Ткачова Н. О.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Ляо Цайчжи

Північно-Західний педагогічний університет (КНР)

ПРО МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КИТАЙСЬКОГО ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я

У СТУДЕНТІВ ВНЗ

Як свідчать результати статистики за останні десятиліття, стрімко погіршується стан здоров’я не тільки людей середнього та похилого віку, але й учнівської молоді та студентства. З одного боку, це пов’язано з наслідками науково-технічної революції, масового впровадження новітніх промислових технологій, використання атомної енергії, що негативно впливає на екологічні умови життя людини. Але, з іншого боку, такі невтішні результати відображають неправильний образ життя особистості.

За даними сучасних досліджень, до моменту набуття вищої освіти здоровими залишаються лише 6 % студентів, тоді як близько 45-50 % випускників мають відхилення від норми, а 40-60 % − різні хронічні захворювання, третя ж частина випускників мають обмеження у виборі професії через певні хвороби [1, с. 223].

Одним зі шляхів покращення ситуації, що склалася в сучасному суспільстві, є прищеплення молодим людям культури здоров’я. Це дозволить їм відповідально ставитися до свого здоров’я, прикладати активні зусилля в напряму його зміцнення, позбавлятися тих звичок, які не відповідають здоровому способу життя. У світлі цього проблема формування культури здоров’я особистості знаходиться сьогодні в центрі уваги не тільки медичних працівників, але й соціологів, психологів і педагогів.

Як наголошують науковці, здоров’я являє собою складний феномен глобального значення, що проявляється в усіх сферах життєдіяльності людини: соціальній, економічній, біологічній, медичній тощо. Звідси походить загальноприйняте в міжнародному співтоваристві визначення здоров’я як стану повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад. На підставі цього науковці виділяють декілька видів здоров’я: фізичне, психічне, духовне та соціальне. Здоров’я сприймається як найвища цінність людства.

У свою чергу, культуру здоров’я можна визначити як складноструктурну систему, що характеризується певним рівнем валеологічної освіченості особистості та її бажанням перейняти багатовіковий досвід людства з метою поліпшення власного здоров’я та здоров’я оточуючих [2].

Очевидно, що формування культури здоров’я в молоді є пріоритетним завданням для навчальних закладів усіх типів. Проте особливу значущість воно набуває у вищій школі, яка забезпечує професійну підготовку майбутніх фахівців для всіх сфер життєдіяльності суспільства.

У вищих навчальних закладах різних країн накопичено цікавий досвід роботи, спрямований на формування вищевказаної культури у студентів, що зумовлює доцільність його творчого використання в українській вищій школі. Особливий інтерес у цьому плані викликають теоретичні та практичні доробки китайських фахівців, адже Китайська Народна Республіка за останній час досягла в цьому плані значних успіхів. Зазначимо, що в сучасному китайському суспільстві активно закріплюється думка про те, що могутність держави та розквіт нації пов’язані із здоров’ям її громадян. Тому формування культури здоров’я у дітей та молоді є одним з основних напрямів державної політики в освітній царині.

Так, наприклад, важливим засобом формування культури здоров’я учнів шкіл і студентів вищих навчальних закладів у КНР є ушу, яке має значні педагогічні можливості не тільки в напряму фізичного розвитку молодої людини, але й формуванню її як морально й духовно багатої особистості. Під час занять ушу фізичний розвиток молодих людей досягається за рахунок відповідних фізичних вправ, тоді як духовний розвиток здійснюється через пасивні «внутрішні, розвиваючі» рухи (ней кунг) і активні «зовнішні» вправи (таоцзінь).

У КНР технічні фізичні комплекси, що складаються зі спеціально підібраних рухів, мають назву «таолу» та широко використовуються під час проведення ранкової гімнастики. Заохочення до таких ранкових занять проводиться централізовано за допомогою щоденних передач по державному радіо, а також у формі щоденної відеотрансляції «таолу» на центральних телевізійних каналах. У межах цієї національної традиції виконання ранкових вправ є невід’ємною частиною формування культури здоров’я, зокрема навичок здорового образу життя, в китайських студентів, при цьому найчастіше всього застосовуються саме «таолу» різноманітних стилів ушу. Ранкові заняття ушу проводяться зазвичай на свіжому повітрі, причому як індивідуально, так і у групах.

Зазначимо, що поряд з оздоровчою формою заняття ушу для студентів китайських ВНЗ ще мають суто спортивний аспект. Так, щорічно проводиться низка спортивних змагань з ушу серед вищих навчальних закладів КНР, перелік яких затверджується центральними виконавчими органами управління у сфері фізичної культури. Змагання з ушу у вищих навчальних закладах Китаю проходять у двох дисциплінах. Одна з них являє собою виконання технічних комплексів ушу, «таолу», за що кожному з учасників нараховується певна кількість балів. З певною частиною умовності цей вид змагань можна порівняти з художньою гімнастикою. Інша дисципліна передбачає проведення контактних поєдинків двох спортсменів за правилами, близькими до правил сучасного європейського кік-боксінгу.

Отже, можна підсумувати, що успішність процесу формування культури здоров’я студентів ВНЗ значною мірою залежить від плідної інтеграції й координації зусиль різних державних і громадських організацій та широкого залучення ЗМІ до пропаганди здорового способу життя.

Список використаних джерел

1. Апанасенко Г. Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека / Г. Л. Апанасенко. – СПб. : МГП «Петрополис», 1992.

2. Ирхин В. Н. Теория и практика отечественной школы здоровья : монография / В. Н. Ирхин. – Барнаул : БГПУ, 2007. – 279 с.