Прекурат Олександр
Чернівецький
національний університет імені Юрія Федьковича
ОСОБИСТІСНА
КУЛЬТУРА ПЕДАГОГА
Одним із важливих факторів розвитку педагога як суб’єкта
культури є самовдосконалення особистісної культури, під якою ми розуміємо
сукупність внутрішніх і зовнішніх характеристик, які позитивно впливають на
виконання професійних обов’язків, забезпечують комфортність у спілкуванні.
Компонентами особистісної культури є культура емоцій, інтелекту, поведінки,
спілкування, зовнішнього вигляду, екологічної обстановки, мови й мовлення, за
наявністю якої можлива успішна реалізація рефлексивної та формуючої функцій
особистості педагога.
Культурологічний підхід сприятиме гармонійності
світобачення з його урівноваженим розвитком інтелектуальної та емоційної сфер
особистості, поєднанням наукового й мистецького, логічного та інтуїтивного,
раціонального та ірраціонального підходів до пізнання й осягнення реальності.
Підвищення рівня володіння теоретичними знаннями в галузі історії та культури
має поглибити розуміння вчителем культурних процесів у суспільстві, розвинути
здатність адекватного сприйняття соціокультурних змін, сформувати його як
інтелігентну людину, якій властива культурність, духовність, цивілізованість,
здатність до творчості. Розширення культурного кругозору сприятиме світоглядній
відкритості педагога, розвитку здатності до емпатії як уміння побачити світ
очима іншого, дитини зокрема, а отже, здатності до гуманної педагогічної
комунікації[10,с.3].
Проблема культури педагогічного спілкування досить складна.
Вона охоплює знання, оцінки ставлення до своїх вчинків, різні почуття тощо.
Тому потреба формування умінь і навичок культури педагогічного спілкування
в майбутніх вчителів передбачає насамперед теоретичне розроблення поняття
“культура педагогічного спілкування”.
Культура педагогічного спілкування частина загальної
культури вчителя, являє собою реалізацію його сутнісних сил, здібностей через
засвоєння й актуалізацію норм, засобів, механізмів діяльності спілкування, які
акумульовані в історичному досвіді людства та творче їх застосування, яке
орієнтовано на оптималізацію навчально-виховного процесу на гармонізацію
особистості самого вчителя .
Визначаючи культуру педагогічного спілкування вчителя як
один з аспектів його культурного розвитку взагалі, зауважимо, що виділення в структурі загальної культури особистості
підсистем культури спілкування, моральної, естетичної та інших, можливо тільки
теоретично, з метою вивчення механізмів формування умінь і навичок педагогічного
спілкування майбутнього вчителя. Моральна й естетична культура, культура
спілкування як аспекти цілісної культури особистості проявляються не
ізольовано, а взаємоперехрещуються у
певних своїх суттєвих характеристиках і тому функціонують взаємообумовлено, у
нерозривній єдності. Культура педагогічного спілкування як система
характеризується взаємопроникненням компонентів як усередині її самої, так і по
відношенню до інших підсистем загальної культури вчителя. Але водночас культура
педагогічного спілкування виступає як система розімкнута, що орієнтована на
особистість виховання.
Культура як реалізація особистістю своєї діяльнісної
сутності нерозривно пов’язана з творчістю. Творчий характер культури пропонує
усі компоненти діяльності спілкування, а саме: моделювання особливостей особистості
учня та наслідків спілкування. Найвиразніше творчість як динамічний аспект
культури спілкування виявляється у її оперативному блоці. Справді, творче
оволодіння вчителем засобами спілкування, різноманітними його прийомами має
естетичну забарвленість, через що культуру спілкування, її рівень в цьому
випадку можна спостерігати безпосередньо.
Культура спілкування кожного конкретного педагога має свої індивідуальні риси, через те, що
глибоко індивідуальний його внутрішній світ, його психофізіологічні особливості.
Як бачимо можна говорити про індивідуалізуючу функцію культури, яка знаходить
своє відображення у стилі педагогічного спілкування вчителя з учнем[1, c.152].
Культура педагогічного спілкування вчителя містить в собі
моральну домінанту як одну із найважливіших вимог до особистості педагога.
Звичайно особистість педагога – це особлива проблема, яка сьогодні досить
сильно закаламучена наукоподібними
роздумами про особистість взагалі, про моральність взагалі. На наш
погляд, це має бути, насамперед, особистість людяна, яка розуміє, що немає
учня, якого не було б за що любити й поважати. А це означає, що педагог повинен
бути гуманним, незалежно від того, який предмет він викладає.
1. Демиденко В.К. Підготовка майбутнього вчителя до морального
виховання учнів. – К., ІЗМН, 1996. – С. 152-156.
2. Жерносек І. Національна школа: досвід, проблеми, пошуки // Освіта
України.- 2000.- N49.- С.7.
3. Кочетов А.Н. Жизнеутверждение: о философии Альберта Швейцера //
экология, культура, образование (Материалы к конференции). - Москва. - С. 113-
129.
4. Кремень В. Сучасна освіта в контексті реформування // Освіта
України.- 1999.- N40. - С.6.
5. Кун Томас Структура наукових революцій.- Port-Roual, 2001.- 226 с.
6. Куринський В.О.
Самоосвітні роздуми. -- К.:ІЗМН, 1991. -- 146с.
7. Л.Баженова. Учитель вчора, сьогодні, завтра:
особистісно-орієнтований підхід до науково-методичної підготовки вчителя //
Управління освітою. – 2001 р. №8. – С. 13
8. Лутай В.С.
Філософія сучасної освіти. Київ, 1996. --
С.26-77.
9. Марксистко-ленинская философия. Исторический материализм. Изд.
3-е.- М.: Мысль, 1971. - 448 с.
10.Набока
Л. Яким бути педагогу ХХІ ст.? //
Управління освітою. – серпень 2001. – С. 2-3.