Економічні науки/7. Бухгалтерський облік і аудит

Ліщинська Л. Б., Задачіна В.В., Тронько О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Сутність державного фінансового аудиту та контролю, їх розмежування

Вирішення проблем ефективності управління державними ресурсами та здійснення дієвого державного фінансового контролю за діяльністю виконавчої влади, яка використовує суспільні ресурси, надзвичайно актуальні сьогодні . У світовій практиці державний фінансовий аудит набув значного поширення. Основною передумовою державного фінансового аудиту є взаємна зацікавленість фірми в особі його власників , держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності. Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки країни.

Аудит в Україні ще не набув широкого впровадження,тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів.

Створення та розвиток державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм в Україні є предметом дослідження таких вчених, як А.О.Асанов, М.В.Бариніна-Зарікова, О.В.Грибовський, С.Левицька, А.В.Мамишев, Н.1.Рубан. Особливий інтерес викликає думка І.Стефанюка, який пропонує аудиторську діяльність в Україні ідентифікувати як аудит й дає йому таке визначення – „це форма контролю, яка являє собою сукупність статистичних, ревізійних і аналітичних дій, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень у процесі реалізації запланованих цілей, встановлення факторів, перешкоджаючих досягненню максимальному результату в процесі використання певного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів і обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів ” [4, с.4].

Метою даної статті являється: аналіз практичних, теоретичних і правових основ державного фінансового аудиту як форми державного фінансового контролю в Україні, визначення слабких місць в організації виконання запланованих цілей та обґрунтування пропозицій щодо підвищення використання державних ресурсів.

Отже, першочерговими завданнями є:

1. Розкрити суть, значення державного фінансового аудиту діяльності та державного фінансового контролю.

2. Провести порівняльну характеристику державного фінансового аудиту та державного фінансового контролю

3.Визначити вплив державного фінансового аудиту діяльності підприємства на його функціонування.

Сутність фінансового аудиту полягає у встановленні порушень та розбіжностей між фактичними даними та законодавчими нормами. Він проводиться на щорічній регулярній основі стосовно чітко визначеного кола підконтрольних організацій. Слід зазначити, що контрольні органи розвинутих країн набули досвіду проведення фінансового аудиту, як інструменту контролю за виконанням державного бюджету. Подальшого свого розвитку він набув, як новий вид державного фінансового контролю, тобто перевірки витрат бюджетних коштів, що отримав назву „аудит ”. В принципі, існує дві форми аудиту в державному секторі, а саме:

1. зовнішній аудит;

2. внутрішній аудит.

Внутрішній аудит здійснюється внутрішньовідомчими управліннями (відділами). Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою − в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України − відповідно до його повноважень[1,с.156].

Органи, які займаються завданнями проведення аудиту, є державні органи, наділені повноваженнями, які проводять державний аудит органів державної влади. Звичайно вони створюються законодавчими органами і є для них та суспільства в цілому альтернативними джерелами інформації.

Державний фінансовий аудит відрізняється від інших видів контролю насамперед системним підходом до діяльності господарюючих суб’єктів. Визначальну роль при цьому відіграє зосередження уваги аудиторів на п’яти найважливіших елементах діяльності - активах, зобов’язаннях, власному капіталі, доходах та витратах господарюючих суб’єктів незалежно від їх галузі, форми власності.

Метою фінансового контролю в Україні є оцінка вірогідності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а метою аудиту – оцінка рівня економічності, ефективності і результативності державних заходів, програм і діяльності структур, які підлягають контролю.

Між поняттями „державний фінансовий контроль ” і ”державний фінансовий аудит ” є відмінність між об’єктами і суб’єктами їхньої діяльності. Об’єктом державного фінансового контролю є використання державних фінансів і майна, їх обіг і облік. В свою чергу,об’єкт державного фінансового контролю – діяльність державного сектора з правильного, цільового, економічного й ефективного використання державних фінансових та інших матеріальних і нематеріальних ресурсів, що належать державі ” [2, с.145-149].

Об’єкт аудиту включає контроль за всіма рішеннями, що приводять до певних фінансових операцій: ними стають не лише фінансові кошти і майно держави, їх облік і обіг, а й перевірка нормативних правових актів, експертиза фінансових та інших результатів, досягнутих у ході виконання бюджету; оцінка прогнозів і напрямків розвитку як окремих галузей економіки і регіонів, а й країни в цілому. Державний фінансовий аудит має загальнодержавний характер, який проявляється в основній меті – надання незалежної інформації громадянам проте як виконавча влада керує країною і захищає їх інтереси, яких успіхів реально зможе досягти.

Існує також розбіжність між суб’єктами державного фінансового контролю і аудиту, яка розкривається в самих поняттях „аудит”, і „фінансовий контроль”. Поняття „аудит” передбачає незалежний контроль за фінансовою звітністю організації, який здійснюється аудитором. На противагу державному фінансовому аудиту поняття „фінансовий контроль” включає внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється організацією, як одна із функцій управління. Таким чином в суб’єкті аудита і об’єкті перевірки завжди різні особи, тому фінансовому контролі вони можуть збігатись.

Між державним фінансовим аудитом та контролем також є відмінність між отриманими результатами. Метою державного фінансового контролю є надання об’єктивної інформації про стан об’єктів контролю за допомогою якої органи державної влади приймають відповідні рішення. На відміну від цього виду перевірки, метою аудиту є не лише оцінка існуючого стану об’єктів контролю, а й прогноз розвитку цього стану та підготовка рекомендацій для вирішення виявлених проблем у бюджетів окремих регіонів та країни в цілому. Логічним завершенням державного фінансового аудиту є аудиторські рекомендації. Рекомендації вносяться у звіт за принципом пріоритетності: фундаментальні, значущі, такі, що заслуговують на увагу. Їх виконання цілком покладається на підконтрольну установу. Завершальним елементом є визначення впливу аудиту функціонування підконтрольної установи[ 3,с7-9].

Отже, суть державного фінансового аудиту полягає в системному дослідженні процесів на основі аналізу співвідношень між внесками, продуктами та результатами на шляху досягнення програмних цілей, а також аналізу впливу цієї діяльності на вирішення суспільно важливих проблем. Також ,головним завданням сьогодні виступає фундаментальне теоретичне дослідження та визначення шляхів побудови нових, досконалих систем державного контролю та аудиту, що дасть можливість поліпшити бюджетну дисципліну, звести до мінімуму зловживання в бюджетній сфері й використанні державного майна, удосконалити управління державними фінансами й досягти стандартів демократичних країн, розв’язати проблему неефективного господарювання у державному секторі економіки.

Література:

1. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2008. – 363с.

2. Іванова І.М. Реформування системи державного фінансового контролю // Фінанси України – 2009. – №6. – С. 145-149.

3. Саркачук В.М. Національна система аудиту: проблеми, становлення і розвиток // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. - №3. - С.7-9

4. Стефанюк І.Б. Бюджетна реформа вимагає нових форм контролю // Фінансовий контроль. – 2008. – №5. – С. 3-8.