Педагогика/5. Современные методы преподавания

 

Баюл Т.П.

Дніпропетровський транспортно-економічний коледж

Степаненкова Л. Т.

Дніпропетровський транспортно-економічний коледж

 

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЯКОСТЕЙ ПЕДАГОГА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ  ОСВІТИ

        Цілком очевидно, що досягнення цілей професійної освіти, формування особистості молодої людини, яка відповідає всім сучасним вимогам, неможливо без активної та ефективної роботи викладача. Педагогічний процес склада­ється з низки неповторних ситуацій, що потребують швидкого реагування й мо­більного вирішення, заснованого не лише на знаннях методичних норм, а й на ефективній педагогічній імпровізації.

Творчість викладача формується й розвивається на основі здобутого ним соціального і культурного досвіду, психологічно – педагогічних знань, нових ідей, умінь і навичок, що відкривають можливості знаходити й застосовувати оригінальні рішення, новаторські форми і методи.

Досить складна за змістом і дина­мічна за своєю специфікою педагогічна діяльність передбачає наявність уміння оперативно знаходити оптимальні рі­шення, бути педагогічно гнучким, тобто психологічно налаштованим на різно­манітні й адекватні дії, що проявляються як у зовнішніх формах активності, так і у внутрішніх, психічних. Структура педа­гогічної гнучкості містить три складові: інтелектуальну, емоційну і поведінкову, які в реальній професійній діяльності взаємопов'язані.

Педагогічна гнучкість є складовою педагогічної майстерності викладача, адже допомагає швидко зорієнтуватися в ситуації, коли виникає необхідність роз­в'язати певну проблему, запобігти про­фесійному «вигоранню», отримати біль­ше позитивних емоцій у процесі фахової діяльності. Майстерний педагог, вільний від стереотипів, пов'язаних із його домінуючою роллю в спілкуванні, використанням авторитарних способів впливу на студентів, нетерпимістю до поми­лок і недоліків у їх поведінці, вимо­гами беззаперечного підкорення.

Акцентуємо увагу на одному важли­вому чиннику, що відіграє, на нашу дум­ку, винятково важливу роль у форму­ванні образу сучасного творчого педа­гога. Йдеться про ті якості творчої осо­бистості, які можна об'єднати поняттям «артистизм». Є досить консервативні у своїх поглядах викладачі, які вважають, що навчальний заклад - не театр, лекція - не спектакль, викладач - не артист. Проте для творчого викладача, якому властива педагогічна гнучкість, креативні якості, артистизм життєво необхідний.

Креативність можна розглядати як спільну якість усіх творчих особистос­тей, але педагогічна творчість має ко­мунікативний характер, а це спонукає до зіставлення з творчістю актора й режи­сера. Якщо для актора необхідність перевтілення в той або інший образ є очевидною, то важливість цієї особли­вості для викладача, на жаль, не отримує належного розуміння в педагогічному середовищі.

Вважаємо, що роботу викладача й ро­боту актора можна зіставити у певних аспектах, адже і викладач, і актор, пра­цюючи з людьми, апелюють до емоцій­ної сфери, інтелекту. В акторській, режи­серській і педагогічній діяльності, на нашу думку, можна вирізнити схожі еле­менти за метою (вплив людини на людину, що спонукає до співпережи­вання), за змістом (комунікативні й твор­чі процеси), за інструментом дії (пси­хофізична природа педагога й актора).

Окрім того, у викладача, так само як і в актора, відкрита до творчої самореалізації професія, що потребує достатньо високого рівня сформованості такої важливої якості, як артистизм. Окреслимо деякі компоненти артистизму викладача, що допомагають йому повести студентів за собою, разом з ним шукати наукову істину, переживати радість відкриття.

1)Ерудиція. Викладач відкриває світ для студентів. Цю роль він може виконати тільки в тому разі, якщо є високоосвіченою людиною, що постійно займається самоосвітою. Викладач-артист завжди мотивований до пізнання нового, прагне підвищувати і фаховий, і загальнокуль­турний рівень. Такий викладач, який має систематизовані знання і вміє доречно їх використовувати, викликає глибоку по­вагу й захоплення.

2)Чарівливість. Є такі викладачі, про яких можна впевнено сказати, що це висо­коосвічені фахівці, порядні люди, але, попри свій розум, моральність, вони не можуть налаштувати студентів на щире, довірливе спілкування, під час якого відбувається духовне єднання особис­тості педагога й особистості студента. Вони більше люблять свій предмет, аніж студентів, і тримають своїх вихованців на далекій відстані від себе, хоч і мають ґрунтовні знання. Такому викладачеві не вистачає чарівливості, тоб­то здатності заполонити увагою своїх співбесідників, оволодівати їхніми по­чуттями, розумом, уявою, волею.

Цікавим, привабливим і чарівливим для студентів буде високодуховний викладач. Він зуміє показати їм своє особистісне сприйняття того, про що йдеться. Коли  викладач каже на лекції: «Я розумію цю тезу так…», «Я наблизилася», «Я відкрила для себе», «Я осягнула незаперечне», «Я проектую на себе», «Я переконалася», «У  цілому правильно, але я сумніваюся» — він  найпереконливіше унаочнює предмет. Такий спосіб спілкування і спонукає учасників навчального процесу до духовного єднання. Викладаючи будь-який предмет, викладач, що розвиває в собі талант артистизму, знайде можливість вико­ристати екзистенційну наочність, яка психологічно наблизить до студентів тему, розкриє нові грані особистості педагога, адже найвищі істини, наукові відомості, корисні знання, не зігріті почуттям, не підкріплені ним, залишають студентів холодними, байдужими, не зачіпають їх за живе, швидко зникають із пам'яті. Чарівливість педагога завжди пов'язана з ґрунтовною фаховою підго­товкою, з постійною роботою над своїм духовним розвитком.

3)Імпровізація. Спілкування із студентами - творчість. Викладач заздалегідь визначає задум заняття і програмує його, але зустріч із студентами вносить корективи до плану. Викладач-артист завжди імпро­візатор, завжди розкутий. Студенти бе­руть активну участь у творчому пошуку, який здійснюють разом з викладачем, до­ходять спільних, часом непередбачуваних висновків. Така імпровізація мож­лива тільки за умови вільного володіння предметом, що викладається, і контакту з аудиторією. Найвищий рівень інтелек­туально-методичної майстерності твор­чого викладача - креативний. Для педагога з креативною активністю емпірично знайдена закономірність стає не кінце­вим пунктом мислительного процесу, а новою проблемою, самостійною метою.

Викладач, який має креативні якості, буде психологічно готовим до незапланованої ситуації, у якій діалог із студентами, певні непередбачувані висновки, інші об'єктивні та суб'єктивні чинники спону­катимуть до імпровізації і миттєвої пере­будови запланованого алгоритму про­ведення заняття. Такий педагог почуватиметься комфортно на будь – якій лекції, незалежно від рівня підготовки групи, окрім того, він завжди зможе обґрунтовано пояснити застосовані методи, прийоми, створені навчальні ситуації, апелюючи до знань вікової психології, методики викладання предмета, інших суміжних наук.

Нормативно-регламентований ком­понент методичної діяльності викладача (чинні програми, навчальні плани, ре­комендовані міністерством підручники, посібники тощо) не можна перетворю­вати на закриту, застиглу структуру, що не припускає майже ніяких змін. На противагу нормативно-регламентованому творчий компонент методичної діяль­ності передбачає постійний пошук нових способів реалізації навчально-виховних завдань.