Экономические науки/7. Учет и аудит

к.е.н., доц. Даценко А.В, Соєцька І.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київський національний торговельно-економічний університет

Методика проведення аудиту фінансової звітності та шляхи її вдосконалення

Необхідною умовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень учасниками ринкових відносин є наявність достовірної та вичерпної інформації. У сучасних динамічних умовах ведення господарської діяльності роль інформації суттєво зростає. Основним засобом комунікації та ключовим елементом системи інформаційного забезпечення суб’єктів ринкового середовища вважається фінансова звітність підприємств. Кожне підприємство з метою налагодження та підтримки співпраці з новими та існуючими контрагентами повинне забезпечити наявність суттєвої фінансової інформації про свою діяльність, орієнтовану на широке коло користувачів. В іншому випадку, численні користувачі фінансової звітності будуть введені в оману, що призведе до негативних наслідків для діяльності підприємства в цілому.

Вирішенню теоретичних і методологічних питань формування, аудиту фінансової звітності присвячена значна кількість досліджень вітчизняних вчених: Бутинця Ф.Ф., Голова С.В., Драча В.І., Сопка В.В., Шевчука В.О. та ін. Крім того вказані проблемні аспекти висвітлені у працях зарубіжних вчених: Ковальова В.В., Кондракова В.П., Велша Г., Ж. Рішара та ін., проте сам процес дослідження інформації, порядок застосування системи способів і прийомів, за допомогою яких аудитори можуть впевнитись, що фінансова звітність є достовірною, практично не розкрито. Цей недолік методики проведення аудиту негативно позначається на якості та ефективності аудиту, призводить до неправильного висловлення думки аудитора щодо фінансової звітності. В методиках аудиту переважно висвітлюється те, що необхідно вивчати, тобто перераховуються лише об’єкти аудиту, але більшість авторів не зазначає як необхідно проводити аудит, в якій послідовності, до яких даних необхідно звернутися та де їх отримати [2, c. 78-79].

Зазначене вище свідчить про актуальність проблеми розробки загальної методики вивчення даних фінансової звітності під час аудиту.

Метою написання статті є дослідження методики проведення аудиту фінансової звітності суб’єктів господарювання, а також шляхи удосконалення аудиторської перевірки для можливості прийняття правильних управлінських рішень, які позитивно вплинуть на діяльність підприємства.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: визначити вимоги до фінансової звітності та ознайомитися з основними етапами проведення аудиту фінансової звітності.

Розглянемо загальну послідовність дій при дослідженні звітності з метою формулювання думки аудитора про ступінь її достовірності. Розпочати дослідження звітності аудитор повинен із визначення відповідності форм звітності затвердженим нормативними документами формам і складання усіх типових форм. Такі дії перевіряючого слід вважати частиною формальної перевірки, метою проведення якої є встановлення за допомогою візуальної перевірки та порівняння наявності усіх форм звітності, обов’язкових реквізитів, правильності заповнення відповідних рядків і граф звітності. На початковому етапі звітні форми перевіряються щодо правильності заповнення їх адресної частини, правильність заповнення граф «На початок періоду», «За попередній період» шляхом порівняння їх зі звітністю за попередні періоди, дотримання встановлених строків і термінів подання фінансової звітності [1, c.23].

Після вивчення форм звітності за допомогою формальної перевірки аудитор повинен здійснити арифметичну перевірку кожної з наданих йому форм звітності, яка полягає у перевірці правильності обчислених підсумкових показників форм звітності. За допомогою арифметичної перевірки виявляються невідповідності показників у межах однієї форми звітності.

Перевіряючи звітність з точки зору якості її змісту слід переконатися у відповідності звітності передбаченим національними стандартами бухгалтерського обліку якісним вимогам: доречності, значимості, достовірності та порівнянності її показників. Аудит за змістом слід розпочинати з перевірки відповідності даних статей форм звітності на початок звітного періоду даним цих форм на кінець звітного періоду. При встановленні невідповідності залишків аудитор повинен отримати пояснення причин таких розбіжностей, для цього ним можуть бути використанні первинні документи, що складаються бухгалтером, який вніс відповідні зміни чи здійснив виправлення даних обліку. Наступною є перевірка відповідності показників даних бухгалтерського обліку та інших документів підприємства, а саме відображення у звітності кожної із сум активів чи зобов’язань підприємства. Базою для здійснення такої перевірки є розпорядча, нормативна, первинна, технологічна та бухгалтерська документація підприємства для цього використовується прийом документального контролю взаємна перевірка, яка полягає у порівнянні показників звітності підприємства з даними первинних документів і зведених облікових документів. Для того щоб удосконалити метод взаємозвірки доцільно складати порівняльні таблиці, які будуть раціональними та зручними у використанні та забезпеченні раціонального оформлення робочих документів аудитору це дасть можливість перевіряти відповідність залишків рахунків бухгалтерського обліку за Головною книгою та обліковими регістрами показникам звітності. У підсумку аудитор має можливість ідентифікувати невідповідності та відхилення показників звітності від даних обліку, зосереджуючись на з’ясуванні причин їх виникнення, що забезпечить ефективність проведення аудиту [2, c.81].

Одночасно з перевіркою відповідності звітності даним бухгалтерського обліку здійснюється перевірка належності підприємству активів, відображених у балансі. Для цього аудитором встановлюється наявність майнових прав юридичної особи на господарські засоби, відображені у звітності, законність та правильність документального оформлення здійснених ним операцій з придбання, зберігання, використання або реалізації господарських засобів.

Надаючи висновок про достовірність звітності й реальність відображених у ній показників, аудитор повинен впевнитися у правильності ведення обліку й точному, повному та своєчасному відображенні в обліку господарських операцій, правильність складання кореспонденції рахунків для їх відображення. При ефективності здійсненні цієї перевірки аудитору потрібно відповісти на наступні питання: хто – називаються учасники факту господарського життя, сторони угоди, що – фіксується її об’єкт, коли – визначається її дата, де – встановлюється місце її здійснення, запропонований підхід буде найбільш ефективним, оскільки помилки в кореспонденції рахунків найчастіше пов’язані з неправильним відображенням господарських операцій. До причин неправильного складання кореспонденцій рахунків належать також некоректне застосування вимог нормативних актів з бухгалтерського обліку, що є причиною неякісної звітності.

Одним з важливих етапів аудиту фінансової звітності є перевірка відповідності та ув’язки показників різних форм звітності між собою за один і той же звітний період, тому аудитору потрібно використовувати як загальнонаукові так і спеціальні методи дослідження: логічне мислення у поєднанні з методом порівняння, прийомами документального контролю, методами економічного аналізу. Для цієї перевірки використовуються таблиці, складні аудитором, так як використання таблиць для пов’язування форм фінансової звітності, які затверджені Міністерством фінансів України, є недоцільним адже доступ до цих таблиць необмежений, а тому ними можуть користуватися бухгалтери. У зв’язку з цим існує ймовірність складання бухгалтером підприємства звітності відповідно як затверджено методикою складання таблиці, проте змісту в одержаних показниках не відображено або вони будуть неузгодженими між собою [1, c.24-25].

Перевіряючи фінансову звітність клієнта, аудитор повинен підтверджувати показники відображені у фінансовій звітності фактичною наявністю, оскільки для складання аудиторського висновку потрібно подати точну, достовірну інформацію. Аудитор не може вважати перевірку завершеною доки він не відповів на поставлені питання, в іншому випадку його думка щодо достовірності фінансової звітності не буде достовірною та об’єктивною.

Таким чином для покращення ефективності і якості аудиторських послуг необхідно постійно вдосконалювати (оновлювати) методику проведення аудиту фінансової звітності залежно від виду аудиту та обставин, що спричиняють проведення аудиту, Також потрібно здійснювати вдосконалення робочих документів аудитора та графіків документообороту для забезпечення методичної стадії аудиту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Івахів Ю. Композиційні та загальнометодичні аспекти фінансової звітності // Бухгалтерський облік і аудит. – 2011. - №8. – С. 20-29.

2. Петренко Н. І. Вдосконалення методики надання аудиторських послуг // Вісник ЖДТУ. – 2011. - №1. – С. 78-82.

3. Смоленюк П. Звітність підприємств як інформаційний продукт // Бухгалтерський облік і аудит. – 2012. - №10. – С. 35-39.

4. Сорокіна В. Нова модель фінансової звітності для бізнесу // Фінансовий ринок України. – 2011. - №12. – С. 19- 22.

5. Халченко К.В. Сучасні проблеми аудиту фінансової звітності підприємства // Управління розвитком. – 2011. - №2. – С. 102-104.