Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

К. п. н., доцент Полтавська Н. А.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,Україна

До питання духовних цінностей учнівської молоді

Кардинальні соціокультурні зміни у розвитку українського суспільства зумовили зростання суперечливих тенденцій у розвитку духовно-ціннісної сфери молоді: вплив на молодь низькопробних та чужих взірців культури, відсутність рефлексивної позиції щодо знань та цінностей, які пропонуються глобальною мережею Інтернет та засобами масової комунікації; орієнтація на матеріальне благополуччя, ті чи інші форми дозвілля та відпочинку та ін. У сучасних умовах залишається дискусійним питання про те, які цінності (прийняті в суспільстві, сім'ї, в молодіжному середовищі) найбільше впливають на вибір і реалізацію життєвих цілей учнів старшого шкільного віку.

Проблема залучення школярів до духовних цінностей людства була предметом наукових досліджень багатьох педагогів та психологів (Л.Виготський, Б.Лихачов, В.Сухомлинський, Б.Теплов, Ю.Алієв, Д.Кабалевський та ін.).

Мета статті полягає в визначенні духовних цінностей сучасний старшокласників.

Сьогодні й науковці, й педагогічна громадськість наголошують на тому, що існує і, на жаль, далі поглиблюється розрив між когнітивними установками і ціннісною складовою освітнього процесу. Раціонально-когнітивний аспект навчання в умовах його професіоналізації і утилітаризації його цілей на сьогоднішній день є домінуючим, витісняє духовно-ціннісне вимірювання, що веде до формування в учнів прагматичного, технократичного світогляду, а в контексті агресивного засилля в культурному просторі зразків масової культури – до зростання бездуховності поведінкових орієнтацій, неготовності до сприйняття, усвідомлення, привласнення високих культурних і духовних цінностей.

Ці та інші проблемні аспекти суттєво впливають на духовно-ціннісне становлення учнівської молоді і мають бути враховані при визначенні як особливостей духовних цінностей старшокласників, так й визначення специфіки процесу формування вказаних якостей.

Аналіз наукової літератури дозволив охарактеризувати духовність як інтегральну якість особистості, що сприяє самореалізації в культурному просторі на основі вищих духовних цінностей, а духовні цінності як узагальнені смислові утворення, які відрефлексовані суб’єктом сприйняття та стають орієнтирами поведінки у різних життєвих ситуаціях.

Духовні цінності старшокласників – це якісна характеристика особистості, зумовлена мотиваційним, емотивним, когнітивним та діяльнісними компонентами, що специфічно спроектовані у сферу взаємодії учня та соціуму.

Аналіз філософської, культурологічної та психолого-педагогічної літератури щодо сутності та особливостей духовних цінностей особистості, типології духовних цінностей дозволив нам виокремити наступні духовні цінності, що стають орієнтирами у навчально-виховній роботі із старшокласниками: Людина, Краса, Добро, Національна культура, Свобода.

Пропонуючи ці духовні цінності, які конкретизуються і виступають основою у виборі цілей і умов загальнозначущої діяльності, потрібно вказати чим зумовлений і на що зорієнтований такий вибір цих цінностей для формування. По-перше відзначимо, що філософи, психологи, педагоги конкретизують духовні цінності доволі по різному, визначають їхній кількісний та змістовий склад від класичної тріади “Істина – Добро – Краса” до переліку 10-15 цінностей (Т.Власова [1], В.Караковський [2], Ю.Кобіна [120] та ін.). По-друге, слід звернути принципову увагу на те, що у більшості наукових досліджень, присвячених проблемам духовних цінностей особистості цей феномен розглядається як гранична цілісність і не диференціюється на окремі складові. По-третє, приймаючи за вихідне положення тезу про цілісність духовних цінностей конкретної людини, зазначимо, що з дослідницькою метою, враховуючи необхідність операціоналізації досліджуваного процесу, ми виокремлюємо певні духовні цінності, які є, на нашу думку, значущими у процесі духовного становлення саме старшокласників.

Суть людського життя полягає в тому, що людина за роки життя направляє свою життєдіяльність на засвоєння цінностей для свого існування, для становлення особистості. Суспільство, нація, держава роблять свою систему цінностей, що фіксується в матеріальній і духовній культурі людства. Духовні національні цінності – це основні незгасаючі святині, традиції звичаї, моральні принципи і норми, установки заповіді, ідеали, створені нацією протягом всього історичного розвитку. Вони відображають світорозуміння, світогляд, риси характеру, менталітет народу і відрізняють його від інших, собі подібних. Головна задача національного виховання полягає в тім, щоб старшокласники з моменту свого народження засвоювали духовні, моральні цінності свого народу, ставали типовими представниками, спадкоємицями. Регулятором ціннісних орієнтацій є соціальна солідарність. Вона знаходиться в основі шкільного життя і направляє дії суб’єктів навчально-виховного процесу.

Важлива цінність – це уміння орієнтуватися в ситуації вибору, робити правильний вибір в умовах невизначеності і неоднозначності – вільний, невимушений, як соціально-етична цінність, пов’язана з конкретною відповідальністю за поведінку.

Сформованість у старшокласників цінності життя за законами добра передбачає знання сутнісних норм суспільного життя, уміння оцінювати свої дії, вчинки, формування соціальної солідарності, виявлення співчуття, співпереживання; сприйняття моральних норм; відповідність поводження моральним нормам.

Наявність такої цінності як повага до національної культури припускає знання традицій, історії культури свого рідного народу, в тому числі українського; ціннісне ставлення до культури; збереження і розвиток старшокласником і втілення національних традицій у життя.

Наявність такої цінності як краса передбачає повагу до світу мистецтва, обізнаність у галузі мистецтва, ціннісне ставлення до мистецтва, досягнень світової художньої культури; прагнення до краси та творчої реалізації у художньо-творчій діяльності. Мистецтво, втілюючи у своїх образах ідеал краси, збуджує у людях художників-творців, виховує здатність погоджувати їхні властивості із суспільними потребами людини, вчить відчувати і розуміти красу, діяти згідно її законам; формує духовно-ціннісну орієнтацію людини в світі.

Така цінність, як свобода припускає наявність знання прав і свобод людини; прийняття права і свободи вибору у творчій діяльності; реалізація в життєвих, творчих, проблемних ситуаціях права на вільний вибір.

Рушійними силами процесу духовно-ціннісного виховання виступає прагнення до вирішення суперечності протиріччя між існуючим рівнем гармонії (у внутрішньому та зовнішньому світі і рівнем гармонії, що суб’єктивно визначений як ідеальний. Досягнення цього ідеального рівня обумовлює спрямованість особистості на самовдосконалення, розширення власних можливостей для принесення максимальної користі всім [4, с.76].

Духовні цінності є адекватними індикаторами розвиненої особистості, за допомогою яких її визначають. Більш того, особистість володіє цими цінностями як власними якостями. При цьому рівень володіння ними повинен бути таким, щоб можна було їх розвивати в реальній життєдіяльності. Особистісне зростання й залежить від того, наскільки особистість поєднується із системою духовних цінностей: повага до української культури; мистецтво; істина, свобода вибору; життя за законами добра.

Аналізуючи вище перелічені цінності засвідчимо, що ціннісні орієнтації учнів старшого шкільного віку не є внутрішньою однорідною структурою, знаходяться у певній ієрархічній взаємозалежності, указують на можливий вибір вектора розвитку системи ціннісних орієнтацій старшокласників. Вибір того або іншого вектора розвитку у кожному конкретному випадку визначається вирішенням суперечності між орієнтацією на себе, спільності мікро- і макрорівнів або власне духовно-етичної смислової орієнтації.

Література

1. Власова Т. И. Духовные ценности как культурологические основы воспитания личности / Т. И. Власова // Стандарты и мониторинг в образовании. — 2002. – № 2. – С. 41-45. 2. Караковский В. А. Стать человеком: Общечеловеческие ценности – основа целостного учебно-воспитательного процесса / В. А. Караковский. – М. : МП «Новая школа», 1993. – 80 с. 3. Кобина Ю. Е. Антропологизация духовных ценностей в современной культуре: Дис. … канд. философ. наук / 09.00.13 / Юлия Евгеньевна Кобина. – Ставрополь, 2004. – 156 с. 4. Помиткін Е. О. Духовний розвиток учнів в системі шкільної освіти: Наук.-метод. посіб. / Е. О. Помиткин. – К. : ІЗМН, 1996. – С. 76.