Ніколайчук Ольга

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ЗАСОБИ НАВЧАННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

У дидактиці засоби навчання зазвичай розглядаються як елемент методу навчання, оскільки, як вказує І. Я. Лернер, "будь-який метод як модель діяльності, що проектується суб’єктом містить: знання про цілі діяльності; знання про необхідний для досягнення цілі спосіб діяльності; знання суб’єкта про необхідність та можливих засобах, оскільки діяльність завжди пов’язана із засобами діяльності інтелектуального, практичного чи предметного характеру; знання про об’єкт діяльності, так як без об’єкта, ідеального або матеріального, діяльності не буває" [2, 29]. Навряд чи можна погодитися з таким твердженням. Якщо під методом навчання і виховання все ж таки розуміти не саму діяльність, а спосіб досягнення мети, вирішення конкретного завдання, сукупність прийомів і операцій практичного або теоретичного освоєння і здійснення цієї діяльності, то очевидним є висновок про те, що поняття діяльності і методу не тотожні. Метод як спосіб здійснення навчальної діяльності тісно пов’язаний із засобами її реалізації, але самі засоби є швидше структурними елементами діяльності, а ніж методу.

Ми погоджуємося з думкою Т. С. Назарової та Є. С. Полат, що засоби навчання (ЗН) в категоріальному апараті дидактики мають самостійний статус поряд з цілями навчання (ЦН), змістом навчання (ЗН), методами навчання (МН), організаційними формами навчання (ОФН) [3]. Всі компоненти взаємозумовлені і можуть бути представлені в такій послідовності: цілі навчання, загальні і конкретні, реалізуються через зміст, методи і організаційні форми навчання; засоби навчання можуть виступати як спосіб реалізації (розвитку) змісту, методів і форм організації навчально-виховного процесу.

Основними видами зв’язку між усіма компонентами навчання як педагогічної системи є зв’язки управління, взаємодії, перетворення і розвитку. Між цілями і засобами навчання основним і визначальним видом зв’язку є зв’язки управління. Зміст, методи, організаційні форми і засоби навчання повинні бути повністю спрямовані на виконання поставлених цілей, причому найбільш раціональним шляхом, з врахуванням психолого-фізіологічних особливостей учнів різного віку. Разом з тим, засоби можуть впливати на цілі. Наприклад, сучасні мультимедійні засоби навчання, комп’ютери, веб-сайти, локальні і глобальні комп’ютерні мережі змінюють цілі навчання не тільки в плані соціально-психологічної адаптації учнів до умов оточуючого середовища, але і в плані можливостей їх інтелектуального розвитку. Системоутворюючі зв’язки між змістом освіти і засобами навчання виникають, перш за все, на основі провідних компонентів навчального предмета (наприклад, для будь-якого навчального провідними компонентами виступають наукові знання), специфіки навчальної діяльності в рамках цього предмета, а також своєрідності формування певних навиків і умінь, які дозволяють використовувати отримані знання як інструмент для набуття нових знань.

Перетворення знання в засіб, прийом, метод набуття нових знань відбувається лише тоді, коли створені умови для розвитку в учнів пізнавальних здібностей: спостережливості, уяви, мислення, практичних дій, цілеспрямованості, стійкої мотивації, активності, самостійності тощо. Для цього вчитель використовує в навчально-виховному процесі проблемні ситуації, пошуковий і дослідницький методи, самостійне спостереження, експеримент тощо, а також індивідуальний, груповий та диференційований підходи у навчанні. Проте забезпечити ці умови і реалізувати конкретні методи без використання у навчальному процесі засобів навчання не можливо. Сучасний процес навчання стає ефективним тільки за умови включення до нього засобів навчання і природної взаємодії всіх інших компонентів навчально-виховного процесу в діяльності учителя (викладанні) і діяльності учня (учінні).

Пізнавальні компоненти діяльності, таким чином, зв’язані з проектуванням цієї діяльності: прийняттям рішень, вибором способів і форм організації діяльності, пошуком радикальних шляхів досягнення цілей, а відповідно — з визначенням матеріальних умов виконання прийнятої програми.

Відсутність належної уваги до системоутворюючих зв’язків між засобами та іншими компонентами навчання при проектуванні системи часто призводить на практиці до нераціональних форм пред’явлення інформації ("забитості" текстом, одноманітності завдань тощо), що в цілому веде до перевантаження підручників інформацією. Проте навчальну інформацію (навіть в значно більшому обсязі) можна було б набагато легше та ефективніше засвоїти за допомогою інших видів засобів навчання, оскільки для будь-якого матеріального засобу навчання характерною властивістю є наочність, тобто найбільш доступно розкрити, показати сутність явища чи процесу, що вивчається.

Література

1. Дидактика средней школы: Некоторые проблемы современной дидактики /Под ред. М. Н. Скаткина. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1982. – С. 251-268.

2. Лернер И. Я. Дидактические основы методов обучения. – М., 1981.

3. Назарова Т. С., Полат Е. С. Средства обучения: технология создания и использования. – М.: Изд-во УРАО, 1998. – 204 с.

4. Педагогика школы / Под ред. Г. И. Щукиной. – М.: Высш. шк., 1977. – С. 307-309.

5. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учеб. для студ.высш. и серед. учеб.заведений /Под ред. С. А. Смирнова. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Изд. центр "Академия", 1999. – С. 228-245.

6. Хуторской А. В. Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб: Питер, 2001. – С. С. 401-442.

7. Шаповаленко С. Г. Школьное оборудование и кабинетная система //Вопросы школоведения /Под ред. М. И. Кондакова, П. В. Зимина. – М., 1982. – С. 183-222.