Попадюк В.О., Разборська О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Аналіз проблеми незалежності аудиту в Україні

Актуальність дослідження. Економічна ситуація в країні призвела до того, що ринок аудиту став практично необмеженим. Аудитора сприймають як спосіб вирішення всіх проблем, головною з яких стала проблема розрахунку податків. Після того, як атестат аудитора завдяки поширенню аудиторських центрів навчання, став доступний чи ледве не кожному, контроль за якістю проведення аудиту значно послаб. За роки існування аудиту в Україні було видано кілька тисяч ліцензій, власники частини з яких ніколи не займалися аудитом. Як правило, керівники таких фірм мали побічні доходи, прямо не зв'язані з аудитом, а це може вплинути на незалежність аудитора.

Науковий внесок.Вагомий внесок у розвиток теорії контролю незалежності аудиту зробили такі відомі вітчизняні вчені, як В.В. Сопко, Ф.Ф. Бутинець, С.В. Голов, М.Т. Білуха, Б.Ф. Усач, В.С. Рудницький, А.Д. Шеремет, О.Ю. Редько та ін. Опублікованінаукові дослідження з питань вдосконалення стану незалежного аудиту свідчать про те, що порушене питання заслуговує на широке теоретичне узагальнення, наукове визнання та застосування на практиці.

Метою дослідження є аналіз системи контролю якості аудиторських послуг за останній період. Кодекс Професійної Етики аудиторів зазначає, щохарактерною рисою професії аудитора є прийняття відповідальності передгромадськістю та дотримання незалежного характеру.

Закордонні і вітчизняні вчені визнають, що «абсолютна незалежність - це ідеал, що недосяжний у принципі, але без прагнення до досягнення якого всякі перевірки взагалі втрачають зміст» [1]. Отже, досягнення абсолютної незалежності неможливе, виникає необхідність у визначенні можливих меж незалежності та виділенні умов, що можуть бути прийняті якщо не порушують її.

Низькі вхідні бар'єри на ринок аудиторських послуг і нерегулювання якості роботи аудиторських компаній призвели до проблем, пов’язаних з катастрофічнимпадінням якості послуг, несумлінною конкуренцією і загальним кризовим станом аудиту. Як наслідок, вартість аудиту впала, з'явилася безліч пропозицій за демпінговими цінами, що і породило такі явища, як "договірний", "чорний" чи "кишеньковий" аудит [4]. На сьогоднішній день спостерігається пожвавлення виробництва, що пред'явило попит на аудиторські послуги. Це дозволило дрібним аудиторським фірмам знову розгорнути свою діяльність, але вони відразу потрапили під пресинг своїх клієнтів, що вже мають успішний досвід тиску на аудиторів. Щоб знову не довелося зупиняти свою діяльність, аудитори прийнялися демпінгувати. Як не важко здогадатися, у першу чергу за рахунок якості робіт.

Одне з явищ, з яким не можна впоратися без активного втручання держави, - це "договірний" аудит - ситуація, коли аудиторські фірми дають позитивний аудиторський висновок за визначену винагороду, навіть не заглядаючи в документацію клієнта. Дослідження коренів виникнення даного явища показало, що однією з основних причин її розвитку стала нерегульованість ринку аудиторських послуг і відсутність законодавчої бази [6].

Підтримка стабільної якості вимагає істотних витрат в цілому ряді напрямків. Так, необхідні чималі витрати на інформаційну підтримку бізнесу, розробку й удосконалення методик проведення аудиту і надання консультаційних послуг, навчання і підвищення кваліфікації персоналу, зміст офісу, оснащеного сучасною технікою, залучення висококваліфікованих фахівців, що вимагають відповідної оплати праці і т. ін. Таким чином, існує жорстка залежність вартості аудиторських послуг від їхньої якості. Практично неможливе надання масштабних, дешевих і в той же час висококваліфікованих послуг. Тому відрізнити аудиторську фірму, що дорожить своєю репутацією, в умовах демпінгу, що розгорнувся, нескладно. Було б несправедливим вважати, що дрібні українські аудиторські фірми, з невеликим статутним капіталом - це не добре укомплектований склад високопрофесійних фахівців.

При проведенні аудиту аудиторська фірма може страхувати ризик відповідальності за порушення договору. Метою даної дії є майновий захист замовників у випадку неякісно проведеного аудиту. Страхування цивільно-правової відповідальності дозволить аудиторській фірмі не тільки зменшити ризик при настанні страхового випадку, але і залучити клієнтів [2]. Основні мотиви введення страхування ризику відповідальності не пов'язано прямо із забезпеченням незалежності аудиту, однак непрямий вплив відчутний. При належній організації справи страхові організації будуть давати більш дешеву страховку солідним і відомим своєю незалежністю організаціям. А для тих, хто порушив принцип незалежності страхові ставки будуть вище, оскільки імовірність виплат у цьому випадку буде істотно більше.

На даному етапі розвитку аудиторського ринку якість роботи великих лідируючих аудиторських компаній має тенденцію до росту. «Договірний» аудит, в основному застосовується дрібними фірмами, що намагаються в такий спосіб підвищити своє діловий статус. Не можна сказати, що «договірний» аудит має широку сферу застосування. Однак поширення такого явища є небажаним і завдає шкоди ринку. Наслідки неякісного аудиту стають відомі тільки після закінчення визначеного проміжку часу. А визначення винних і притягнення їх до відповідальності під час відсутності розгорнутого законодавства, здається нереальним [5]. Несумлінні й непрофесійні аудитори кидають тінь на все аудиторське співтовариство, а для збереження стійкого положення на ринку аудиторська фірма повинна мати позитивну репутацію. Користувач повинний бути упевнений, що аудиторська перевірка проведена об'єктивно, на належному професійному рівні, тобто аудитор залишається незалежним у своїх судженнях.

Засобом боротьби з «договірним» аудитом може виступати тільки закон. Проте, протиріччя в законодавстві є нестерпними для одних учасників ринку та кращими для інших. Актуальність контролю якості закріплена законодавчо і полягає, в першу чергу, в проблемі боротьби з «договірним аудитом».

Прийняття закону повинне дозволити запустити механізм контролю якості аудиторських послуг. Як наслідок, забрати з ринку несумлінні чи непрофесійні послуги фірми. Однак, закон не вирішив проблем організації взаємодії державних органів і професійних учасників ринку аудиторських послуг по перевірці якості аудита.

Можна затверджувати, що аудитори незалежні від власників і керівників аудиторської фірми. Однак це ніяк не узгоджується з принципом професійної відповідальності аудиторів, що працюють як співробітники аудиторської фірми. Аудитори залежні від аудиторських фірм, з якими знаходяться в трудових відносинах, оскільки відповідальність за результати аудитупокладається безпосередньо на фірму.

Незалежність аудитора від економічного суб'єкта, що перевіряється, є предметом дискусій. Тут задіяний дуже складний механізм взаємодії виробника аудиторських послуг і їхнього покупця, тобто виконавця і замовника, що вимагає глибокого розгляду, аналізу і чіткої оцінки. Це пов'язано з впливом думки, що «хто платить, той замовляє музику» діє за всіх часів і при всіх умовах і навряд чи обходить стороною аудит»[3]. На наш погляд, тут проблема складається не в тім, хто оплачує послуги, тому що якщо не економічний суб'єкт, то хтось інший повинен сплачувати їх, а в тім, як обмежити втручання замовника, а також послабити мотивацію тиснути на аудиторів.

Аудитор повинен бути незалежним у рамках своїх професійних суджень від держави, керівника аудиторської фірми, економічного суб'єкта, що перевіряється і будь-якої третьої сторони. Але аудитор залежить від держави вчастині закону, а отже, повинен вимагати і захищати цю незалежність. Практично завжди можуть виникати фактори, що знижують незалежність.

Таким чином, в зарубіжних країнах поряд з позитивним є і негативний досвід, що повинен стати предметом уважного вивчення з боку українських фахівців, щоб не діяти «методом проб і помилок». Американський інститут дипломованих бухгалтерів (AICPA) вже оголосив, що збирається ретельним чином проаналізувати існуючі сьогодні в США стандарти. Безсумнівно, що вимоги незалежності, прийняті ще в часи Великої депресії, вимагають перегляду. Комісія з цінних паперів і бірж намагається домогтися перегляду стандартів не тільки в США, але й у світовому масштабі.

Принципи незалежності аудиту повинні бути викладені в законі досить конкретно і забезпечити єдиний концептуальний підхід до організації аудиторської діяльності в Україні за допомогою розгляду і встановлення наступних основних аспектів незалежності:

1. Забезпечення незалежності аудиторів від держави в рамках своїх професійних суджень.

2. Встановлення твердих критеріїв і методів оцінки рівня професійної підготовки і моральних якостей фахівців.

3. Фінансова незалежність аудиторів від клієнтів, що виражається в достатньому розмірі статутного фонду і чистих активів, самострахуванні, безумовному дотриманні аудиторами незалежності власної позиції і відсутності зв'язків з комерційними інтересами замовників.

Література:

1. Адамс Р. Основи аудита.-М.:Аудит, ЮНИТИ, 1995.-398с.

2. Аренс А, Лоббек Дж. Аудит: Пер. С англ.; Гл. Редактор серии проф.. Я.В.Соколов.-М.:Финансы и статистика, 1995.-560с.

3. Биримукова К. Аудиторские услуги в периодперехода к рыночнымотношениям// Аудитор.-1998.№4.-с. 8-12

4. Головань М.М. Державний фінансовий контроль і його реформування //

Фінанси України – 2003. – № 9. – С.133 – 140.

5. Терехов А.А. Аудит.-Москва.: Финансы и статистика, 1999.-512с.

6. Шеремет А.Д., Суец В.П. Аудит.-М.:ИНФРА-М,2000.-240с.