Экономические науки/7.Учет и аудит

к.е.н., доц. Даценко Г. В., Коцюбинська К. А.

ВТЕІ КНТЕУ, Україна

Механізм здійснення внутрішнього контролю формування і розподілу прибутку

В сучасних умовах господарювання зростає роль контролю в системі управління суб’єктом господарювання, що спрямований на досягнення достовірності, зрозумілості та законності відображення інформації про результати діяльності підприємства.

Будь-яке підприємство не обходиться без системи контролю, який є однією із найважливіших функцій управління та виступає засобом зворотного зв’язку між об’єктом і суб’єктом управління.

Одним із пріоритетних питань організації контролю фінансово-господарської діяльності підприємства є питання механізму здійснення внутрішнього контролю формування та розподілу прибутку.

Вивченню даного питання присвячена значна кількість наукових досліджень ряду вітчизняних та зарубіжних науковців: Білика Т. О., Бланка І. А., Валунякіна Г. І., Герчикової І. Н., Буткевича С. А., Гуцаленка Л. В., Довбні С. Б., Іщенка Є. П., Кірейцева Г. Г., Ковальчук Т. О., Коженової Є. П., Коробова М. Я., Кучеркової С. О., Поддєрьогіна А. М., Чумаченка М. Г., Шеремета О. О., Поповича М. Я., Тарасенка Н. Б., Проданчука М. А., Ямборко Г. А. та ін.

Внутрішній контроль прибутку повинен охоплювати моніторинг всієї діяльності підприємства, адже кожна дія, кожна здійснена господарська операція прямо чи опосередковано впливає на кінцевий результат господарювання. Саме тому для повного та ефективного контролю прибутку недостатнім буде лише проконтролювати обчислення прибутку (збитку), який отримало підприємство за певний період, проаналізувати причини його зміни в порівнянні з минулим періодом чи плановими показниками, а дуже важливим є попередній та поточний контроль протягом всіх циклів діяльності, що дає змогу оперативно здійснювати вплив на результат господарювання, оцінювати ефективність дій та переглядати прийняті рішення [1].

Механізм контролю складається з таких елементів, як: суб’єкти, об’єкти, предмет, методи і способи контролю, етапи процесу, порядок прийняття управлінських рішень за його результатами.

Контроль прибутку охоплює всі етапи господарювання, всі цикли діяльності і не може існувати відокремлено від контролю всієї діяльності підприємства. На рис. 1 зображено механізм здійснення внутрішнього контролю результату діяльності підприємства – прибутку [3].

Рис. 1. Механізм здійснення внутрішнього контролю прибутку

Даний механізм внутрішнього контролю прибутку передбачає здійснення попереднього, поточного та наступного контролю.

На етапі попереднього контролю здійснюється ряд контрольних процедур, що стосуються операцій, які лише мають відбутися. Тобто визначаються основні вимоги і положення щодо формування, розподілу та використання прибутку, які передбачені нормативно-правовими внутрішніми (наказ про облікову політику, установчі документи) документами підприємства.

Поточний контроль – це фактичний контроль, який стосується дій і операцій у ході їх виконання з метою встановлення, чи правильно вони проходять і чи відповідають встановленим визначенням. Він є свого роду системою вчасного попередження негативних наслідків і негайно повідомляє про загрози, які стосуються порушення правил, марнотратства, фальсифікації.

Даний вид контролю проводиться за двома напрямками – контроль витрат і контроль доходів, так як це основні складові механізму розрахунку результату діяльності і саме їх величина і структура впливають на його розмір. Здійснюючи контроль за ними, підприємство може оптимізувати їх величину, порівняти їх між собою та визначити ефективність, економічність та доцільність здійснення тієї чи іншої операції. Суть такого виду контролю полягає в тому, що одночасно контролюються отримані доходи та понесені для їх отримання витрати, і, тим самим, визначається якість отриманих результатів господарювання [2].

Основою наступного контролю прибутку є визначення наскільки доцільно за конкретних умов здійснювати ту чи іншу операцію, який ефект вона принесе, чи розумно нести витрати на її здійснення порівняно з отриманими доходами чи іншими ефектами.

В даному випадку такий механізм контролю передбачає на етапі наступного контролю здійснення перевірки правильності розподілу та використання прибутку підприємства.

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати шляхом попереднього формування цільових грошових фондів або спрямовувати кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

На рис. 2 зображено структурно-логічну схему використання чистого прибутку підприємства [3].

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання.

Рис. 2. Структурно-логічна схема використання чистого прибутку підприємства

Важливо зазначити, що протягом всього контрольного процесу однією з основ ефективного функціонування механізму контролює визначення суб’єктів, завдань, джерел інформаційного забезпечення контролю, а також застосування відповідних методичних засобів та прийомів контрольних процедур. Адже внутрішній контроль повинен забезпечувати уникнення фінансових втрат, пов’язаних зі штрафами, санкціями у зв’язку з неправильним обчисленням та невчасним перерахуванням платежів до бюджету та інших позабюджетних фондів [1].

Отже, з метою успішного функціонування підприємства, підвищення рівня рентабельності, збереження та збагачення його активів необхідний налагоджений механізм управління, найважливішим елементом якого є повсякденний внутрішній контроль, який передбачає здійснення попереднього, поточного та наступного контролю і є підставою для формування на підприємстві ефективної системи внутрішнього контролю.

Література:

1. Бутинець Т. А. Розвиток науки господарського контролю: проблеми теорії, методології, практики: монографія / Т. А. Бутинець. – Житомир: ЖДТУ, 2011. – 772 с.

2. Труфіна Ж. Методика та організація внутрішньогосподарського контролю фінансових результатів / Ж. Труфіна // Економічний аналіз. – 2011. – Випуск 8, Частина 2. – С. 339-342

3. Шипіна С. Б. Фінансові результати як об’єкт внутрішнього контролю / С. Б. Шипіна // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. – 2012. – № 1 (22). – С. 400 - 408