Амеліна
А.О,
Науковий
керівник к.е.н Гейєр Е.С
Донецький національний університет
економіки и торгівлі ім. М. Туган-Барановского
Застосування в Україні ринкових
відносин викликало необхідність зміни системи управління, в тому числі
бухгалтерського обліку. Від жорсткого регулювання системи бухгалтерського
обліку держава перейшла до варіантного підходу. Сучасні підприємства в багатьох
випадках можуть самостійно визначати параметри системи обліку.
Метою роботи є визначення особливостей формування облікової політики на підприємствах
роздрібної торгівлі.
Операції з обліку товарів на
підприємства роздрібної торгівлі є об'єктами бухгалтерського обліку. Порядок бухгалтерського обліку регламентується Законом
№996 і національними Положеннями (стандартами) обліку. Згідно із зазначеним
законом, підприємства роздрібної торгівлі повинні сформувати облікову політику
і зафіксувати її у відповідному наказі.
Облікова політика – це інструмент
організації обліку на конкретному підприємстві, який включає сукупність
способів та процедур ведення обліку, що були обрані, виходячи із встановлених
вимог та особливостей діяльності підприємства.
Виділимо основні завдання облікової
політики торговельного підприємства:
-визначення відповідальної особи
за ведення бухгалтерського обліку в торгових точках;
-затвердження переліку посад, які
відповідають за одержання і видання товарно-матеріальних цінностей;
-визначення складу постійно
діючої інвентаризаційної комісії та встановлення строків інвентаризації;
-встановлення відповідальних осіб
за первинний облік у торгових точках; затвердження робочого плану рахунків;
-організація аналітичного обліку
руху товарно-матеріальних цінностей;
-розроблення методики
бухгалтерського обліку на підприємстві за елементами основних складових
облікової політики;
-розроблення графіка
документообігу [1].
Відповідно до чинного
законодавства облікова політика має бути
сформована:
1.
Дата введення в дію національних положень (стандартів)
бухгалтерського обліку.
2.
На момент створення підприємства роздрібної торгівлі
3.
На момент, коли підприємство роздрібної торгівлі починає новий вид діяльності,
що раніше не здійснювався [2] .
|
№ з/п |
Найважливіші елементи облікової політики щодо обліку товарів |
Сутність елементу облікової політики |
На що впливає
елемент облікової політики |
|
1 |
Правила документообігу |
Правила документообігу включають у себе перелік первинних документів, що використовуються на підприємстві (як за затвердженою законодавчо формою, так і за розробленою і затвердженою підприємством самостійно), дати складання таких документів, перелік посад матеріально відповідальних осіб і осіб, що мають право оформлювати і підписувати первинні документи, терміни передачі документів до бухгалтерії підприємства для відповідно обробки тощо |
Дозволить підвищити ефективність контролю за збереженням товарів, визначити й адекватно покласти відповідальність, згідно зі ст. 8 Закону №996, на осіб, винних у невчасному, неправильному складанні, несанкціонованому підписанні первинних документів |
|
2 |
Робоча система рахунків аналітичного обліку товарів |
Складається із сукупності аналітичних рахунків (n-го порядку), що відкриваються на підприємстві з урахуванням особливостей його господарської діяльності1 (наприклад, за наявності на підприємстві трьох магазинів, в аналітичному обліку до рахунка 282 «Товари в продажу» доцільно відкрити три субрахунки (2821, 2822, 2823 — для обліку руху товарів у кожному з таких магазинів) |
Дозволяє облікувати товари і операції з ними у потрібних ракурсах: за структурними підрозділами підприємства, де здійснюється облік, зберігання, використання (продаж) товарів; за видами товарів з різними методами оцінки їх вибуття; за товарними групами з різною торговельною націнкою; за видами торгівлі (за самообслуговуванням, поштою ...) тощо |
|
3 |
Метод обліку елементів собівартості товарів, крім вартості їх придбання |
Передбачає порядок обліку транспортно-заготівельних витрат (далі — ТЗР) протягом звітного місяця: на рахунку 282 «Товари в торгівлі» або на спеціально відкритому рахунку, наприклад, 289 «ТЗР» |
Від обраного методу обліку елементів собівартості залежить механізм визначення розміру торгової націнки (чи повинна вона покривати ТЗР, чи їх сума відшкодовується покупцем у складі собівартості товарів), порядок оперативного обліку товарів (за ціною придбання або за собівартістю), розподіл функціональних обов’язків за розрахунком собівартості реалізованих товарів (бухгалтер або продавець, що складає товарний звіт) |
|
4 |
Метод оцінки вибуття товарів |
Передбачається, що підприємство обирає один із таких методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО, метод за цінами продажу |
Впливає на тимчасовий розподіл витрат, пов’язаних із придбанням товарів між звітними періодами (на основі принципу відповідності доходів і витрат) |
|
5 |
Періодичність оцінки вибуття товарів |
Реалізовує право підприємства стосовно вибору періодичності відображення продажу товарів в обліку: за кожною трансакцією або у встановлені терміни, наприклад, при обробці товарного звіту, наприкінці місяця |
При меншій тривалості періоду часу між відображенням списання товарів підвищується оперативність отримання інформації про обсяг реалізації, доходи, витрати й інші важливі показники діяльності підприємства |
|
6 |
Розроблення посадових інструкцій працівників, які мають відношення до товарних операцій та їх обліку |
Передбачає розроблення внутрішнього документа для кожної одиниці штатного розпису (посади) із зазначенням кола обов’язків пра-цівника, який займає відповідну посаду, його підлеглість тощо |
Дозволяє чітко розподілити функціональні обов’язки між працівниками, чим підвищує збереженість товарів тощо |
Найважливішим розділом облікової політики підприємств,
які займаються роздрібною торгівлею є вартісна оцінка товарів і продуктів.
Організації мають право вибору оцінки за цінами продажу (з урахуванням
субрахунку 285 «Торговельна націнка») чи оцінку за вартістю придбання (без
урахування субрахунку 285) [3]. Таким
чином, одним з найважливіших елементів облікової політики торговельного
підприємства є визначення оцінки товарів під час вибуття, яке регулюється п. 16
П(С)БО 9, в якому вказано, що для всіх одиниць запасів з однаковим призначенням
та однаковими умовами використання передбачають тільки один метод. Тому при
формуванні облікової політики рекомендуємо врахувати всі переваги і недоліки
кожного з методів оцінки вибуття товарів.
Література: 1.
Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку: нормативна база. Нова
редакція. – Х.: Курсор, 2006 2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні: Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV, зі змінами та доповненнями. 3.Крутова А.С Особливості облікової політики торговельного підприємства /А.С. Крутова, О.О. Нестеренко [Електронний
ресурс] Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Es/2008_1/08_1_1.htm