Паславський І.П., к.е.н. Даценко Г.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНЕТУ, Україна

Аудит та інспектування витрат на ремонт основних засобів

Основні засоби є важливим складовим елементом ресурсного потенціалу будь-якого підприємства. Перевірка фактичної наявності і стану, витрат на ремонт і поліпшення є ключовими завданнями аудиту та інспектування основних засобів в умовах обмеженості фінансових ресурсів.

В економічній літературі питанням теорії, методики організації аудиту, інспектування та контролю витрат на ремонт основних засобів приділялась увага у працях Аніщенко А.В., Бандурка О.М., Білуха М.Т., Бородкін О.С., Бутинець Ф.Ф. , Шера І.Ф., Рудановського О.П., Жданова А.І., Покропивного С.Ф., Кареліна В.С., Кужельного М.В., Бабича В.В., Свідерського Є.І., Ткаченко Н.М., Бєлобжецького І.А., Коцупатрого М.М., Русакової Е.А., Петрова К.Я., Рейніна С.Н., Іонаса Б.Я., Азизяна К.С., Давидсона С., Митчела К., Вейла Р. та інших авторів, які започаткували теоретичне обґрунтування і подальшу розробку даної проблеми.

Метою дослідження є обгрунтування теоретичних і методичних положень, розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення аудиту та інспектування витрат на ремонт основних засобів виробничого призначення на промислових підприємствах.

Основні засоби складають велику групу в активах переважної більшості виробничих підприємств. Підтримання потрібного підприємству рівня технічної оснащеності виробництва забезпечується постійними ремонтами та оновлення основних засобів. Звісно в ході проведення аудиту та інспектування на практиці перевірка витрат на ремонт і оновлення основних засобів є одним із складових комплексу завдань. Тому, перш за все, перед тим, як розпочати перевірку, ревізору необхідно чітко визначитись із джерелами інформації. Їх варто розрізняти як джерела нормативно-правового характеру - Закони, постанови, інструкції, положення та документи які приймаються безпосередньо на самому підприємстві - наказ про облікову політику в частині обліку основних засобів (зокрема, в частині витрат на їх ремонт і оновлення), накази керівника підприємства про виведення об'єкта основних засобів з експлуатації, розпорядження, первинні документи, регістри за допомогою яких ревізор може встановити реальність низки показників і відповідність їх встановленим нормативам, та звітність з якої отримують інформацію про сумарні залишки необоротних активів (ф. № 1), наявність основних засобів у первісній вартості на початок року, надходження за рік, суми переоцінки, вибуття за рік, втрати від зменшення корисності, суму нарахованої амортизації за рік, інші зміни за рік. Також інспектор може користуватись матеріалами попередніх перевірок які встановлюють своєчасність виправлення помилок, усунення недоліків, які були виявлені в результаті таких перевірок, результати опитувань працівників підприємства, третіх осіб наприклад, представників сторонніх організацій, які виконували ремонт основних засобів.

Інспектору необхідно знати, що підприємство для цілей оподаткування, має право протягом звітного року відносити на валові витрати будь-які витрати, пов'язані з покращанням основних фондів у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Якщо витрати перевищують зазначену суму, то їх відносять на збільшення балансової вартості окремих об'єктів що підлягають амортизації за нормами.

Ревізія операцій з ремонту основних засобів починається з вивчення: змісту плану поточного ремонту як всього підприсмства, так і його структурних підрозділів; обгрунтування нормативу затрат па проведення ремонту; аналізу його виконання в ревізованому періоді.

Виявивши невиконання плану за обсягом, перевитрату коштів, інспектор з'ясовує причини, винуватців та наслідки.

Під час контролю за основними засобами слід звертати увагу, чи відносяться витрати, пов’язані з завершеним капітальним ремонтом на збільшення балансової вартості основних фондів з подальшою їхньою амортизацією за встановленими нормами, чи не було випадків включення фактичних витрат на ремонтні роботи (особливо тоді, коли ремонт виконувався підрядним методом) безпосередньо у собівартість продукції. [1]

Як відомо, у разі модернізації, добудови, дообладанння тощо основного засобу його вартість збільшується. Але є дрібні ремонти, технічне обслуговування, які не впливають на його вартість, а йдуть на витрати періоду. Для того, шоб відстежувати такі витрати, вносяться дані (дата, сума, обсяг робіт) на кожен об’єкт основного засобу. Ці цифри не будуть впливати на вартість самого об’єкта, але, “розкривши” рядок основного засобу, можна побачити, як часто роблять такі ремонти. Це дає змогу оцінити доцільність відповідного основного засобу у господарській діяльності підприємства і прийняти достовірне рішення щодо необхідності його використання у виробництві.

Здійснюючи аудит та інспектування витрат на ремонт основних засобів, потрібно визначити: чи ці об’єкти є власністю підприємства; якщо орендовані, то чи передбачено умовами договору про оренду ремонт. Первинні документи мають бути оформлені належним чином. Детально аналізуються дані інвентарних карток з показників: дати введення в експлуатацію, дати здійснення попереднього ремонту, терміни міжремонтних періодів, функціональне призначення об’єкта.

Інспектування за незакінченим капітальним ремонтом обладнання і машин повинен бути спрямований на виявлення замовлень, що числяться незакінченими протягом тривалого часу. Як показують дослідження, нерідко такі замовлення є фіктивними, а списання матеріальних і трудових витрат не правочинними. [2]

Економія матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на проведення ремонту основних засобів дозволяє підвищити ефективність діяльності суб'єктів господарювання і збільшити їх прибуток. У зв'язку з цим собівартість є одним з основних економічних показників, який ставить у пряму залежність витрати структурних підрозділів підприємства від одержуваних ними доходів.

Контроль за незакінченим капітальним ремонтом обладнання і машин повинен бути спрямований на виявлення замовлень, що числяться незакінченими протягом тривалого часу. Як показують дослідження, нерідко такі замовлення є фіктивними, а списання матеріальних і трудових витрат не правочинними. Належний контроль за собівартістю ремонтів можливий за умови планування та обліку. Для забезпечення ефективності інспектування за витратами на ремонт об'єктів основних засобів та сприяння досягнення його стратегічної мети необхідно детально аналізувати підприємницьке середовище (постачальників ресурсів, підрядчиків та підприємств, що надають послуги з ремонту), у якому відбувається перетворення матеріально-технічних ресурсів у загальний обсяг матеріальних витрат, як складової витрат у грошовому вираженні. [3]

Для достовірного визначення фінансових результатів підприємства, на формування яких впливають незавершені ремонтні роботи, запропоновано накопичення витрат, які виникли внаслідок ремонту, пов'язаного з поліпшенням об'єкта основного засобу, обліковувати на окремому синтетичному рахунку, до моменту оприбуткування поліпшення. Ці рекомендації дадуть можливість документально підтверджувати відповідними розрахунками прийняте рішення керівника про вплив проведених ремонтних робіт на первісно встановлені економічні вигоди основного засобу.

Література:

1. Кириченко В.В. Актуальні питання обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів // Економіка Вінниччини. - 2010. - № 2. - С. 16-18.

2. Леонтьєва В.І. Облік і контроль витрат з ремонту основних засобів : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.09 / Леонтьєва Валентина Іванівна; Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. - К., 2008.. - 20 с.

3. Бондар М.І. Облік і аудит основних засобів (на матеріалах аграрних підприємств Київської обл.): автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.06.04. / М.І. Бондар. – К., 2009. – 22 с.