формуються альтернативні рішення, які відповідають виявленим обмеженням. Із зростанням кількості та різноманітності альтернативних варіантів збільшується ймовірність прийняття рішення, найбільш наближеного до оптимального. Разом з тим занадто велика кількість альтернатив, навіть якщо всі вони є реалістичними, часто ускладнює прийняття рішення. Тому часто замість пошуку найкращого рішення поступово розглядаються альтернативи, доки не буде знайдена така, що відповідає певному прийнятному мінімальному

Основними напрямами, в яких приймаються рішення на рівні головної компанії, є: рішення щодо створення нових підрозділів; про використання інвестиційних коштів; рішення щодо розвитку та реформування організаційної структури. На рівні структурних підрозділів, як правило, приймаються рішення щодо стратегії розвитку, відповідальності за результати діяльності, власних функцій, продукції, ринків збуту, внутрішнього контролю;. [4]

В процесі прийняття рішень важливо також значну увагу приділяти впливу національних культур. Прийняття рішень є найважливішою справою в роботі менеджера. Тому вчитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Тому зараз можна вчитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих на нього людей. Історія знає багато випадків, коли ухвалення відповідального рішення в критичний момент рятувало фірму від руйнування. Але з іншого боку, ухвалення невірного рішення може мати жахливі наслідки.

Висновки. На етапі прийняття рішення виявляються обмеження, формуються альтернативи, здійснюється їх аналіз та оцінка, а також вибір одного варіанту рішення. Успіх залежить саме від правильно прийнятого рішення, тому потрібно відповідально відноситися до цього, адже успішно прийняте рішення – головна запорука успіху.

Література:

1. Василенко В.А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: [навч. посібник] / В.А. Василенко – К.: ЦУЛ, 2008. – 420с. 

2. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення: Технологія прийняття рішень: [пер. з англ.] / Д. Дерлоу – К.: Всеувито: Наукова думка, 2010. – 242с. 

3. Зленко А. Особливості прийняття управлінських рішень у міжнародних корпораціях

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2009_13 /Zlenko.pdf

5. Трояновский В.М. Разработка управленческого решения: [учебн. пособие] / В.М. Трояновский – К.: Издательство РДЛ, 2007. – 208с.