Педагогічні науки / 4. Стратегічні напрями реформування системи освіти

Ремізанцева К. О.

Українська інженерно-педагогічна академія, Україна

Творче використання педагогічних ідей та досвіду американської вищої школи щодо розвитку та подолання гендерних стереотипів у студентів

Інтеграція гендерних підходів в сучасній українській освіті вимагає введення нових предметів і спецкурсів з гендерної проблематики, експертизи наявних навчальних програм і підручників, методичних посібників та інших навчальних матеріалів для навчальних закладів усіх рівнів. Зазначимо, що адаптація цих програм у систему вищої освіти України має змінити спочатку зміст і форми викладання, а наступним кроком мають стати зміни на рівні суспільної свідомості. У цьому аспекті корисним може бути досвід американських вчених (П. Макінтош, Б. Клінчі, К. Циммерман), які займаються гендерною експертизою вищої освіти США вже більше п’ятдесяти років.

Також свого творчого використання для вирішення питань досягнення гендерної рівності в сучасній українській освіті потребують наукові ідеї Т. Маккормік стосовно необхідності використання в навчальних процесах спеціальних технологій, що враховують специфіку жіночої та чоловічої психології, а також забезпечують збалансований гендерний компонент у освіті, створюють механізми, які полегшують жінкам доступ до тих спеціальностей, котрі поки що є прерогативою чоловіків. До них можна віднести створення антисексистського клімату в аудиторії, використання спеціальних рефлекторних вправ, використання антисексистської мови тощо.

Актуалізації та адаптації до умов національної освітньої системи потребують розроблені й практично доведені американськими науковцями вимоги до створення гендернонейтрального клімату в аудиторії з метою подолання гендерних стереотипів у студентів, а саме:

· забезпечити різні рольові моделі поведінки в аудиторіях, гімнастичних залах, на ігрових майданчиках тощо;

· організовувати аудиторну роботу таким чином, щоб вона мала вигляд співпраці між студентами обох статей, а також уникати практики статевої сегрегації, наприклад, під час створення академічних команд;

· забезпечити студентам доступ до усіх навчальних курсів, програм і різних видів діяльності, незалежно від їх статі, соціоекономічного статусу чи непрацездатності;

· використовувати традиційні й нетрадиційні форми та методи дидактики, які мають гендерну спрямованість;

· використовувати антисексистський навчальний матеріал, звертати увагу студентів на упередженість щодо якої-небудь статі в навчальному матеріалі, а також заохочувати студентів до критичного аналізу матеріалу з метою виявлення в ньому статевих і расових стереотипів;

· забезпечити студентів неупередженою інформацією щодо їх майбутньої кар’єри, включаючи статус жінок, а також непрацездатних осіб у кожній галузі навчання, тощо.

Американські гендерологи стверджують, що впровадження в навчально-виховний процес ВНЗ вищеназваної стратегії буде сприяти реалізації таких принципів гендернонейтрального підходу в роботі зі студентами, як принцип демократичності (студенти чоловічої та жіночої статей взаємодіють на основі партнерських стосунків), принцип гендерної рівності (студенти чоловічої та жіночої статей мають рівні права на здобуття освіти й на участь в університетському середовищі), принцип природовідповідності (визнання біологічних і фізіологічних відмінностей між студентами чоловічої і жіночої статей, які потребують різних форм, методів і засобів навчання для найбільш повної реалізації здібностей студентів як представників своєї статі в навчальній діяльності), принцип відсутності гендерних відмінностей (визнання особистої рівноправності студентів чоловічої і жіночої статей), принцип відповідності вимогам часу (виховання й навчання студентів обох статей на основі єднання дій, вимог і поваги до студента, з одного боку, як представника своєї статі, а з іншого боку, як особистості, тобто дотримання його прав як людини).

Активної реалізації та запровадження у вітчизняний навчальний процес потребують також дидактичні надбання американських викладачів, що значно збагатило б практичну роботу щодо подолання гендерних стереотипів серед української студентської спільноти. До них, перш за все, треба віднести використання традиційних методів і форм роботи викладача, які наповнюються гендернонейтральним змістом, а саме: екскурсії, «нетрадиційні» уроки, рольові гри: конференції, телевізійні інтерв’ю, інсценування окремих фрагментів, узятих із різних літературних творів, створення колажів, альбомів, побудова математичних діаграм із урахуванням особливостей різноманітних гендерних груп людей тощо. Серед нетрадиційних форм роботи, які засновані на застосуванні Інтернет-мережі, слід відзначити онлайн-лекції, конференції, вебінари, веб-квести тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що упровадження заслуговують методи дослідницького навчання та методи формування творчого мислення, для яких характерним є відхід викладача від традиційної одноманітної подачі матеріалу у відповідності до позитивних змін у особистісному розвитку студентів обох статей.

Література:

1. Clinchy B. Epistemology and Agency in the Development of Undergraduate Women / B. Clinchy, C. Zimmerman // The Undergraduate Woman: Issues in Educational Equity / Ed. by. P. Perun. – Lexington, Mass.: D.C.Heath & Co., 1982. – P. 161-181.

2. McCormick T. Creating the Nonsexist Classroom: a Multicultural Approach / T. McCormick. – N.Y.: Teachers College Press, 1994. – 197 pp.

3. McIntosh P. The Study of Women: Processes of Personal and Curriculum Revision / P. McIntoch // Forum 6. – April 1986. – P. 2-4.