Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича
Сьогодні потрібні кардинальні зміни в
організації, структурі та змісті науково-методичної підготовки вчителя. Зміст
науково-методичної підготовки вчителя повинні становити питання самопізнання та
саморозвитку, вироблення індивідуального стилю діяльності, засвоєння і
вдосконалення науково-методичних знань та вмінь (антропологія, соціальна
психологія, педагогіка, фізіологія тощо)[8,c.48], які є основою
педагогічної діяльності. Виступаючи засобом професійної діяльності педагога,
вони функціонують під час проектування конструювання та організації педагогом
освітнього процесу, учнівської та власної діяльності. Тому важливо спроектувати
зміст науково-методичної роботи. І.Бех виділив чотири стадії професійної
готовності вчителя[2, c.116]: І стадія – адаптивно-практична. Це початкове
входження випускника-педагога в професійну діяльність. На цій стадії відбувається
не лише практична апробація професійних знань, отриманих у вищому навчальному
закладі, а й проходження адаптивного процесу випускника-педагога до школи. ІІ
стадія – практично-інноваційна. Учитель може розв’язувати складніші освітні
завдання пов’язанні з впровадженням
освітніх інновацій. ІІІ стадія – інноваційно-перетворювальна. Учитель
оволодіває різноплановими компонентами психологічної культури. Головне завдання
цієї стадії – сприяння розвитку професійної майстерності вчителя, створення
умов для його експериментально-дослідницької діяльності. ІV стадія – спрямовано-духовна.
Характеризується розвиненою системою мотивів, ціннісною орієнтацією вчителя,
який прагне навчаючи і виховуючи школярів сформувати у них ставлення до
соціокультурних цінностей як вищої форми особистісного розвитку. Учитель, який
знаходиться на цій стадії професійної готовності є справжнім майстром своєї
справи.
Засвоюючи поступово ці стадії,
підвищуючи свій професійний рівень, компетентність, педагог може
використовувати у своїй практичній
діяльності набуті знання та вміння. Отже, у процесі педагогічної діяльності
вчитель шукає особистісний і професійний зміст, моделює, оцінює і прогнозує не
тільки майбутню діяльність, а й шлях свого професійного зростання[9, c.13].
Як відомо, розвиток педагога як
суб’єкта культури забезпечує взаємозв’язок таких компонентів: аксіологічного –
через осмислення методологічних засад нової освітньої парадигми та вибір
особистісно значущої системи ціннісних орієнтацій; когнітивного – збагачення
новітніми науковими знаннями про людину, культуру, історію, природу, ноосферу
як основу духовного розвитку; діяльнісно-творчого – формування і розвиток
творчих здібностей, здатності до самореалізації в професійній діяльності; особистісного
– самопізнання, здатність до рефлексії, самовдосконалення, самоактуалізації.
Врахування цих компонентів педагогом
може забезпечити розвиток його особистості за визначенням Н.Протасової, як
професійно-культурно-емерджетної (відкритої для виникнення нових якостей)
сутності з функціями, які характеризують педагога як професіонала[2, c.128]: функція вибірковості – здатність педагога до свободи вибору, у
тому числі змісту і форм післядипломної професійної освіти; функція рефлексії –
здатність осмислювати та оцінювати власний досвід і особистісні якості мати
усвідомлену мотивацію до вдосконалення вміння прогнозувати і змінювати свою
діяльність на операційному, предметному, рефлексивному та особистісному рівнях;
функція буттєвості, яка полягає в пошуку сенсу життя, діяльності і творчості; функція
формуюча – формування образу “Я” відповідно до “Я” – концепції вчителя як
сукупності його індивідуальних та оціночних особистісних уявлень про себе, що
утворюють професійний образ; уявлення про особистісно-професійні особливості;
самооцінка інтелекту, культури і поведінки, реакції і дії, які можуть бути
викликані образом і самооцінкою вчителя; функція відповідальності за свої
вчинки і дії, якість педагогічної діяльності, рівень професійного розвитку та
самовдосконалення, ціннісні орієнтації.
Прийнявши програму національного
виховання і проголосивши людину
найвищою метою гуманістичного суспільства наша держава висуває на перший план
проблему особистості вчителя. Педагог не тільки організує діяльність учня для
набуття знань, умінь і навичок, а й формує майбутніх громадян суверенної
України. Гуманістичні, моральні якості особистості педагога: доброта, щирість,
чуйність, вміння співпереживати, знайти позитивне в людині – безпосередньо
впливають на моральні якості учнів. Процес морального виховання учнів
починається з формування гуманних особистостей самого вчителя. Будь-який
виховний засіб, обраний вчителем, швидше досягне мети і буде ефективнішим тоді,
коли виникає духовна єдність вихователя і вихованців, їхня активна взаємодія[3,
c.155-156].
Організація процесу гуманістичного
виховання спрямована на формування таких моральних якостей особистості, як
милосердя, доброта, довіра, чесність, скромність, справедливість, любов до
ближнього. Роль педагога в гуманістичному вихованні виявляється не тільки в
правильному доборі змісту, форм і методів виховання, а й у систематичній
цілеспрямованій роботі над собою, у розвитку та вдосконаленні моральних якостей
власної особистості. Процес самовдосконалення передбачає формування конкретних
якостей гуманної особистості, вміння спостерігати та розуміти учнів, вміння
усвідомлювати контролювати свій фізичний і психічний стан, регулювати свою
поведінку, адаптувати педагогічні ситуації.
1.
Андрущенко
В.П., Михальченко М.І. Сучасна
соціальна філософія. - К.: Генеза, 1996. - 368 с.
2. Бех І.Д. Особистісно
зорієнтоване виховання. - К.: Либідь, 1998. – 204 с.
3.
Демиденко
В.К. Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів. – К., ІЗМН,
1996. – С. 152-156.
4.
Жерносек І.
Національна школа: досвід, проблеми, пошуки // Освіта України.- 2000.- N49.-
С.7.
5.
Кочетов А.Н.
Жизнеутверждение: о философии Альберта Швейцера // экология, культура,
образование (Материалы к конференции). - Москва. - С. 113- 129.
6.
Кремень В.
Сучасна освіта в контексті реформування // Освіта України.- 1999.- N40. - С.6.
7.
Кун Томас
Структура наукових революцій.- Port-Roual, 2001.- 226 с.
8.
Куринський В.О. Самоосвітні роздуми.
-- К.:ІЗМН, 1991. -- 146с.
9.
Л.Баженова.
Учитель вчора, сьогодні, завтра: особистісно-орієнтований підхід до науково-методичної
підготовки вчителя // Управління освітою. – 2001 р. №8. – С. 13