Аспірант кафедри педагогіки Бескорса О.С.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Рефлексія як умова ефективності формування стилю навчальної діяльності старшокласників

Формування стилю навчальної діяльності старшокласників здійснюється через ставлення учня до себе як до суб’єкта діяльності, яке слід розглядати як процес побудови певних стратегій виконання навчальних завдань та виявлення активності суб’єкта. Формування навчального стилю можливе лише за умови високого рівня рефлексії.

Питання здійснення рефлексії в ході навчання знайшли своє відображення у дослідженнях М. Боришевського, М. Гриньової, З. Калмикової, А. Маркової, А. Плігіна, В. Садкіної, Г. Сухобської та ін.

У межах процесу формування стилю навчальної діяльності рефлексія передбачає осмислення і аналіз учнями старших класів своєї навчальної діяльності, цілеспрямованого оволодіння способами та прийомами виконання навчальних дій з метою корегування як процесу діяльності, так і навчального стилю. Дія оцінки завершує тривалий шлях формування стилю навчальної діяльності, вона дозволяє учневі співвіднести вимоги завдання із способами їх вирішення, а за умови незадовільної оцінки здійснити пошук нових засобів для досягнення поставленої мети. З огляду на це важливим є уміння учнів здійснювати рефлексію своєї навчальної діяльності. М. Гриньова розкриває поняття рефлексії як уміння учнів виділяти, аналізувати і співвідносити з предметною ситуацією свої особисті способи дій [1,с.34]. Головною умовою ефективності формування стилю навчальної діяльності є розвиток рефлексивних умінь, які забезпечують усвідомлення старшокласниками себе як суб’єкта своєї навчальної діяльності, а також самооцінку свого індивідуального стилю у ході навчання. Дослідні дані М. Поспєлова свідчать, що переважна більшість старшокласників переоцінюють свої здібності та уміння.

З. Калмикова вважає близьким до значення «рефлексії» усвідомлення учнями своєї мисленнєвої діяльності, що виявляється у можливостях школярів поставити мету своєї навчальної діяльності, співвіднести її з результатом, а також зі способами досягнення цих результатів. Якщо результати є незадовільними, за допомогою рефлексивних дій учні мають виявити свої помилки та способи їх виправлення [3, с.29-30].

Учень є об’єктом контролю вчителя, проте великого значення набуває самоконтроль. За визначенням А. Маркової, самоконтроль – це виділення етапів роботи та встановлення їх послідовності; самооцінка – оцінювання учнями, наскільки вони засвоїли зазначені етапи [4]. За словами М. Гриньової самоконтроль формує здатність до виконання дій «про себе», «у внутрішньому плані» [1,с.123]. Тому оцінно-рефлексивні дії є невід’ємною складовою завершального етапу формування стилю навчальної діяльності. Вони допомагають учням осмислити і проаналізувати свою діяльність. Як свідчать дослідження Є. Ільїна, у старшокласників на перше місце виходить не отримання високих оцінок, а отримання нових знань [2]. Тому можна стверджувати, що в процесі формування стилю навчальної діяльності рефлексією є усвідомлення інформації про засвоєння дій, які стосуються способів народження, розвитку та перетворення знань [6,с.60-61]. Саме рефлексія дає змогу перевірити надійність і глибину своїх знань, а також формування адекватної самооцінки. Самоконтроль та самооцінка є умовою успішного виконання навчальних дій.

Д. Колб (D. Kolb) та Р. Фрай (R. Fry) стверджують, що навчальна діяльність має циклічний характер і складається з чотирьох стадій, а саме:

· наявність конкретного досвіду, що дозволяє ставити цілі;

· рефлексивне спостереження, що допомагає оцінювати та аналізувати новий матеріал, виявляти проблему;

· стадія концептуалізації, що стимулює учнів до вироблення власного способу дій та пошуку шляхів вирішення виявленої проблеми;

· стадія експерименту, що дозволяє учням використати отриманні способи дій у новій ситуації [7].

У ході здійснення такої діяльності в учнів формуються певні уподобання (переваги), зважаючи на які дитина виявляє успіхи на одній із стадій. Д. Колб детермінує такі переваги як стратегії. У своїй моделі вчений виділяє чотири навчальні стратегії: конвергентну, дивергентну, асимілятивну, акомодаційну, що відповідають вищезазначеним стадіям. Пізніше послідовники Д. Колба, учені P. Honey і A. Mumford схарактеризували зазначені чотири стратегії за спрощеною термінологією і назвали їх стилями: активіст, прагматик, теоретик та послідовник.

У вітчизняній інтерпретації теорії стилів навчальної діяльності Д. Колба стиль активіста та стиль рефлектора іноді виступають синонімічними поняттями. Рефлексія, на нашу думку, має бути останнім компонентом навчального циклу. За словами дослідників (Д. Колб, А. Плігін, К. Прибрам), якщо навчання є циклом, то дуже важливим є «петля» зворотного зв’язку. Коли навчальні операції та дії приводять до необхідного результату, має місце «вихід» на якісно новий рівень умінь та навичок учнів [5, с. 72-73]. Виконавши певні завдання, учні мають усвідомити зміни, що відбулися, здійснити аналіз власних стратегій діяльності й поставити перед собою нові цілі. У іншому випадку необхідним є повернення до виконаних операцій та за допомогою рефлексивних дій виявити свої помилки і спробувати їх виправити. У дослідженнях З. Калмикової рефлексія розглядається як специфічна інтелектуальна активність, що виникає в певній ситуації утруднення реалізації значущої діяльності, спробою виявлення власних помилок та подолання труднощів [3].

До складу рефлексивних умінь можна віднести:

· уміння визначити внутрішні чинники успіху;

· уміння оцінити власні стратегії діяльності;

· уміння співвіднести результати діяльності з поставленою метою дослідження;

· уміння оцінювати власні результати досягнення мети на кожному з етапів діяльності;

· уміння коригувати способи роботи, варіювати їх, змінювати, модифікувати.

Підводячи підсумок вище викладеному, варто зазначити, що оволодіння рефлексивними уміннями дозволяє учням усвідомити себе як суб’єкта своєї навчальної діяльності, постійно здійснювати самоконтроль та самооцінку, виявляти та коригувати свої помилки. Отже, можна стверджувати, що рефлексія є умовою ефективності формування стилю навчальної діяльності старшокласників.

Література:

1. Гриньова М.В. Саморегуляція навчальної діяльності школяра / М.В. Гриньова. – Харків : Фоліо. – 1997. – 256с.

2. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы : монография / Е.П. Ильин – СПб.: Питер, 2003. – 512с.

3. Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости / З.И. Калмыкова. – М. : Педагогика, 1981. – 200с.

4. Маркова А. К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте : пособие для учителя / А.К. Маркова – М. : Просвещение, 1983. – 96 с.

5. Плигин А.А. Познавательные стратегии школьников / А.А. Плигин. – М. : Профит Стайл, 2007. – 527с.

6. Садкіна В.І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок / В.І. Садкіна. – Х. : Вид. группа «Основа», 2008. – 88с.

7. Kolb David. David Kolb's learning styles model and experiential learning theory (ELT) [Електронний ресурс] / Kolb David. – Режим доступу : http://www.businessballs.com/Колбlearningstyles.htm