Осадча О.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ЗАСОБИ ІНТЕГРАЦІЇ ТЕОРІЇ МНОЖИННОСТІ ІНТЕЛЕКТУ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Люди завжди будуть відрізнятися за своїми розумовими здібностями, однак кожен з нас має певний невикористаний потенціал. Працюючи на різних факультетах Дніпропетровського національного університету, які мають різні напрями підготовки спеціалістів (інженерно-технічні, природничі, соціально-гуманітарні), ми помітили, що в залежності від своєї основної спеціалізації студенти краще сприймають ті чи інші види презентації матеріалу та його опрацювання. Наприклад, студенти-комп’ютерщики або інженери віддають перевагу формулам, схемам, біологи та хіміки – прикладам, пов’язаним з природничими дисциплінами, психологи – засвоєнню матеріалу у процесі комунікації, складання діалогів. Пояснення цим закономірностім можна знайти в теорії множинності інтелекту професора Х.Гарднера.

У сучасній науці існують декілька підходів, які розглядають інтелект як багатофакторну структуру:

- структурна модель інтелекту Гілфорда, яка включає 180 незалежних здібностей, класифікованих у трьох різних площинах або вимірах (операції, зміст, продукти);

- ієрархічна теорія структури інтелекту Ф.Вернона, згідно з якою на верхній точці ієрархії розміщується фактор g (загальні інтелектуальні здібності), а на наступному – два групових фактори, які відповідають вербально-освітнім та практично-технічним здібностям;

- теорія Первинних розумових здібностей Терстоуна, який виділив 7 первинних здібностей, таких як вербальне розуміння, мовленнєві здібності, здібності до розрахунків, просторове сприйняття, асоціативна пам’ять, швидкість сприйняття, здатність до індукції або загальних висновків;

- триархічна теорія Р.Стернберга, в якій він виділяє 3 фундаментальні аспекти інтелекту: аналітичний, творчий і практичний;

- теорія множинності форм інтелекту Гарднера, яка описана у роботі “Фрейми розуму”, де автор пропонує виділити 8 типів інтелекту.

Викладачеві треба мати на увазі, що інтелект – це не зафіксована статична реальність, яку ми успадковуємо. Він знаходиться під впливом багатьох факторів, таких як оточуюче середовище, культура, спілкування. Це гнучка система, яку треба розвивати та поліпшувати.

Мета цієї статті – визначити зміст навчання іноземної мови, націленого на формування і розвиток здібностей студентів з дотриманням принципів єдності навчання і виховання та широкого використання активних форм і методів навчання. Практичний підхід до вирішення цієї проблеми ми знаходимо у роботах Д.Лазира “Вісім шляхів знання” та “Вісім шляхів викладання”, у яких він пропонує конкретні види завдань, що стимулюють розвиток інтелекту.

Так, для розвитку вербально-лінгвістичного інтелекту пропонується використовувати такі завдання, як написання нового епізоду розповіді, добирання та читання віршів з різних історичних епох, добирання слів, які відносяться до однієї теми. Для розвитку просторового інтелекту пропонується складання таблиць (“Найбільш та найменш розповсюджені види спорту”, “Прихильники того чи іншого виду спорта у групі”); малювання карти Лондону після вивчення відповідної теми; розташування меблів на плані квартири та їх описання; уявлення, що комп’ютер – жива істота та пояснення, як він працює; складання денотатної карту до теми.

Внутрішньоособистісний аспект інтелекту можуть розвивати такі завдання, як: написання короткого віршика “Хто я?”, “Що я збираюсь робити і чому?”; оцінення своїх слабких і сильних сторін у вивченні іноземної мови; написання твору “Які помилки минулого я не хочу повторювати”; ведення “щоденника почуттів”; заповнення анкет, які направлені на вивчення різних сторін своєї особистості; уявлення себе героєм літературного твору.

Розвитку міжособистісних навичок спілкування сприяють завдання: аналіз ідеї художнього твору у складі малої групи; рольові ігри; написання оповідання групою студентів; проведення інтерв’ю та опитувань; побудова ситуативних навчальних діалогів; використання методики проектів.

Введенню кінестетичного аспекту на заняттях будуть сприяти завдання, такі як: “покажіть мімікою та жестами настрої, емоції, ходу людини”, “розіграйте оповідання за ролями”, “покажіть різні види рухів”, “спробуйте показати значення слова”, а також використання рольових ігор, які потребують рухів, наприклад, “Екскурсія”, “У крамниці” тощо.

На занятті з іноземної мови серед студентів було проведено спеціальне тестування, метою якого було з’ясування, з якою стороною інтелекту вони більш за все схильні пов’язувати завдання при вивченні англійської мови. Пропонувалися 48 завдань, які можуть бути використані (6 завдань для кожного типу інтелекту). Як і очікувалося, більшість студентів схильні використовувати завдання, пов’язані з вербально-лінгвістичним та логіко-математичним типом інтелекту, деякі студенти віддають перевагу завданням, пов’язаним з міжособистісним типом інтелекту (використання групової роботи, дискусій). Виявилось, що студенти схильні мало використовувати завдання, націлені на розвиток просторового інтелекту (використання карт, діаграм, графіків) і майже зовсім не використовують завдання, пов’язані з кінестетичним та музичним інтелектом. Це свідчить не стільки про небажання використовувати такі напрями, скільки про недостатні знання таких методів організації навчального процесу.

Пошук нових цікавих методів – це безперервний процес, який потребує від викладача натхнення, ентузіазму та високого рівня підготовки. Такі методи сприяють розвитку особистості та роблять навчальний процес успішним.