Кудирко О.М., Станіслав О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості та напрями здійснення державного фінансового аудиту в Україні

Невід’ємним елементом будь-якої діяльності є контроль. Вагомого значення ця функція управління набуває під час здійснення процесів, пов’язаних з використанням фінансових ресурсів держави. Державним контролем вважається “контроль державних органів за дотриманням законів, нормативних актів, за господарською діяльністю підприємств, установ та організацій згідно з чинним законодавством”. Однією з форм державного фінансового контролю є державний фінансовий аудит.

В Україні, на відміну від розвинених країн Заходу, аудиторський контроль на державному рівні поки що не набув поширення, що свідчить про актуальність питання. Одним з напрямків мінімізації державних втрат є саме державний аудит. Виникає потреба у дослідженні проблем, які постають на шляху впровадження державного аудиту в нашій країні.

Створення та розвиток державного фінансового аудиту в Україні висвітили в своїх роботах багато вітчизняних та зарубіжних науковців, серед яких доцільно виокремити праці таких авторів як: С.О Трофименко, В.Ю. Возницька, С.В. Каламбет, О.І. Оксенюк, В.М. Якубів та інші.

Питання державної контрольно-ревізійної роботи та аудиту висвітлюються у працях М. Білухи, С. Бровченко, Ф. Бутинця, Н. Вітвицької, Л. Гуцаленко, С. Москальця, Т. Сторожук, Б. Усача, Д. Шеленко та ін. Проте особливості та напрями проведення державного фінансового аудиту як форми державного контролю залишаються малодослідженими й потребують висвітлення з урахуванням сучасних тенденцій та змін у законодавстві.

Державний фінансовий аудит є однією з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів, законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами, а за наявності таких відхилень – на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів. Від ефективності державного фінансового аудиту залежить економічне, і, значною мірою, політичне благополуччя країни.

Функцію державного фінансового контролю за використанням коштів державного бюджету України покладено на Державну фінансову інспекцію України, її територіальні органи в областях та на Рахункову палату. Свою діяльність органи виконавчої влади здійснюють шляхом перевірки державних закупівель, інспектування та державного фінансового аудиту [1].

Проведення державного фінансового аудиту регламентується Господарським і Бюджетним кодексами, законом “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, указом “Про державну фінансову інспекцію України” та відповідними порядками й методиками стосовно кожного з його напрямів, затвердженими постановами КМУ.

Державний фінансовий аудит як форма контролю реалізується Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами й спрямовується на попередження та виправлення порушень, а не на їх кінцеву констатацію та накладення штрафних санкцій.

Аудит проводиться відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи, який складається й затверджується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Підстави для включення заходів із проведення державного фінансового аудиту, наведено в Порядку планування контрольно-ревізійної роботи [3].

Державний фінансовий аудит реалізується за такими напрямами:

– державний фінансовий аудит бюджетних программ (аудит ефективності) Об’єктами цього виду аудиту є всі юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які беруть участь у виконанні бюджетних программ;

– державний фінансовий аудит місцевих бюджетів. За результатами проведеного аудиту встановлюються причини невиконання запланованих показників доходів і видатків місцевого бюджету та вносяться пропозиції щодо вдосконалення його формування й виконання, управління комунальними коштами, майном та іншими активами;

– державний фінансовий аудит суб’єктів господарювання державного сектору економіки;

– державний фінансовий аудит бюджетних установ;

– державний фінансовий аудит окремих господарських операцій (операційний аудит) [4].

Процедура проведення всіх видів державного фінансового аудиту, навідмінно від фінансового контролю відбувається, як правило, без попередження, передбачає попереднє повідомлення відповідного об’єкта дослідження про його проведення. Результати державного фінансового аудиту відображаються в аудиторському звіті, що містить відповідні узагальнення стосовно дотримання законодавства, забезпечення ефективності діяльності, використання бюджетних коштів, а також пропозиції щодо підвищення ефективності їх використання. Суб’єкти, щодо яких проводився аудит, повинні звітувати про усунення виявлених недоліків.

Запровадження державного аудиту як найновішої самостійної форми державного фінансового контролю, безумовно, пов’язане з численними проблемами. До основних з них належать наступні [3]: не визначено головні принципи, процедури та відсутні обґрунтування методів здійснення даної форми фінансового контролю; не вирішене питання інформаційного та програмного забезпечення аудиторського процесу; відсутність критеріїв та нерегульованість процедури вибору об’єктів аудиту; неготовність кадрів ДФІ до сприйняття зміни філософії державного фінансового контролю; відсутністю правових гарантій нефіскальності державного аудиту; неврегульованість взаємовідносин між державними фінансовими органами з приводу призначення і проведення державного аудиту та використання його результатів.

Враховуючи вищеназвані проблеми важливим є розробка та рекомендація основних напрямів удосконалення державного фінансового аудиту з метою покращення діяльності суб’єктів господарювання та ефективності їх функціонування. Серед таких напрямів важливими є: удосконалення законодавчої бази у сфері державного фінансового аудиту; створення системи органів незалежного зовнішнього державного аудиту шляхом розвитку регіональних рахункових палат на основі наявної розгалуженої мережі контрольно-ревізійних органів; здійснення поступового переходу від ревізій фінансово-господарської діяльності до аудиту виконання основних показників бюджетних установ тощо [2].

Таким чином, державний фінансовий аудит є відносно новою, однак достатньо прогресивною формою державного фінансового контролю, яка реалізується Державною фінансовою інспекцією та її органами на місцях. Наразі ця форма контролю здійснюється за п’ятьма напрямами. Особливістю їх здійснення є відсутність чітко вираженого фіскально- караючого спрямування. Державний фінансовий аудит покликаний попередити можливі порушення та виправити існуючі, що обґрунтовує необхідність і перспективність його здійснення. Питання впровадження державного аудиту на сьогодні потребує додаткової уваги та розробки комплексних підходів до вирішення зазначених проблем.

Література:

1. Возницька В.Ю. Державний фінансовий аудит виконання бюджетних программ як новітня форма державного фінансового контролю в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icp-ua.com/ru/node/443

2. Каламбет С.В. Розвиток державного аудиту в Україні // Економічні науки. – 2010. - № 15. – С. 125-127.

3. Трофименко С.О. Сучасні проблеми державного аудиту в системі фінансового контролю // Управління розвитком. – 2011. - № 2(99). – С. 100-101.

4. Якубів В.М. Державний фінансовий аудит: особливості та напрями здійснення // Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2012. - №8. – С. 256-260.