Петричук Петро

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ЦІННІСНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

На сучасному етапі розвитку суспільства, який характеризується глибокою соціально-економічною кризою, особливу небезпеку становить криза духовна. У такій ситуації, коли на першому плані – критерій ефективності функцій політичних і виробничих структур, одним із небагатьох гарантів гармонізації виступає “гуманістична парадигма” освіти і виховання, якій властиві нові підходи до вирішення проблеми зміни ставлення людини до природи, до суспільства і до самої себе. Для вищої школи залишається актуальною проблема і професійного, і особистісного розвитку студентів. Значущість цілісного вивчення професійно особистісного розвитку вихованця очевидна: без особистості не може бути професіонала, а без професійного самоствердження не може бути самовдоволеної особистості.

При виявленні системи цінностей ми виходимо з того, що в їх структурі обов’язково повинна бути цінність людини, яка в умовах глобальних змін сучасності намагається визначити смисл життя. Ці смисли треба шукати тільки у самому існуванні людини, її цінностях як усвідомлених смислах життя. Такий підхід до цінностей визначає людину екзистенційно, тобто через спосіб її існування. Система цінностей – це та ланка, яка об’єднує суспільство з особистістю, включаючи її в систему суспільних відносин; визначає, заради чого відбувається та чи інша діяльність і якими засобами вона реалізується. Розробка поняття “цінності” знайшла своє відображення у працях учених: філософів, соціологів, психологів, педагогів.

Створення теорії цінностей диктувалося необхідністю розробки низки світоглядних проблем, завданнями виховання, пошуками критеріїв оцінки діяльності в економічній і духовній сферах суспільного життя. Складність природи цінностей, на нашу думку, й визначила різноманітність концептуальних підходів до їх розуміння і класифікації. Виникнення цінностей пов’язують з предметами, їх властивостями, спрямованими на задоволення потреб особистості та суспільства. Цінності можуть виступати і як судження, пов’язані з оцінками предметів і явищ з боку індивіда і суспільства. До основних ознак цінності більшість учених-філософів (С.Ф. Анісімов, Л.М. Архангельський, Л.П. Буєва, А.Г. Здравомислов, В.Н. Сагатовський, В.П. Тугарінов, В.А. Ядов та ін.) відносять значимість, нормативність, корисність, необхідність, доцільність. Існує розмаїття визначень цінностей, які надають цьому поняттю загального, широкого змісту і зводять його до одного із явищ мотиваційного процесу. Аналіз філософської літератури з проблеми дослідження свідчить про те, що ціннісна проблематика є специфічною галуззю філософського знання. Теоретичний аналіз переконує у тому, що поняття цінностей є складним комплексним утворенням, яке міститься не тільки в пізнавальних структурах, але й у глибинних процесах соціального життя і культури, у світогляді людини, що необхідно враховувати у процесі формування морального і, як його складової, гуманістичного досвіду особистості, розвитку її гуманності.

Аналіз позицій зарубіжних учених засвідчив, що у західній філософській думці існує два підходи до проблеми цінностей: натуралістичний (Р. Перрі, Р.Лінтон, К. Клакхон, Г. Парсонс, С. Пеппер, Р. Шуерман та ін.) та антинатуралістичний (трансценденталістський) (І. Кант, В. Віндельбанд, Г.Ріккерт та ін.). За І. Кантом і його прихильниками, категорії моралі належного не випливають з природного прагнення людини до щастя.

Провідними компонентами суспільних систем цінностей є моральні норми, естетичні ідеали, політичні і правові принципи, філософські і релігійні ідеї. Складна природа суб’єктно-об’єктного відношення, що відображається у вигляді цінностей, породжує різні підстави для їх класифікації. У науковій літературі існують різноманітні підходи до проблеми систематизації цінностей. Цінності завжди функціонально значимі, виражають загальну моральну спрямованість і ціннісний смисл поведінки людини. Саме в такому значенні вони розуміються як регулятори відносин між особистістю і суспільством, у поведінці окремих людей. Цінності набувають особистісного смислу, реалізуються і мотиваційно впливають на свідомість і поведінку лише тоді, коли вони глибоко усвідомлюються і сприймаються особистістю.

Цінності не тільки регулюють професійну діяльність, а й, ставши мотивом діяльності і спілкування, визначають і характеризують будову її мотиваційної сфери, надають їй відповідну спрямованість, яка реалізується в діяльності і спілкуванні. Вивчення мотиваційної сфери з метою виявлення домінуючих мотивів, якими є цінності-цілі і цінності-засоби, дозволяє вивчати гуманістичну спрямованість професійної діяльності.

Здійснивши аналіз різноманітних концептуальних підходів до розуміння і класифікації поняття “цінності” у категоріальному апараті філософії, соціології, психології, ми дійшли висновку, що на основі інтеріоризованих суб’єктом цінностей здійснюється регуляція поведінки, соціальна адаптація та базується вся діяльність людини. Тому навчально-виховний процес у ВНЗ повинен спрямовуватися на формування ціннісної сфери особистості майбутнього педагога шляхом використання позитивного потенціалу цінностей, які набули даного статусу в процесі еволюції людства.

Література

1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – М., 1977. – 380с.
 2. Брожик В. Марксистская теория оценки / Пер. со словац. – М.: Прогресс, 1982. – 264 с.

3. Василенко В.А. Ценность и ценностное отношение // Проблема ценности в философии /Под ред. А.Г. Харчева. – М. – Л.: Наука, 1966. – С. 41–49.

4. Ігнатенко П. Р. Аксіологія виховання: від термінології до постановки проблеми //Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 118–123.

5. Лапин М.И. Модернизация базовых ценностей россиян // Социс. – 1986. – № 5. – С. 3–19.

6. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1976. – 416 с.

7. Тугаринов В.П. Марксистская философия и проблема ценности //Проблема ценности в философии /Под ред. А.Г. Харчева. – М. – Л.: Наука, 1966. – С. 14–24.