Ліщинська Л. Б., Стаднік В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Контроль за складанням та виконанням кошторису бюджетних установ та методи його здійснення

Забезпечення ефективності використання бюджетних коштів обумовлює необхідність посилення державного фінансового контролю. Знання бухгалтерського обліку та фінансової звітності відіграють важливу роль у проведенні профілактичних заходів щодо виявлення та попередження порушень. Адже значна частина крадіжок та зловживань бюджетними коштами в особливо великих розмірах здійснюється саме через безконтрольність, а також занедбаність бухгалтерського обліку та фінансової звітності. До того ж протягом тривалого часу майже вся бюджетна система України знаходилась в дуже скрутних умовах, спричинених, по – перше, дефіцитом обсягу затверджених бюджетних асигнувань, по – друге, відсутністю гарантій отримання коштів у затверджених обсягах. І відповідно за таких умов у попередні роки помітно впала адміністративна дисципліна при розробці та при затвердженні кошторисів доходів та видатків [1, с.6]. На етапі планування не опрацьовувалися за всіма чинними регламентами економічні показники, які мали бути покладені і в основу бюджетних запитів, і в основу кошторисів доходів та видатків. Саме тому, в наслідок широкого розповсюдження даної проблеми виникає необхідність удосконалення та покращення контролю за правильністю та раціональністю складання та виконання кошторису бюджетних установ, що дозволить зберегти бюджетні кошти.

Дослідженню та висвітленню питань методики та організації контролю в різних аспектах приділяли у своїх працях такі автори як: Р.Т. Джога, В.М Опарін, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, Є.В.Мних, А.М.Герасимович, М.В. Кужельний, М.С. Пушкар, В.С. Рудницький, В.В. Сопко, Б.Ф. Усач, В.О. Шевчук, М.М.Каленський, В.І.Крисюк, О.В.Юрченко та ін.

Мета статті полягає у розкритті теоретичних основ та наданні рекомендацій щодо розвитку та покращенню контролю за коштами бюджетних установ.

Бухгалтери, економісти, інші працівники різних служб бюджетних установ, вищі розпорядники коштів, контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата здійснюють систематичний контроль за формуванням видатків і цільовим використанням коштів загального і спеціального фондів. Цей контроль починається вже під час складання кошторису й закінчується аналізом його виконання.

Кошторис бюджетної установи – основний плановий документ, який надає бюджетній установі повноваження на отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис складається з двох частин: перший – загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій; другий – спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій. Тобто, кошторис бюджетної установи – основний плановий документ, який надає бюджетній установі повноваження на отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог щодо виконання кошторисів доходів, видатків бюджетних установ і організацій” (зі змінами та доповненнями) від 09.01.2000р. №17 та ” Про порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ” (зі змінами та доповненнями) від 28.02.02 №228. – це основні нормативні документи, які регулюють порядок складання кошторису.

Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї функцій здійснює ретроспективний (заключний) контроль за виконанням кошторисів бюджетних установ, які фінансується через систему державного казначейства. Цей контроль реалізується проведенням щорічних ревізій. При цьому перевіряється відповідність кошторисних призначень показникам розрахунків за кодами економічної класифікації кошторису, а також піддається ревізії фактичне витрачання коштів за кодами економічної класифікації, одержаних через систему Державного казначейства. При цьому застосовуються методичні прийоми і контрольно-ревізійні процедури [2, с. 420].

У документальному контролі застосовуються такі методи:

- перевірка документів за формальними ознаками – перший етап документального контролю, під час якого досліджують: точність заповнення бланків; наявність усіх необхідних реквізитів; своєчасність складання; відповідність підписів осіб, які склали документ. Цей метод застосовують для виявлення фактів підробки та дописувань у документах, виправлення цифрових даних і зміни реквізитів. За результатами такої перевірки робиться висновок про визнання достовірності документів [3, с.63].

- перевірка документів за змістом – другий етап документального контролю. Його здійснюють шляхом співставлення даних операцій, зазначених у документі, з аналогічними або взаємопов’язаними даними виробництва для з’ясування законності (достовірності) зафіксованих операцій.

- арифметична перевірка документів здійснюється шляхом перерахунку загальних підсумків для визначення правильності підрахунків.

- нормативна перевірка документів проводиться шляхом співставлення фактичних витрат з нормативними або плановими (визначеними законами, постановами, кошторисами, лімітами) з метою встановлення обґрунтованості списання на утримання установи сировини та матеріалів, палива, використання фонду оплати праці тощо.

Для правильного складання та виконання кошторису доходів і видатків бюджету необхідно дотримуватись таких принципів [4, с. 123]:

- використання аналітичної інформації при розробці планів видатків і оцінці результатів виконання кошторису доходів і видатків бюджету;

- моніторингу видатків у процесі виконання бюджету на основі чітко визначених цілей фінансування

- відповідності зобов`язань розміру бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами;

- вчасності та достовірності звітності.

Тобто в цілому слід зазначити, що для підвищення рівня контролю вся система внутрішнього фінансового контролю бюджетних організацій має вибудовуватися з урахуванням таких основних вимог:

- відсутність у нормативно-правових актах внутрішнього фінансового контролю суперечностей (у тому числі невідповідності у назвах, термінології тощо), дублювання один одного. Виконання цього принципу в цілому має бути забезпечене чіткою концепцією і правилами побудови системи правового регулювання внутрішнього фінансового контролю;

- з'ясування обов'язковості застосування, порядку розроблення й узгодження нормативно-правових актів внутрішнього фінансового контролю.

Прийняття цих засад має започаткувати формування комплексної системи законодавчих і нормативних актів внутрішнього фінансового контролю, а також забезпечити рівноправність норм фінансового контролю і норм інших галузей права (наприклад, фінансового), підвищити статус норм внутрішнього фінансового контролю. Ця обставина матиме важливе значення для розв'язання правових колізій, усунення протиріч чинного законодавства, спорів за участю органів державного фінансового контролю (наприклад, стосовно прийнятих ними рішень за перевірками).

Функціонування внутрішнього контролю забезпечить ефективне використання бюджетних ресурсів та зміцнення фінансової дисципліни, підвищення оперативності реагування на виникнення або загрозу виникнення фактів неефективного використання державних ресурсів та фінансових порушень [5; с.152].

Існує також проблема відсутності системності контролю, тобто відповідності попереднього, поточного і наступного контролю. Нині фінансовий контроль з боку органів державної фінансової інспекції носить каральний і виховний характер, але не має превентивного характеру щодо попередження порушень бюджетної дисципліни та запобігання зловживань у фінансово-бюджетній сфері. З огляду на це одним із напрямів удосконалення фінансового контролю є підвищення дієвості поточного контролю з боку органів казначейства в координації з органами виконавчої влади та державної податкової адміністрації.

Отже, основними чинниками, які впливають на ефективність використання бюджетних коштів в першу чергу є: недосконалість нормативно-правової бази фінансового контролю, відсутність єдиної інформаційної бази для здійснення фінансового контролю, необґрунтованість бюджетних цільових програм, неурегульованість повноважень між контролюючими органами, недосконалість організаційно-методичного забезпечення, наявність великої кількості фінансових порушень. Саме тому подолання негативного впливу перелічених чинників можна здійснити через застосування зазначених методів контролю на практиці. Оскільки з їх допомогою можна виявити порушення, які супроводжують нас в практичній діяльності. Тобто, ретельне вивчення форм і методів контролю за дотриманням законодавства при формуванні, затвердженні і виконанні кошторису – єдиний шлях заощадження державних коштів або попередження утворення боргів.

Література:

1. Байбакова О.О. ” Кошторисам доходів і видатків – повсякденну увагу”// Фінансовий контроль. – 2004.- № 2.- с. 6-10.

2. Гуцаленко Л. В., Дерій В. А., Коцупатрий М. М. Державний фінансовий контроль: навч. посіб. – К: Центр учбової літератури, 2009. – 424 с.

3. Дудчик В.В., Фірстенко В.В. Перевірка правильності складання кошторису бюджетної установи: методика і завдання // Фінансовий контроль. – 2007. – №1. – С. 58-63

4. Прохорова О. С. Кошторис бюджетної установи: історія розвитку, порядок та перевірка правильності складання // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2009. – № 2(6). – С. 119-123

5.Футоранська Ю. М. Передумови та шляхи реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю в Україні // Фінанси України № 9, 2007 р., С 151 - 158