Экономические науки / Учет и аудит

Аспірант Бучко О. І.

кафедра бухгалтерського обліку, Львівська комерційна академія, Україна

ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ ТРАНСФЕРНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ

У сучасних умовах господарювання, коли все більшого значення набувають питання управління процесами всередині підприємства, оцінки діяльності окремих підрозділів, їх вплив на стимулювання та мотивацію персоналу, проблема впровадження системи трансфертного ціноутворення потребує особливої уваги.

Результати досліджень свідчать, що на даний момент недостатньо уваги приділяється доцільності практичного застосування трансфертного (внутрішньогосподарського) ціноутворення на вітчизняних підприємствах як важливої передумови створення системи ефективного внутрішнього контролю за результатами взаємовідносин між структурними підрозділами. Тому, зазначене питання потребує належного вивчення.

Передумовою організації повноцінного та ефективного управління підприємством є формування чіткої організаційної структури та розробка налагодженого механізму взаємовідносин між його окремими одиницями. Організаційна структура будь-якого підприємства є досить складною, так як включає сукупність взаємопов’язаних структурних підрозділів (центрів відповідальності), кожний з яких наділений повноваженнями витрачати певну кількість ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових) у залежності від рівня господарського управління та несе відповідальність за отриманий результат.

Наявність центрів відповідальності – це важлива умова функціонування внутрішньогосподарського обліку і контролю, що дозволяє найбільш раціонально пов’язати між собою та реалізувати основні функції управління: організацію, мотивацію, облік, аналіз, контроль, планування тощо.

Науковці по-різному підходять до трактування поняття “центр відповідальності”. Палій В.Ф. тлумачить центр відповідальності як будь-який підрозділ організації, в якому контролюються виникнення витрат, отримання доходів, використання інвестиційних ресурсів [4]. На думку Голова С.Ф., центр відповідальності – сфера (сегмент) діяльності, у межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники діяльності, які він повинен контролювати [1]. Відомі американські економісти Ч.Т. Хорнгрен і Дж. Фостер під центром відповідальності розуміють сегмент організації, менеджери якого підзвітні за визначену ділянку робіт [5].

Вважаємо, що найповніше визначення центру відповідальності надала Л.В. Нападовська, яка вважає, що центр відповідальності – це частина підприємства, керівник якого особисто відповідає за результати її роботи [3].

Між центрами відповідальності в межах одного підприємства здійснюється обмін продукцією (послугами), в результаті чого кожен такий центр вносить свою частку завершеності до готової продукції (послуг). У такому випадку постає проблема оцінки вкладу кожного центру відповідальності у собівартість цієї продукції. Інструментом такої оцінки виступає трансфертна ціна, за якою продукція передається від одного підрозділу до іншого. Таким чином, трансфертне ціноутворення можна визначити як процес, в якому приймають участь дві сторони: центр відповідальності, що передає виготовлену продукцію (послугу), і центр відповідальності, який приймає дану продукцію (послугу) з метою її наступного споживання або переробки. При цьому керівник такого центру відповідальності відповідає лише за контрольовані їм витрати і доходи.

Трансфертне ціноутворення є багатомірною категорією, що обумовлюється низкою напрямів використання трансфертних цін, зокрема: внутрішній контроль витрат і доходів центрів відповідальності; фінансове планування на підприємстві; оцінювання ефективності діяльності центрів відповідальності; регулювання та координація управлінських рішень [2].

Через свою природу трансфертна ціна суттєво впливає на звітні показники центру відповідальності (витрати і виручку) і тому є важливим інструментом оцінки діяльності підрозділу. Трансфертна ціна повинна дозволяти керівнику центра відповідальності приймати оптимальні управлінські рішення. Відповідно в процесі впровадження трансфертних цін важливим є вибір методів трансфертного ціноутворення. Аналіз економічних джерел свідчить, що в основному виділяють три методи визначення трансфертних цін: на основі ринкових цін; на основі витрат (повних, маржинальних, витрати-плюс), на основі договірних цін. Використання того чи іншого методу ціноутворення залежить від типу центрів відповідальності, конкретних умов діяльності та результатів роботи як центрів відповідальності, так і підприємства загалом.

Порядок відображення внутрішніх операцій за трансфертними цінами між центрами відповідальності в нашій країні не регулюється законодавчо, а є повністю прерогативою управлінського обліку. Для обліку внутрішніх розрахунків за трансфертними цінами, на нашу думку, необхідно відкрити окремі рахунки для потреб управлінського обліку, які призначені для узагальнення інформації про доходи й витрати, пов’язані із внутрішніми операціями підприємства, а також для визначення їх фінансового результату.

Практичне застосування політики трансфертного ціноутворення на досліджуваних підприємствах дозволить: визначати величину собівартості в цілях фінансового й управлінського обліку; контролювати змінні витрати та аналізувати показники у розрізі структурних підрозділів; визначати фінансовий результат кожного центру відповідальності (з використанням трансфертних цін) та їх вплив на формування загального фінансового результату підприємства; приймати оперативні та прогнозні управлінські рішення як на рівні центрів відповідальності, так і підприємства в цілому.

Отже, застосування механізму трансфертного ціноутворення на досліджуваних підприємствах у результаті виокремлення центрів відповідальності дасть змогу підвищити зацікавленість керівників і працівників структурних підрозділів підприємства у покращанні результатів їх діяльності та розширить інформаційну базу з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Література

1. Голов С. Ф. Управлінський облік : [підручник] / С. Ф. Голов. – К. : Лібра, 2003. – 704 с.

2. Костирко Р. О. Трансфертне ціноутворення – інструмент внутрішнього контролю результатів взаємовідносин між структурними підрозділами підприємства / Р. О. Костирко : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2008_26/statti/3_1.htm

3. Нападовська Л. В. Управлінський облік : [монографія] / Л. В. Нападовська. Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2000. – 356 с.

4. Палий В. Ф. Управленческий учет издержек и доходов (с элементами фінансового учета) / В. Ф. Палий. – М. : ИНФРА-М, 2006. – 279 с.

5. Хорнген Ч.Т. Бухгалтерский учёт: управленческий аспект : [учебник] / Ч.Т. Хорнген, Дж. Фостер. – М. : Финансы и статистика, 1999. – 420 с.