к. п. н., доцент, ст. наук співробітник Ципко В. В.

Національний транспортний університет, м. Київ, Україна

АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ

Початок ХХІ ст. характеризується визначенням нових стратегічних орієнтирів та пов'язаний з виявом нової якості життєдіяльності і, перш за все, в сфері сучасної освіти та науки. Входження України в освітній простір Європи відбувається за умов модернізації освітньої діяльності в контексті європейських вимог. Враховуючи це, визначальними тенденціями сучасного розвитку національної освітньої системи стають поглиблення її фундаменталізації, посилення гуманістичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складової освіти, формування у студентів в процесі навчання у ВНЗ системного підходу до аналізу складних технічних і соціальних ситуацій, стратегічного мислення, виховання соціальної та професіональної мобільності майбутніх фахівців.

Враховуючи це, одним з актуальних завдань сучасної освіти є суттєве оновлення змісту освіти, пошук, створення та застосування найефективніших сучасних форм і методів навчання для забезпечення високої якості знань студентів. Завдяки політиці українського уряду на початку ХХІ ст. приєднання до Болонського процесу визначило реформаторські кроки України до європейської інтеграції у сфері вищої освіти.

Підписання Україною Болонської декларації, спрямованої на структурне реформування національних систем вищої освіти й створення єдиного європейського освітньо-наукового простору, відкрила один з напрямів інтеграції України в Європу. Нам надається реальна можливість отримати рівноправний статус у європейському освітньому просторі, який визначає розвиток нашої країни на ціле покоління вперед. Участь національної вищої школи в освітянських перетвореннях має бути спрямована на її перспективний розвиток і набуття нових європейських ознак.

З іншого боку, Болонський процес однак ще й є одним з найбільш суперечливих напрямів європейської інтеграції України. Ця суперечливість полягає в тому, що освітня реформа має тенденцію відбуватися нормативно-наказовим шляхом, у прискореному темпі, а не поступово, подекуди без врахування доцільності саме таких методів інтеграції.

Все це вимагає від ВНЗ вирішення багатьох важливих завдань серед яких: модернізація державної системи контролю якості підготовки фахівців; створення внутривузівської системи управління якістю навчання; розробка форм нової документації; створення навчально-методичного забезпечення підготовки висококваліфікованого фахівця; модернізація схеми фінансування; залучення студентів в процес управління навчально-виховним процесом у ВНЗ; розвиток академічної мобільності [1, 207].

Водночас слід зважити на те, що ці зміни не повинні призвести до втрат кращих традицій, заперечення національних ознак якості освіти. Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до невиправданої перебудови тих традицій вітчизняної освіти, які є національним надбанням української вищої школи, зокрема широкий спектр і фундаменталізація знань студентів у галузі суспільних наук, що формують світогляд молодої людини та майбутнього фахівця. На наше глибоке переконання і як засвідчує практика, жодна з високорозвинених країн Європи нівелювати власні національні системи вищої освіти в контексті Болонської декларації не збирається. Власне, Болонська декларація цього й не вимагає. Вона вимагає іншого, прозорості й відмінності систем освіти, їх модернізації в контексті відповідності одна одній з метою забезпечення академічної мобільності та досягнення більш високої якості на основі поєднання зусиль науки і освіти та плідної співпраці.

Згідно з принципами Болонської декларації первинна відповідальність за якість одержуваних знань, умінь і навичок сьогодні лежить на кожному навчальному закладі, а отже, саме ВНЗ, а в ньому – факультет, в складі якого кафедра й окремий викладач несуть персональну відповідальність разом зі студентами за навчальну дисципліну та рівень її засвоєння. Так що все визначають зміст та форми і методи навчання, їх вибір, модернізація і вдосконалення. Перехід на кредитно-модульну систему навчання, за Болонською декларацією, дозволяє максимально якісно засвоювати навчальний матеріал за мінімальний термін, використовуючи структурно-логічний виклад найскладніших і найважливіших елементів знань логічними частинами – модулями.

До психолого-педагогічного забезпечення модульної технології навчання належать:

· складання модульних навчальних програм і модульного планування;

· модульний розподіл навчальних дисциплін і визначення оптимального часу на засвоєння кожного модуля;

· підготовка модульних посібників і підручників;

· визначення системи контрольних параметрів з кожної навчальної дисципліни;

· напрацювання матеріалів для проведення контролю та оцінювання за допомогою комп’ютерних технологій;

· і що дуже важливо – роз’яснення цієї системи серед студентів, особливо першокурсників, в цьому випадку, важливу роль мають відігравати не лише викладачі, а й куратори академгруп.

Особливого значення при кредитно-модульній системі набуває організація самостійної роботи студентів яка пов’язана з творчим використанням набутих студентами знань та забезпечення їх необхідною навчально-методичною літературою.

Кредитна система, з одного боку дає змогу максимально демократизувати та індивідуалізувати навчальний процес, а з іншого – забов’язує якісно засвоювати зміст вищої освіти й тим самим забезпечити визнання результатів навчання різними навчальними закладами і країнами [2, 348].

Уведення довгострокової стратегії модернізації всієї системи вищої освіти, також вимагає застосування якісних інноваційних заходів з урахуванням вимог і потреб інформаційного суспільства. Враховуючи це, важливим моментом реструктуризації навчального процесу ВНЗ України – є запровадження інноваційних освітянських технологій, рішення цього завдання спрямовано на :

· перехід від педагогічного традиціоналізму до нових форм і методів навчання, орієнтованих на формування творчої особистості, яка вміє поєднувати в різних варіантах теоретичні завдання, наукові здобутки з вирішенням питань, які виникають на практиці;

· підвищення творчої активності студентів під час аудиторних занять шляхом упровадження ділових і рольових ігор, ігрового проектування, «кейс-методів», бріфінг-семінарів, відеотренінгів тощо;

· посилення мотивації студентів до самостійної роботи з метою поглиблення знань і здобутих вмінь та навичок;

· забезпечення наскрізної комп’ютеризації навчального процесу та створення комп’ютерних систем його підтримки;

· інтенсифікацію навчального процесу з метою скорочення аудиторних занять з участю викладача при наданні повного обсягу знань і підвищенні якості навчального процесу;

· розробку інтерактивних комплексі навчально-методичного забезпечення дисципліни тощо.

Розробка та застосування інноваційних технологій навчання у контексті інтеграції України до європейської освітньої системи, а також діагностика якості знань у ВНЗ мають носити системний характер, що дозволяє забезпечити взаємозв’язок між усіма елементами навчального процесу, підвищує рівень його керованості та навчально-методичного забезпечення [3,348].

Безумовно, при розумній організації запровадження нових інноваційних технологій навчання можна очікувати значних позитивних результатів, а саме:

· посилення навичок самостійної роботи;

· посилення планування свого часу;

· підвищення інтересу та поглиблення знань по напрямках, які найбільше цікавлять студентів;

· можливість систематичного контролю якості знань студентів.

Усвідомлюючи значні позитивні наслідки модернізації вищої щколи у контексті інтеграції України до європейської освітньої системи, важливо враховувати, остерігатися та запобігати окремим недолікам, що несуть в собі освітні реформаційні процеси:

1.Вивчення контингенту студентів і можливий поділ його на окремі групи як за суто психологічними рисами, рівнем самостійності, базової підготовки так і за працездатністю. В цьому випадку необхідно відмітити, що навіть в умовах сучасних методів і форм освіти, певна частина студентів не вміє самостійно засвоювати навчальний матеріал, і тільки враховуючи систематичне відвідування лекцій та семінарів забезпечується їх певний рівень знань. Крім того, частина сумлінних студентів не розуміє матеріал, тому засвоює матеріал суто механічно. До речі, в розвинених країнах більше уваги приділяється не механічному вивченню понять і термінів, а саме вмінню оперувати ними, користуючись різноманітними довідковими джерелами.

2.Перебудова організації праці самого викладача. В умовах розвитку сучасної національної вищої освіти, переходячи до цієї системи викладач втрачає значну кількість аудиторних годин. Відповідно, щоб забезпечити собі навантаження, він змушений брати собі більшу кількість годин, а це, як відомо, не гарантує високої якості результату їх викладання.

3.Розробка нових програм з врахуванням вимог нової системи.

4.Розробка індивідуальних самостійних завдань для студентів.

5.Розробка схем і методів перевірки знань студентів та оцінка кінцевого результату.

Ці окремі питання, безперечно потребують грунтовного підходу до впровадження в оновлений за вимогами Болонської декларації навчальний процес сучасних ВНЗ України.

Отже, актуальні тенденції сучасного розвитку національної освітньої системи пов’язані із входженням української вищої освіти у європейський та світовий освітній простір, що можливе лише за умов реформування та модернізації підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах країни в контексті Болонського процесу. Якщо в результаті таких дій рівень вищої освіти в Україні підвищиться, а мусить бути тільки так і не інакше – це буде вагомим внеском національної вищої школи в перспективне майбутнє нашого суспільства та сприятиме визнанню держави Україна серед рівноправних членів Європейського Союзу.

Література:

1.Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського

процесу.Ч.3. (Досвід ТНПУ ім. В.Гнатюка ) / За ред. В. В. Грубінка. –

Тернопіль: Вид. ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 277с.

2.Дмитриченко М.Ф., Хорошун Б.І. Болонському процесу – альтернативи

немає //64 науково-практична конференція науково-педагогічних

працівників, аспірантів, студентів та структурних підрозділів університету.

– К.:НТУ,2008. – 462с.

3.Язвінська О.М. Застосування інноваційних освітянських технологій в

контексті запровадження кредитно-модульної системи організації

навчального процесу // 63 науково-практична конференція науково-

педагогічних працівників, аспірантів, студентів та структурних підрозділів

університету. – К.:НТУ,2007.– 439с.