Горген Альона. магістр

Люлько Михайло, старший викладач

Національний університет біоресурсів і Природокористування України.

Рольові ігри як метод навчання іноземної мови

Рольові ігри є дуже важливим методом навчання іноземним мовам. Вони спонукають до мислення та творчості, дають студентам змогу розвивати та практикувати нові мовні та поведінкові навички у відносно комфортній атмосфері та можуть створити необхідну для навчання мотивацію.

Існує невелика розбіжність щодо термінів, які використовуються в літературі в означенні рольових ігор та симуляції. З одного боку, основні терміни, які використовуються,-«симуляція», «гра», «рольова гра», «гра-симуляція», «рольова симуляція»- є взаємозамінними. Але також існує думка, що поняття симуляції є ширшим ніж поняття рольової ігри і симуляція розглядається як комплексна, продовжувана та відносно незмінна, а рольова гра- як достатньо проста, коротка та гнучка. Симуляція стосується реальних життєвих ситуацій, тоді як рольова гра представляє і практикує характерні ролі з повсякденного життя. Симуляція завжди включає елемент рольової ігри.

Для ефективного спілкування учасники рольової ігри повинні дотримуватися обов’язків та відповідності їх ролей та функцій, та якомога найкраще проявляти себе в ситуативному мовленні. По відношенню один до одного студенти мають використовувати свої особисті комунікативні здібності.

Модель участі викладача може бути конвергентною та дивергентною. При конвергентній моделі ставиться проблема, ролі даються в деталях, увага концентрується на вирішенні проблеми. При дивергентній моделі дається ситуація без детальних ролей та послідовності, увага концентрується на діяльності учасників.

Дослідження довели, що мова засвоюється, коли студенти мають велику кількість зрозумілого матеріалу, беруть активну участь у процесі навчання та позитивно настроєні.

Зрозумілість забезпечується тим, що студенти, граючи свої ролі, включені в реальне спілкування. Активна участь базується на тенденції допомогти студентам не концентруватися лише на вивченні нової мови, а скористатися можливістю практикувати нові типи поведінки в безпечному оточенні, що допомагає їм розвинути мотивацію для вдосконалення мови. Разом із заохоченням до реального спілкування, активної участі і позитивного настрою, симульовані «проблеми з реального життя» допомагають студентам розвивати їхнє критичне мислення та здібності щодо вирішення проблем.

Першим кроком до формування рольової гри або симуляції є постановка цілей. Наприклад, загальною метою може бути бажання, щоб студенти були розкутими та впевненішими під час ситуацій стосовно ділових переговорів, відвідання ресторанів та інше. Специфічною метою, яка виходить із загальної, є, наприклад, бажання навчити студентів замовляти їжу в ресторані та інше.

Метод рольових ігор ( особливо конвергентна модель ) повинен відповідати чотирьом критеріям: зміст є найголовнішим; існує мета, яка повинна бути досягнута в процесі; діяльність оцінюється за результатами; між студентами існують реальні стосунки. Таким чином увага в аудиторії фокусується не лише на мові, але й на цілях і видах діяльності, які можуть визначатися викладачем або студентами. Креативні рольові ігри стимулюють студентів використовувати власну фантазію, спонукають їх думати і говорити.

Діяльність викладача залежить від складності рольової ігри. Наприклад, до початку рольової ігри він може обговорити зі студентами ситуацію більш детально, надати додаткову інформацію або роздати рольові картки, де ролі студентів більш визначені.

Кращим підходом до ролі студентів є такий, коли вони самі активно контролюють процес свого навчання, допомагають вибирати теми і завдання. В рольових іграх студенти мають відповідальність, яка може бути незвична для них, особливо, якщо вони звикли до моделі викладання, де центром є викладач. Прийняття рішень і формування процесу свого власного навчання здається їм складним і навіть лякає їх. У таких випадках викладач повинен добре розуміти рівень володіння мовою студентів і давати детальні та розумні інструкції.

Взагалі, в літературі роль вчителя в рольових іграх визначається як роль контролера та інструктора, а не активного учасника. Студенти вільні спілкуватися між собою спонтанно. Це зменшує їх тривожність та сприяє більш ефективному навчанню На вчителя також покладається відповідальність створювати мотивацію і підтримувати у студентів бажання вчитись.

Матеріали для рольових ігор та ситуацій в яких практикується рольове спілкування мають бути такими, що існують в реальному житті. Але викладач може також використовувати адаптовані матеріали на початковому рівні навчання та при необхідності для окремих студентів.

Важливими факторами рольової ігри є процедура проведення, рівень, мета, мова, час, організація, підготовка, розминка та інші.

Завершуючи можна сказати, що коли використовується метод рольової гри, він повинен комбінуватись з іншими видами мовної діяльності, адаптуватися до рівня та потреб студентів. Також підготовка та увага мають бути не менше ніж при використанні інших методів. При виконанні наданих порад та інструкцій, метод рольової гри буде корисним як для студентів, так і для викладачів іноземної мови.

Список літератури

1. Croocall, D. (1990). Simulation, gaming and language learning. ( pp.151-158). New York, Newbury House.

2. Richards, J.C.& Rodgers, T.S. (1996). Approaches and methods in language teaching. (132-141). Cambridge: Cambridge University Press.

3. Scarcella, R.& Croocal, D. (1990). Simulation/gaming and language acquisition. (pp.223-230). New York: Newbury House.

4. Skehan, P. (1998). A cognitive approach to language learning. (pp.268-286. Oxford: Oxford University Press.