Філіпова О.І.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Передумови створення Науково-дослідного інституту фізики в м. Одесі

Після завершення громадянської війни в країні гострою була потреба у висококваліфікованих кадрах для розвитку народного господарства. Стара школа не могла вже забезпечити цих потреб. У 20 – тих роках ХХ століття швидкими темпами йшов процес так званої «практизації» науки, почала оформлюватися мережа науково-дослідних інститутів і лабораторій. У науці, яка раніше зосереджувалася на унікальному акті наукового відкриття, з’явилося багато рутинної праці, концептуальні наробітки відійшли в тінь рахункової, експериментальної та інженерно-технічної наукової діяльності [3, с. 18]. У цей час в країні ще не закінчився період повоєнної відбудови, а більшовицько-радянське керівництво поставило перед суспільством амбітні завдання щодо розвитку економіки країни. Промисловий переворот, який почав здійснюватися в Російській імперії, не набув завершеного характеру. СРСР залишався у 20–х роках минулого століття країною переважно аграрною, що ставило під загрозу його долю у майбутніх військово-політичних конфліктах. На ці виклики постало завдання перед наукою та вищою школою шукати і знаходити адекватні відповіді в умовах обмеженого часу, коли будь-які зволікання і прорахунки загрожували не тільки цивілізаційним відставанням, а й цілковито реальними поразками у суперництві з ідеологічними супротивниками.

Серед чисельних заходів по розбудові вищої школи першим кроком радянського уряду було збереження університетитів як осередків наукової діяльності. У 1920 роки після перемоги над внутрішньою контрреволюцією почалась організація нової вищої школи, головним завданням якої було якнайтісніше зв'язати навчальний процес із життям, із потребами культурного й господарського будівництва. Але Народний комісаріат освіти УРСР і створений при ньому Головний комітет професійної і спеціально-наукової освіти (Укрголовпрофосвіта) ліквідували в Україні університети [4, с. 89], хибно вважаючи їх найбільш консервативною формою вищої освіти. Замість них були створені інститути народної освіти (ІНО).

Здійснюючи реформу народної освіти на Україні, Одеський губернський відділ професійної освіти (Губпрофос) влітку 1920 р. поставив питания про реорганізацію Інститута народної освіти з залученням до роботи в ньому найпрогресивніших представників професури університету [2, арк. 480]. Після ліквідації університету і всіх реорганізацій, що пройшли з травня 1920 р., фізику, хімію і математику в 1920/21 навчальному році як учбові дисципліни почали викладати в новому створеному Фізико-математичному інституті, утвореному від злиття кафедр фізико-математичного факультету Новоросійського університету і таких же кафедр Одеських вищих жіночих курсів. Деякі кафедри хімічного відділення університету і Вищих жіночих курсів склали фармацевтичне відділення Фізматіна. Учбово-допоміжні установи фізико-математичного факультету, де велися науково-дослідні роботи по фізиці, хімії, математиці, механіці і агрономії протягом 1920/21 н. р. також належали Фізико-математичному інституту. Таким чином, у Фізматіні діяли чотири відділення: природне, математичне, хімічне і хіміко-фармацевтичне [1, с. 34].

Список викладачів і асистентів Фізико-математичного інституту підтверджує, що на фізичному відділенні продовжували працювати всі співробітники Новоросійського університету, які представляли там фізичну науку: М. П. Кастерін, Е. А. Кирилов, О. Ф. Полль, Р. Л. Міхневич, П. А. Кирьяков, Д. Д. Хмиров [2, арк. 481].

Фізматін проіснував в Одесі недовго. За наказом Губпрофоса (№ 103) від 18 липня 1921 р. Одеський фізико-математичний інститут був розформований, Рада і Презідіум Фізматіна, а також його адміністративні органи припинили своє існування 1 листопада 1921 р. Наказ по Одеському губернському комітету спеціально-наукової і професійно-технічної освіти від 2 листопада 1921 р. за № 131 роз’яснює яким чином відбувалися події: «При розформуванні Фізматіна зберігався його педагогічний і студентський склад. Особовий склад, учбово-допоміжні установи і майно Фізматіна розподілялися між інститутами, що з'явилися тоді в Одесі, таким чином:

Виділилися до самостійних установ: механічна майстерня точних інструментів (колишня Тимченко), яка тепер зобов'язана обслуговувати всі вузи міста; астрономічна обсерваторія і магніто-метеорологічна станція підпорядковуються ІНО.

Прикріплялися до Одеського політехнічного інституту: лабораторія неорганічної і фізичної хімії; лабораторія органічної хімії; лабораторія якісного аналізу; лабораторія кількісного аналізу [2, арк. 489]. Завдяки збереженню робочих місць науково-педагогічного персоналу Фізматіну м. Одеса залишилась головним науковим центром фізичних досліджень на півдні України.

Знаковою подією для одеських фізиків стала Постанова ВЦВК і РНК УРСР від 30 квітня 1926 р., якою були затверджені штати і надано бюджетне фінансування з 1 жовтня 1925 р. Українського науково-дослідного інституту фізики в м. Одесі. Це була перша науково-дослідна установа в галузі фізики в радянській Україні. З 1 червня 1926 року згідно Постанови Ради Народних Комісарів Української РСР на базі фізичних лабораторій і кабінетів колишнього Новоросійського університету розпочав роботу Одеський Науково-дослідний інститут фізики, ідея організації якого в Одесі бурхливо обговорювалась науковою інтелігенцією міста і була повністю нею підтримана [4, с. 31].

Головним напрямом наукових досліджень, починаючи з моменту створення Інституту в 1926 році, є вивчення оптичних, люмінесцентних і фотографічних властивостей галогенідів срібла, а також лужногалоідних кристалів. Засновником цього напряму досліджень був професор Е. А. Кирилов.

1 червня 1926 року першим директором утвореного Науково-дослідного інституту фізики було призначено Елпидифора Анемподистовича Кирилова [5, с. 4], який ще до офіційного відкриття інституту почав систематично досліджувати явища, що відіграють велику роль у технології виготовлення фотоматеріалів. Цей видатний вчений з великою енергією взявся за наукову і педагогічну діяльність в Інституті фізики і за короткий час об’єднав навколо себе талановитих молодих вчених. Невдовзі інститут, очолюваний Е. Кириловим став визначним центром фізики галогенідів срібла. Однією з основних проблем, розроблюваних в НДІ фізики під керівництвом Е. Кирилова було вивчення електронних процесів, які відбувалися у фотохімічно-активних іонних кристалах. Сьогодні НДІ фізики Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова займає ведучі позиціїї в створенні наукових основ сучасних фототехнологій не тільки на півдні Украіни, але й в світі.

Література:

1. Вклад физиков Одесского (Новороссийского) университета в развитие науки в Одессе 1920 – 1933: [монография] / авт.– сост.: М.О. Подрезова, В.В. Самодурова, Е.С. Мурашко; наук. ред. В.А. Сминтына; библиограф. ред. Е.А. Суровцева; Одес. нац. ун– т. – Одесса: Астропринт, 2010. – 328 с.

2.Державний архів Одеської області

Ф. Р – 1395 Одесский губернский комитет специально- научного и профессионально-технического образования. 1921 – 1922 гг.

оп. 1

Спр. 2. Приказы по Одесскому губернскому комитету специально - научного и профессионально-технического образования, 1921 г., 489 арк.

3. Зербино Д.Д. Научная школа как феномен. – Киев: Наук. думка, 1994. – 118 с.

4. Історія Одеського університету за 100 років / [Н. І. Букатевич, Г.А. Вязовський, І. М. Дузь та ін.]; відпов. ред. О. І. Юрженко. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1968. – 421 с.

5. Кирилов Елпідифор Анемподистович, 1883 – 1964: (бібліографія)/ Вступ. ст. Т. О. Нечаєвої.- Одеса, 1975. – 25 с.