Педагогика/5.
Современные методы преподавания
Баюл Т.П.
Дніпропетровський транспортно-економічний коледж
Степаненкова Л. Т.
Дніпропетровський транспортно-економічний коледж
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЯКОСТЕЙ ПЕДАГОГА В СИСТЕМІ
ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
Цілком очевидно, що досягнення цілей професійної освіти, формування
особистості молодої людини, яка відповідає всім сучасним вимогам, неможливо без
активної та ефективної роботи викладача. Педагогічний процес складається з
низки неповторних ситуацій, що потребують швидкого реагування й мобільного
вирішення, заснованого не лише на знаннях методичних норм, а й на ефективній
педагогічній імпровізації.
Творчість викладача
формується й розвивається на основі здобутого ним соціального і культурного
досвіду, психологічно – педагогічних знань, нових ідей, умінь і навичок, що відкривають
можливості знаходити й застосовувати оригінальні рішення, новаторські форми і
методи.
Досить складна за змістом і динамічна за своєю
специфікою педагогічна діяльність передбачає наявність уміння оперативно
знаходити оптимальні рішення, бути педагогічно гнучким, тобто психологічно
налаштованим на різноманітні й адекватні дії, що проявляються як у зовнішніх
формах активності, так і у внутрішніх, психічних. Структура педагогічної
гнучкості містить три складові: інтелектуальну, емоційну і поведінкову, які в
реальній професійній діяльності взаємопов'язані.
Педагогічна гнучкість є складовою педагогічної
майстерності викладача, адже допомагає швидко зорієнтуватися в ситуації, коли
виникає необхідність розв'язати певну проблему, запобігти професійному
«вигоранню», отримати більше позитивних емоцій у процесі фахової діяльності.
Майстерний педагог, вільний від стереотипів, пов'язаних із його домінуючою
роллю в спілкуванні, використанням авторитарних способів впливу на студентів,
нетерпимістю до помилок і недоліків у їх поведінці, вимогами беззаперечного
підкорення.
Акцентуємо увагу на одному важливому чиннику, що
відіграє, на нашу думку, винятково важливу роль у формуванні образу сучасного
творчого педагога. Йдеться про ті якості творчої особистості, які можна
об'єднати поняттям «артистизм». Є досить консервативні у своїх поглядах
викладачі, які вважають, що навчальний заклад - не театр, лекція - не
спектакль, викладач - не артист. Проте для творчого викладача, якому властива
педагогічна гнучкість, креативні якості, артистизм життєво необхідний.
Креативність можна розглядати як спільну якість усіх
творчих особистостей, але педагогічна творчість має комунікативний характер,
а це спонукає до зіставлення з творчістю актора й режисера. Якщо для актора
необхідність перевтілення в той або інший образ є очевидною, то важливість цієї
особливості для викладача, на жаль, не отримує належного розуміння в
педагогічному середовищі.
Вважаємо, що роботу викладача й роботу актора можна
зіставити у певних аспектах, адже і викладач, і актор, працюючи з
людьми, апелюють до емоційної сфери, інтелекту. В акторській, режисерській і
педагогічній діяльності, на нашу думку, можна вирізнити схожі елементи за
метою (вплив людини на людину, що спонукає до співпереживання), за змістом
(комунікативні й творчі процеси), за інструментом дії (психофізична природа
педагога й актора).
Окрім того, у викладача, так само як і в актора,
відкрита до творчої самореалізації професія, що потребує достатньо високого
рівня сформованості такої важливої якості, як артистизм. Окреслимо деякі
компоненти артистизму викладача, що допомагають йому повести студентів за
собою, разом з ним шукати наукову істину, переживати радість відкриття.
1)Ерудиція. Викладач відкриває світ для студентів.
Цю роль він може виконати тільки в тому разі, якщо є високоосвіченою людиною,
що постійно займається самоосвітою. Викладач-артист завжди мотивований до
пізнання нового, прагне підвищувати і фаховий, і загальнокультурний рівень.
Такий викладач, який має систематизовані знання і вміє доречно їх
використовувати, викликає глибоку повагу й захоплення.
2)Чарівливість. Є такі викладачі, про яких можна
впевнено сказати, що це високоосвічені фахівці, порядні люди, але, попри свій
розум, моральність, вони не можуть налаштувати студентів на щире, довірливе
спілкування, під час якого відбувається духовне єднання особистості педагога й
особистості студента. Вони більше люблять свій предмет, аніж студентів, і
тримають своїх вихованців на далекій відстані від себе, хоч і мають ґрунтовні знання. Такому викладачеві не вистачає чарівливості, тобто здатності заполонити увагою своїх співбесідників,
оволодівати їхніми почуттями, розумом, уявою, волею.
Цікавим, привабливим і чарівливим для студентів
буде високодуховний викладач. Він зуміє
показати їм своє особистісне сприйняття
того, про що йдеться. Коли
викладач каже на лекції: «Я розумію цю тезу так…», «Я наблизилася», «Я
відкрила для себе», «Я осягнула незаперечне», «Я проектую на себе», «Я
переконалася», «У цілому правильно, але
я сумніваюся» — він найпереконливіше
унаочнює предмет. Такий спосіб спілкування і спонукає учасників навчального
процесу до духовного єднання. Викладаючи будь-який предмет, викладач, що
розвиває в собі талант артистизму, знайде можливість використати екзистенційну
наочність, яка психологічно наблизить до студентів тему, розкриє нові грані
особистості педагога, адже найвищі істини, наукові відомості, корисні знання, не
зігріті почуттям, не підкріплені ним, залишають студентів холодними, байдужими,
не зачіпають їх за живе, швидко зникають із пам'яті. Чарівливість педагога
завжди пов'язана з ґрунтовною фаховою підготовкою, з постійною роботою над
своїм духовним розвитком.
3)Імпровізація. Спілкування із студентами - творчість. Викладач
заздалегідь визначає задум заняття і програмує його, але зустріч із студентами
вносить корективи до плану. Викладач-артист завжди імпровізатор, завжди
розкутий. Студенти беруть активну участь у творчому пошуку, який здійснюють
разом з викладачем, доходять спільних, часом непередбачуваних висновків. Така
імпровізація можлива тільки за умови вільного володіння предметом, що
викладається, і контакту з аудиторією. Найвищий рівень інтелектуально-методичної
майстерності творчого викладача - креативний. Для педагога з креативною
активністю емпірично знайдена закономірність стає не кінцевим пунктом
мислительного процесу, а новою проблемою, самостійною метою.
Викладач, який має креативні якості, буде психологічно готовим до
незапланованої ситуації, у якій діалог із студентами, певні непередбачувані
висновки, інші об'єктивні та суб'єктивні чинники спонукатимуть до імпровізації
і миттєвої перебудови запланованого алгоритму проведення заняття. Такий
педагог почуватиметься комфортно на будь – якій лекції, незалежно від рівня
підготовки групи, окрім того, він завжди зможе обґрунтовано пояснити
застосовані методи, прийоми, створені навчальні ситуації, апелюючи до знань
вікової психології, методики викладання предмета, інших суміжних наук.
Нормативно-регламентований компонент методичної
діяльності викладача (чинні програми, навчальні плани, рекомендовані
міністерством підручники, посібники тощо) не можна перетворювати на закриту,
застиглу структуру, що не припускає майже ніяких змін. На противагу
нормативно-регламентованому творчий компонент методичної діяльності передбачає
постійний пошук нових способів реалізації навчально-виховних завдань.