Экономические науки/9.Экономика промышленности
Латишева О.В.
Донбаська державна машинобудівна академія,
Особливості еколого - економічного стану Донбасу та пошук шляхів
подолання екологічних проблем регіону
Серед
екологічних проблем, які притаманні Донецькій області, необхідно виділити
наступні: незадовільний стан природних ресурсів (атмосферного повітря, водних
ресурсів, надр і мінеральних ресурсів, земельних ресурсів, рослинного та тваринного світу), недосконалість
системи зберігання і утилізації промислових й побутових відходів, низькій
рівень заповідання територій тощо.
Область є
основним постачальником металу, продукції машинобудування і хімічної
промисловості. Регіон дає 20% валового внутрішнього продукту Україні. Вугільна
промисловість забезпечує 70% загального обсягу вуглевидобутку в Україні та
понад 80% видобування коксівного вугілля.
У металургії
і металообробці зосереджено майже 20% основних засобів виробництва і чверть
промислово-виробничого персоналу області. Майже 75% вогнетривкої продукції в
Україні виробляється в Донецькій області. У Донецькій області розташовані
основні виробники в Україні прокату кольорових металів на основі міді, а також
твердих сплавів і порошків на основі заліза, нікелю, міді. Підпріємства
машинобудування Донбаського регіону практично
забезпечують технікою та обладнанням базовий промисловий комплекс
Україні, більше половини усієї машинобудівної продукції постачається майже в
100 країн світу.
На
коксохімічних підприємствах Донбасу виробляється половина загальноукраїнських
обсягів коксу. Донецька область займає одне з провідних місць в Україні в
хімічної галузі, забезпечуючи чверть загальнодержавного випуску мінеральних
добрив, третину синтетичного аміаку та сірчаної кислоти. Понад 50% хімічної
продукції області експортується. Провідним підприємством хімічної промисловості
є «Концерн «Стирол», який виробляє біля 80% загальних обсягів хімічної
продукції в Донецькій області. [4]
Донецькій
області притаманне найвище сумарне техногенне навантаження на одиницю території
в Україні [1] – в 4 рази вище середнього по країні. Щільність викидів від
стаціонарних джерел забруднення в Донецькій області (рис. 1) значно перевищує
середній рівень по країні: у 2010 р. – 61,8 тон шкідливих речовин з розрахунку
на кв. км території, а на одну особу – 352,7 кг (для порівняння: в Україні – 11
т у розрахунку на 1 кв.км території країни, або 146 кг на одного мешканця).
Рис. 1.
Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у Донецький області. (за
даними [1; 3])
Річні викиди
на 1 кв. км території регіону у 2011 р. перевищили середній показник по Україні
в 7,9 рази і склали 57,5 т, а з розрахунку на одного жителя області – 345 кг викидів забруднюючих речовин, що
більше, ніж у середньому по країні, в 3,6 рази. [6; 7]
Викиди
забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами у Донецькій області
(рис. 2) найбільші серед всіх областей України (по відношенню до загального
обсягу викидів у 2010 р. становить – 33 %)
Рис. 2.
Динаміка викидів в атмосферу від стаціонарних джерел в Україні і Донецькій
області [1; 7-12]
Суттєвим
джерелом забруднення атмосферного повітря області є транспортні засоби. На
пересувні джерела забруднення припадає майже кожна восьма тонна забруднюючих
речовин, яка потрапила в атмосферне повітря. [1]
Найбільш суттєвим
фактором негативного впливу на довкілля є відходи. Інфільтрація від відходів,
що захороненні на полігонах, пилоутворення в процесі їх розміщення, вітрова та
водна ерозії, інші фактори міграції токсичних речовин призводять до забруднення
підземних та поверхневих вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів.
На початок
2011 року в спеціально відведених місцях чи об’єктах та на території
підприємств області накопичилось 2,5 млрд.т відходів І – ІV класів небезпеки,
або майже п’ята частина загального їх обсягу по країні. [1]
З 2007 р. по
2010 р. спостерігалась залежність обсягів викидів від темпів зміни промислового виробництва на той час. Ріст загальних обсягів викидів
забруднюючих речовин в атмосферне повітря Донецької області обумовлюється
ростом промислового виробництва. Зростання виробничого потенціалу підприємств
гірничодобувної, металургійної і хімічної промисловості, енергетики і важкого
машинобудування зумовлює підвищення негативного впливу на навколишнє середовище
регіону по цім галузям економіки. [1, с.6; 2]
Розвиваючи
економіку, орієнтовану на гірничо-металургійний комплекс, Донецька область
тільки примножує кількість екологічних проблем.
В
мартенівському виробництві гостро стоїть проблема зменшення викидів оксидів
азоту, але очистка викидів мартенівського виробництва від оксидів азоту на підприємствах
Донецької області не здійснюється.
Залишається
гострою проблема зменшення викидів доменних печей, а саме: будування споруд
очищення викидів ливарних дворів, між-конусного простору, підбункерних
приміщень та скіпових ям на металургійних підприємствах. На підприємствах
чорної металургії та коксохімії не вирішуються в повній мірі питання щодо
використання доменного, коксового та конвертерних газів.
Надзвичайно
гострою проблемою підприємств металургійного комплексу є зменшення викидів
пилу, оксиду вуглецю, діоксиду сірки
від виробництва агломерату, що пов’язано з відсутністю очисток від
газових інгредієнтів. Залишається гострою проблема зменшення викидів доменних
печей, а також будування споруд очищення викидів ливарних дворів, міжконусних
просторів, підбункерних приміщень та скіпових ям на металургійних
підприємствах.
Основними
проблемами на коксохімічних підприємствах являється очищення коксового газу від
сірководню, закриття циклу кінцевого охолодження коксового газу, відсутність
безпилової видачі коксу, тощо.
На всіх
теплоелектростанціях Донбасу відсутнє обладнання для очищення димових газів від
оксидів сірки та азоту. [2]
Донецька
область є одним з самих малозабезпечених прісною водою регіонів України.
Більшість річок Донеччини відноситься до категорії брудних і дуже брудних. [1]
У поверхневі
водні об’єкти в розрахунку на одну особу скинуто 124 м3 забруднених
зворотних вод, або в 3,3 рази більше,
ніж у середньому по країні, в 3 рази більше, ніж у Луганській, в 3,1 рази – у Запорізькій та в 24,8 рази –у
Харківській областях. Майже всіма гірничодобувними підприємствами області не
виконуються вимоги дотримання встановлених концентрацій сульфатів, хлоридів у
природні водні об’єкти. [5,6]
В Донецькому
регіоні демографічна ситуація (рис. 3) характеризується найвищим в країні
рівнем смертності (у 2010 р. – 73,9 тис. осіб; для порівняння з областями з
також високою густотою населення: Дніпропетровська область – 54,5 тис. осіб,
Луганська – 38,9 тис. осіб, Харківська – 38,9 тис. осіб), спостерігається
тривале природне скорочення населення (у 2010 р. – на 32,7 тис. осіб; для
порівняння: в Україні – на 4,4 тис. осіб), високий рівень первинної
захворюваності серед всього населення (у 2010 р. – 2798,6 тис. осіб; для
порівняння: в Україні – 17,5 млн. випадків), суттєвий рівень екологічно
зумовлених хвороб. [5,6]
В Донбаському
регіоні (рис. 3) реєструється значний
рівень смертності та захворюваності населення, при цьому відстежується
певний зв'язок з рівнем забруднювання регіону. Не в останню чергу значний
рівень первинної захворюваності та смертності у Донбасі визначається станом НПС в зв’язку з
надмірним зосередженням промисловості.
Фактори, що
формують здоров’я сучасної людини (поле здоров’я), розподіляються так: спосіб
життя – 53%, екологія – 21%, біологія (спадковість) – 16%, система охорони
здоров’я – 10%. В Україні несприятливий екологічний стан НПС зумовлює зростання
екологічної складової здоров’я до 60 – 70%. [7]
Необхідність
зниження ризиків для здоров’я населення, які пов’язані з забрудненням та
шкідливим впливом довкілля, обумовлюють
актуальність розробки на підприємствах Донецькій області системи управління в
сфері охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.
