Національний університет
біоресурсів і природокористування України
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ БІОТЕХНОЛОГІВ
У зв’язку зі швидкими змінами у всіх сферах життєдіяльності, зокрема, і в
освіті, актуальною є проблема підготовки спеціалістів з вищою освітою для
різних галузей.
Питання професійної підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ розглянуті в
наукових працях М.Васильєвої, О.Коваленко, М.Лазарєва, П.Лузана, В.Манька,
Н.Ничкало, О.Романовського, В.Свистун та ін. Зокрема, психологічні аспекти
професійної підготовки у ВНЗ досліджені І.Зимньою, З.Решетовою та ін.
Професійна підготовка майбутніх фахівців для різних
галузей ґрунтується на нормативних документах України про освіту та вищу
освіту, а саме на Конституції України, законах України Про освіту (1996), «Про вищу освіту» (2002р.), Державний
національній програмі «Освіта»
(«Україна XXI століття» ( 2001р.) та ін. [1, 2, 3].
Як показали наші
дослідження, питання підготовки фахівців із біотехнології майже не розроблено в теорії та практиці професійної освіти. Це зумовлено тим, що
біотехнологія в освіті є досить новим предметом.
Біотехнологія як наука переживає початкові етапи формування. Вона оформилася в окремий навчальний напрям 0929
"Біотехнологія" у 2003 році.
Перш ніж перейти до висвітлення особливостей підготовки
фахівців із біотехнології,
розглянемо її визначення.
За визначенням
Європейської біотехнологічної федерації, біотехнологія - це спільне
використання біохімії, мікробіології й хімічної технології для технологічного
(промислового) застосування корисних властивостей мікроорганізмів та культур
тканин. Іншими словами, біотехнологія – це є скерований людиною комплекс
способів отримання корисних для суспільства цільових продуктів за допомогою
біологічних агентів – мікроорганізмів, вірусів, клітин тварин та рослин, а
також за допомогою позаклітинних речовин і компонентів клітин [4].
Кваліфікація біотехнолога передбачає високий
рівень спеціальних наукових знань, широкий кругозір у галузі сучасних досягнень
світової науки, високу майстерність експериментатора, оригінальність наукової
думки. Беручи до уваги, що ця сфера абсолютно нова і вимагає
надзвичайно кваліфікованих фахівців з високим рівнем знань, особливої актуальності
набула підготовка фахівців-біотехнологів з напряму "Біотехнологія".
У 90-х роках ХХ ст. в Україні підготовку фахівців за спеціальністю “Біотехнологія” стали здійснювати в рамках напряму 0916 “Хімічна технологія та інженерія”. У 1992 р. спеціальність “Біотехнологія” була відкрита в Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”, у другій половині 90-х років – Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут”, Українському державному хіміко-технологічному університеті (м. Дніпропетровськ), Дніпродзержинському державному технічному університеті.
З 2001 р. підготовка
інженерів-біотехнологів здійснюється у Національному фармацевтичному
університеті, з 2002 р. – у Національному авіаційному університеті, з 2003 р. –
у Національному аграрному університеті. Отже, нині в Україні дев’ять вищих
навчальних закладів готують фахівців для біотехнологічної галузі: чотири ВНЗ у
Києві, два – у Харкові, по одному – у Львові, Дніпропетровську і Дніпродзержинську.
У січні 2003 р. спеціальність “Біотехнологія” була
виключена з напряму “Хімічна технологія та інженерія” і за ініціативи декана
факультету біотехнології і біотехніки Національного технічного університету
України “КПІ” Шинкаренко Л.М. створено новий напрям підготовки 0929
“Біотехнологія”, у рамках якого відкрито спеціальності “Промислова
біотехнологія”, “Біотехнологія біологічно активних речовин” і
“Екобіотехнологія”. У березні 2006 р. Міністерством освіти і науки України
затверджено галузеві стандарти (освітньо-професійна програма й
освітньо-кваліфікаційна характеристика) підготовки бакалавра за напрямом 0929
“Біотехнологія”.
Щоб уявити, що собою являє неперервна професійна підготовка фахівців-біотехнологів у ВНЗ, розглянемо її
характерні особливості.
Підготовка майбутніх фахівців для промислової та аграрної галузі здійснюється ВНЗ
III-IV рівнів акредитації за галуззю знань “Біотехнологія”, код напряму 0929, відповідно до постанови
Кабінету міністрів України від 16 червня 2005 р. № 363 «Про затвердження змін
до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка
фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними
рівнями» та постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507 «Про перелік напрямів
та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних
закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними
рівнями» [5].
До 2005 року у
стандартах системи вищої освіти і науки України налічувалося до 76 напрямів та 584 спеціальності, проте з
урахуванням Європейської трансферної системи положень і Болонського процесу
прийнята тенденція до їх об'єднання та скорочення (приблизно 150 спеціальностей). У той же час напрям
"Біотехнологія " залишився та розвинувся, а кількість спеціальностей з 3 зросло до 5.
Сьогодні в
Україні фахівців і професіоналів біотехнологів готують за двома освітньо-кваліфікаційними рівнями:
I кваліфікаційно-освітній
рівень: "бакалавр" (рівень освіти — базова вища освіта, кваліфікація — фахівець з
біотехнології);
II кваліфікаційно-освітній рівень з рівнем освіти — повна вища освіта: "магістр" (кваліфікація —
магістр біотехнології, викладач ВНЗ, інженер-дослідник-біотехнолог);
"спеціаліст" (кваліфікація — інженер-біотехнолог).
Згідно з
Класифікатором професій ДК-03 та Доповненням №6 професія фахівців та професіоналів з біотехнології — біотехнолог з
відповідними посадами.
Магістрів і
спеціалістів біотехнологів готують за такими спеціальностями: промислова біотехнологія, фармацевтична
біотехнологія, агробіотехнологія, екобіотехнологія та біоенергетика, молекулярна біотехнологія.
Зазначимо, що за суттю лише остання відрізняється від інших докорінним чином (генна і клітинна
інженерія прокаріотів і еукаріотів, спрямований мутагенез, трансгенні рослини і тварини).
Підготовка фахівців і професіоналів зі
спеціальності 8.092901 "Екобіотехнологія" є новим і перспективним напрямом в освітній галузі, що
зумовлена потребами сучасного суспільства
в енергетичній, продовольчій, сировинній, медичній, аграрній та природоохоронній
сферах.
Зокрема, на даний час послуги з надання
освітньо-кваліфікаційних рівнів "Бакалавр" і "Спеціаліст"
напряму 0929 "Біотехнологія"
пропонують вищі навчальні заклади, які територіально розміщені в м. Києві –
Національний університет харчових технологій, Національний авіаційний університет. Національний
технічний університет України "Київський
політехнічний інститут" пропонує здобути ОКР "Магістр" напряму
0929 "Біотехнологія" зі спеціальності 8.092901
"Екобіотехнологія".
Підготовка бакалаврів – фахівців з біотехнології
в Національному університеті біоресурсів і природокористування України на факультеті біотехнології
за напрямом «Біотехнологія» ведеться за денною, заочною та екстернатними
формами навчання і здійснюється за двома основними спрямуваннями «Екологічна
біотехнологія в сільськогосподарському виробництві», «Екологічні біотехнології
та біоенергетика».
Порівняно із іншими навчальними
закладами, підготовка магістрів за напрямом "Біотехнологія" в НУБіП України орієнтована, в першу
чергу, на аграрному секторі і передбачає
забезпечення його висококваліфікованими професіоналами, які набули необхідні знання та вміння із використання біотехнологічних
методів у рослинництві (вирощування безвірусного посадкового матеріалу, створення генетично модифікованих сільськогосподарських культур),
діагностики та ідентифікація ГМО, ДНК- паспортизація сортів рослин, порід тварин і риб; природоохоронних біотехнологіях (використання
мікроорганізмів при очищенні, утилізації і знешкодженні відходів агросфери) та переробки відходів і
сировини аграрного сектору для
біоенергетики як альтернативного джерела енергії в сільській місцевості.
Необхідність розробки, впровадження і
розвитку освітніх біотехнологічних програм підготовки магістрів зумовлена
прагненням інтеграції України з Європейським
Союзом, входженням до Світової організації торгівлі і сприйнятті її світовою спільнотою як держави, яка не лише демонструє схильність керівництва
до екологічних пріоритетів біологічної безпеки, а й формує багаторівневий освітній простір для сталого розвитку, забезпечує підготовку
біотехнологів, компетентних професіоналів у різних напрямах біотехнологічної
діяльності, здатних дотримуватися вимог цивілізованого бізнесу, сприяти відповідності якості продукції АПК та процесу її виробництва, переробки,
згідно з міжнародними стандартами без шкоди для довкілля і життя людей [6].
По закінченню навчання на ОКР
"Магістр" за напрямом "Біотехнологія" зі спеціальності
"Екобіотехнологія" за даними магістерськими програмами студенти отримують кваліфікації: 2211.2–біотехнолог,
2211.1–біолог-дослідник, 2213.2 – інженер з відтворення природних екосистем,
відповідно до державного класифікатора
професій України.
Підготовка майбутніх фахівців-біотехнологів базується на концептуальних засадах у системі ступеневої освіти, основними принципами яких є: безперервність професійної освіти; інтегративність як загальний принцип розвитку суспільства, науки, виробництва, освіти, що забезпечує міждисциплінарну комплексність, узагальненість, ущільненість знань, методів та засобів пізнання; диференційованість, багаторівневість, професійна спрямованість; ступеневість, комплексність та соціальна обумовленість.
Слід зауважити, що найважливішим елементом сучасної світової системи
підготовки фахівців-біотехнологів для роботи в
сферах науки і виробництва є випереджальна освіта, що полягає в постійному
глибокому аналізі новітніх тенденцій і
напрямів фундаментальної біотехнологічної науки і своєчасному коригуванні освітніх програм і навчальних планів
з урахуванням вимог часу [7].
Метою вищої професійної освіти, як відомо, являється не
вузькопрофесійна підготовка, а широка природничо-наукова, загальнокультурна,
соціально і індивідуально значуща підготовка, що безперервно розвиває творчий
потенціал особистості і сприяє самостійному поповненню професійних знань
майбутнього фахівця в області біотехнології. На нашу думку, для
цього необхідно:
- погоджувати навчально-методичну діяльність природничо-наукових і математичних, загально-технічних, загальнопрофесійних, спеціальних кафедр;
-
визначити, якою мірою в навчальних програмах в процесі навчання враховуються
кваліфікаційні вимоги до підготовки майбутнього інженера-біотехнолога;
- здійснити аналіз і коригування програм загальнопрофесійних, спеціальних дисциплін з урахуванням виділення в них професійного змісту за напрямом підготовки майбутніх фахівців в області біотехнології.
Виходячи з того, що професійна
діяльність випускників передбачає такий рівень знання фізичних, хімічних,
біологічних процесів, який дозволив би їм освоїти не лише існуючі
біотехнології, але і бути готовими до розуміння перспектив їхнього розвитку,
враховуючи обсяг і цілеспрямований зміст курсів фізики, хімії, біології,
обмежений часовий ліміт на їх засвоєння, динаміку зміни біотехнології, доцільно
так змінити зміст і структуру процесу навчання цих дисциплін у ВНЗ, щоб
забезпечити комплексне виконання цих вимог.
Як засіб досягнення
визначеної мети при навчанні слід використовувати міжпредметну і
внутрішньо-предметну інтеграцію. Аргументами цього висновку послужили наступні
передумови і міркування практичного характеру.
1. Підготовка фахівця в галузі біотехнології
виявляється порівняно новою для вищої школи, не забезпечена дидактичними
засобами, що не сприяє належним чином розвитку самостійного творчого мислення,
навичок упевненого використання сучасної біотехнології студентами в сфері їх
професійних завдань, які мають переважно міжпредметний характер.
2. Сучасному випускникові технологічного ВНЗ в
професійній діяльності доводиться вирішувати професійні завдання, які вимагають
не лише всебічного їх розуміння, але й комплексного, творчого застосування
отриманих у ВНЗ знань у різних галузях науки і виробництва.
3. Якщо підготовка студентів з загальнопрофесійних і спеціальних дисциплін ґрунтується на підготовці з природничо-наукових дисциплін, то між цими дисциплінами об'єктивно існують і мають бути встановлені інтеграційні зв'язки.
Кардинальні зміни у
суспільному виробництві та економіці, зокрема в аграрному секторі,
зумовлюють необхідність посилення вимог до підготовки фахівців цієї галузі. У нових умовах необхідна нова професійна та соціально-психологічна
модель біотехнолога - гуманіста, який володіє не тільки глибокими знаннями, а й
високим моральним та інтелектуальним потенціалом, гуманістичним ставленням до
праці, широким кругозором, почуттям високої відповідальності перед суспільством
і народом за свої дії.
Діяльність
біотехнолога в якій би галузі вона не
відбувалася, повинна мати гуманістичну спрямованість як провідну професійну якість, яка визначається його прагненням до створення
таких результатів, які принесуть благо іншим людям, суспільству, людству в
цілому за допомогою використання біотехнологічних
процесів.
З огляду на те, що біотехнології стають невід'ємною
частиною усіх сфер життя людини, підготовка
майбутніх біотехнологів потребує врахування
специфіки професійної діяльності, формування їх
гуманістичної спрямованості. Професійне становлення студентської молоді безпосередньо залежить від
її ціннісних орієнтацій. Позбавлена гуманістичних орієнтацій професійна
діяльність фахівця аграрного сектора може завдати непоправної шкоди людству. У
зв’язку з цим особливого значення набувають цінності, які орієнтують
спеціаліста на гуманістичний ефект своїх досягнень [8, 96].
Таким чином, можна зробити висновок, що вища біотехнологічна
освіта має свої специфічні особливості:
- напрям
"Біотехнологія" має тенденцію до розвитку, збільшення кількості
спеціальностей (зросла з 3 до 5);
- використання міжпредметної і
внутрішньо-предметної інтеграції для формування системи фундаментальних
природничо-наукових знань і умінь, які забезпечують можливість застосовувати їх
в умовах сучасних технологій, що динамічно розвиваються;
- акцент на випереджальну освіту, що полягає в постійному глибокому аналізі новітніх тенденцій і напрямів
фундаментальної біотехнологічної науки і своєчасному коригуванні освітніх програм і навчальних планів
з урахуванням вимог часу;
-
орієнтація фахової підготовки на гуманістичну спрямованість як провідну професійну якість.
Отже, система професійної підготовки майбутніх фахівців
біотехнологічного профілю потребує подальшого дослідження та вдосконалення;
створення нової методології підготовки майбутніх фахівців, враховуючи
інтегративний характер наукових досягнень дисципліни; упровадження моніторингу
рівня готовності до професійної діяльності випускників факультетів на всіх
етапах професійної підготовки; психолого-педагогічної підготовки викладачів до
роботи в нових умовах організації навчально-виховного процесу.
Професійна підготовка майбутніх біотехнологів у ВНЗ не повинна
обмежуватись лише передачею певних знань і формуванням професійних навичок.
Вона повинна мати тісний зв’язок із професійною орієнтацією особистості, із
формуванням певної системи цінностей, які є характерними для представників біотехнологічної
сфери. У зв’язку з цим значна увага повинна приділятися формуванню гуманістичної спрямованості майбутніх фахівців.
Використана література:
1. Вища
освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання / за заг.ред. А.П.Зайця,
В.С.Журавського. – К.: ФОРУМ, 2003.- 950с.
2.
Державна національна програма “ Освіта” : Україна XXI століття // Освіта. – 1993. - №44-46. – С. 1-13.
3.Закон
“Про вищу освіту” // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002.- №1. –
С. 9-51.
4.
Екологічний словник. Преждо В.В. та інші. – Харків. – ХДАМГ, 1999. - 57 с.
5. Про
затвердження змін до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється
підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними
освітньо-кваліфікаційними рівнями: постанова КМУ № 363 від 16 червня 2005 р. //
Вища освіта України. Нормативно-правове регулювання. Нормативний збірник /
заг.ред. М.Ф.Степка, Л.М. Горбунової.- К.: ФОРУМ, 2007. – У 2-х т. – С.
209-210.
6. Мельничук М.Д., Рідей Н.М.
Організація підготовки бакалаврів і магістрів за напрямом
«Біотехнологія» в НУБІП України / Мельничук М.Д. // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і
природокористування України. 2009 — Вип. 134. – С. 69 –71.
7.
В.П.Новіков, Ю.І.Сидоров, О.В.Швед. Сучасний стан і проблеми викладання
біотехнології в політехнічних університетах України / В.П.Новіков // Нові
технології навчання: Наук.-метод. зб. / Інститут технологій і змісту освіти МОН
України.- К., 2009.- Вип.56.- С.27-33.
8. Гуманизация и гуманитаризация высшего образования.
Часть І: Гуманитарная реконструкция высшего технического образования / В. И. Шубин, Ф. Е. Пашков,
М. И. Романенко . – Днепропетровск, 1995. – 258 с.