Филологические науки / 3.Теоретические
и методологические проблемы исследования языка
Мислива-Бунько І. Я.
Східноєвропейський
національний університет імені Лесі Українки, Україна
СКЛАДНІ
ПРИСЛІВНИКИ В МОВІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ: ДЕРИВАЦІЯ ТА СЕМАНТИКА
Мові сучасних українських газет і
журналів характерне вживання складних прислівників. Однак функціонування цього
розряду слів не відзначається підвищеною активністю, напротивагу іменникам і
прикметникам. Прислівники вводяться в текст для вираження ознаки іншої ознаки –
динамічної дієслівної і статичної прикметникової. Ознака прислівника – це
відображення відношення двох ознакових слів. Серед них виділяються атрибутивні,
просторові, часові, причинові, цільові та інші відношення [1, с. 243].
У сучасній українській мові, як
стверджує Н. Клименко, складним прислівникам властиві два продуктивні способи
словотворення – юкстапозиція і складно суфіксальний [3, с. 222]. У
газетно-журнальному підстилі виокремлюємо такі ж шляхи творення складних
прислівників: осново- та словоскладання.
Композиція основ у прислівників,
зафіксованих як у сучасній мові загалом, так і ЗМІ зокрема, має несистематичний
і нерегулярний характер, «відзначається особливостями, що вказують на її
периферійність серед інших способів прислівникового словотворення» [3, с.
222].Складання основ у прислівників, засвідчених у друкованих мас-медіа, нічим
не відрізняється загальновживаних і відзначається низкою ознак: 1) поєднання
основ без сполучної голосної; 2) варіативність обох основ у слові; 3) сполучення
з іншими способами морфологічного словотворення, наприклад афіксацією; 4)
непродуктивність композитного товрення прислівників [3, с. 226].
Виявлено одиничні випадки вживання
композитів-прислівників, що постали на основі сурядного словосполучення: зневажливо-зверхньо, силоміць,
упевнено-невимушено, неповторно-радісно, тривожно-радісно, удавано-наївно,
напр.: «<....> упевнено-невимушено, ніби граючись, виконали «Венеціанський
карнавал» Нікколо Паганіні» («День», 28.10.2010 р.).
Частіше вживаються прислівникові
композити, в основу яких покладено синтаксична конструкція з підрядним
зв’язком:
а) «числівник + опорний іменник»: водночас, одночас, втридорога, втришия,
стопудово, вобидвіруч, воднораз, достолиха, достобіса (напр.: «Водночас
лише 15, 2 % респондентів певні <....>« («Експрес», 09.06.2011 р.));
б) «прикметник + опорний іменник»:
праворуч, ліворуч, власноруч,
нашвидкуруч, голіруч, врізнобіч, минулоріч, босоніж (напр.: «Ліворуч
і праворуч – пиляй пішки до знемоги
до самого метро» («День», 22.10.2010 р.));
в) «прислівник + стрижневе
дієслово»: всухом’ятку, мимоїздом;
г) «прислівник + опорний іменник»:
мимоволі, горілиць;
ґ) «займенник + опорний іменник
або дієслово»: цьогоріч, сьогоріч,
вусебіч, торік, навсібіч, повсякчас або самохідь, самотужки (напр.: «Цьогоріч
експортні відвантаження <....> зросли на третину з лишком» («Голос України»,
11.10.2007 р.); «Батьки щороку роблять самотужки косметичний
ремонт класної кімнати» («Волинь-нова», 29.10.2010 р.)). Поєднання основ у
єдиний дериват супроводжується префіксацією (водночас), чергуванням кінцевих задньоязикових приголосних кінцевої
основи (ліворуч), префіксацією та
чергуванням приголосних другої основи (врізнобіч),
префіксацією композитів, що є застиглими прийменниковими формами іменників у
непрямих відмінках (навдивовижу,
споконвіку), префіксацією та суфіксацією (вухом’ятку). Зазвичай основи приєднуються за допомогою інтерфіксів
[о], [і], [и], [е]. Хоч фіксуємо одиницю без єднальної
голосної – повсякчас.
Серед корпусу складних
прислівників найчисельнішу групу становлять юкстапозити. За словотворчою
структурою складені слова цієї частини мови, виявлені в текстах сучасної
української преси, поділяємо на: редупліковані та синонімічні деривати, ті
одиниці, в яких поєдналися різні слова-основи.
Прислівниковим юкстапозитам
властиве повторення тих самих слів (ген-ген,
далеко-далеко, дуже-дуже, низько-низько, швидко-швидко, ледь-ледь,
глибоко-глибоко, міцно-міцно, потроху-потроху, тільки-тільки) або дещо
видозмінених основ за допомогою суфіксації чи префіксації (видимо-невидимо, трохи-потроху, здавен-давен, низько-низенько,
близько-близенько, темно-претемно, всього-навського, давно-предавно,
врешті-регт, давним-давно, прото-напросто, учора-позавчора, зранку-раненько,
завтра-післязавтра). Пор.: «Зрештою,
тіло можна закопати глибоко-глибоко»
(«Вісник+К», 25.11.2010 р.); «Учора-позавчора у французькому місті
Бордо тривало засідання виконавчого комітету Європейського футбольного
Європейського футбольного союзу» («Україна молода», 27.09.2008 р.).
Підкреслення значень того самого
часу, місць, способу спричинене поєднанням в одному юкстапозити синонімічних
прислівників, як-от: часто-густо,
потихеньку-помаленьку, тишком-нишком, тихо-мирно, неждано-негадано, напр.: «Хвиля потужного звуку з прекрасним вокалом
заполонила «Кораблик» [кафе], який до
того собі тихо-мирно коливався на
хвилях буденного життя» («Птаха», 2088, № 5-6).
Спорадично підсилення значення в
юкстапозиті відбувається внаслідок поєднання близьких за значенням компонентів
(зроду-віку – ‘від самого початку
життя, за весь час життя; з давніх-давен’ [2, с. 480]), а також антонімічних
прислівників (більш-менш, вперед-назад,
вліво-вправо, попереду-позаду, туди-сюди, добровільно-примусово). Напр.: «<....> справжній вилківець, якщо
часом хильне зайвого, хитається лише вперед-назад і ніколи – вліво-вправо» («Сільські вісті», 15.05.2008 р.).
У сучасних газетах і журналах для
вираження невизначеності місця, кількості, часу, способу дії, складу й ознаки
предметів використовуються в словотворенні препозитивні елементи невідь-,
хтозна-,
бозна-:
хтозна-звідки, хтозна-де, невідь-звідки,
невідь-куди, хтозна-скільки, хтозна-коли, бозна-коли, хтозна-як, бозна-як,
невідь-чим, бозна-який, хтозна-який. Пор.: «Та він знову «скаженіє», очевидно, від болю, і мчить невідь-куди, мов торпеда» («Експрес»,
24.06.2010 р.).
Заперечення будь-якої кількості
виражається дериватами анітрохи,
анітрошечки, аніскілечки, напр.: «Берсенєв
умудряється всім тим анітрохи не
переймаєтися» («Освіта України», 20.01.2009 р.).
Серед прислівникових юкстапозитів
особливою інтенсивністю відзначаються лексеми з основою що-. Приєднуючись до
іменників із семантикою часу, міри, довжини, вносять значення – ‘кожний день’,
‘протягом дня’, ‘раз на день’: щодень,
щосуботи, щозими, щовихідних, щомісяця, щораз, щокварталу, щороку, щочетверга,
щодоби, щовечора, щохвилини. Напр.: «Відколи
встановив електродного котла, щомісяця
заощаджую майже 350 гривень» («Експрес», 16.09.2010 р.). Цей компонент може
й підсилювати ознаку способу дії: щосили
– ‘докладаючи всіх зусиль; що є сили, з усієї сили’ [2, с. 1641], щоправда – ‘правду кажучи; правда,
справді’ [2, с. 1641], щодуху – ‘з
найбільшою швидкістю; якнайшвидше, поспішно’ [2, с. 1640].
Необхідно наголосити на тому, що
за словотворчими значеннями складні прислівники як у сучасній пресі, так і в
українській мові є напівмотивованими, бо, як пояснює Н. Клименко, вони
здебільшого належать до слів з лексикалізованим чи фразеологізованим значенням.
Щоправда, серед них трапляється небагато лексем, значення яких виникає як сума
значень їх складників [3, с. 225–226, 227].
Семантична характеристика складних
прислівників вирізняється неоднорідністю та «виявляє їх орієнтацію на
підкреслення невизначеності / визначеності місця, часу, способу, підсилення цих
ознак або їх заперечення» [3, с. 222]. Сучасна преса найчастіше засвідчує
прислівники місця, напрямок (туди-сюди,
хтозна-де, абикуди, невідь-куди, ген-ген, далеко-далеко, близько-близенько,
вперед-назад, вусебіч, ліворуч, попереду-позаду, праворуч), часу (водночас, повсякчас, минуло річ, торік,
споконвіку, давно-предавно, давним-давно, коли-не-коли, учора-позавчора,
завтра-післязавтра, зроду-віку, хтозна-коли, насамперед, насамкінець, деколи,
коли-небудь, вряди-годи, щодень, щосуботи, щозими), способу дії (силоміць, втридорога, втришия, достобіса,
власноруч, нашвидкуруч, голіруч, босоніж, мимоїздом, вухом’ятку, мимоволі,
самохідь, самотужки, навдивовижу, дуже-дуже, швидко-швидко, ледь-ледь,
міцно-міцно, врешті-решт, часто-густо, сяк-так, щосили, більш-менш,
тишком-нишком, неждано-негадано, добровільно-примусово, бозна-як),
кількості (хтозна-скільки, трохи-потроху,
анітрохи, аніскільки).
Отож, мові сучасній
газетно-журнальній публіцистиці притаманне обмежене вживання складних
прислівників. Виявлено, що ці деривати творяться лише двома способами –
композицією та юкстапозицією. Останній характеризується підвищеною
продуктивністю. З семантичного погляду складні прислівники різноманітні
(позначають місце, напрямок, час, кількість, міру, спосіб дії).
ЛІТЕРАТУРА
1.
Безпояско О. К.
Граматика української мови. Морфологія: [підручник] /
О. К. Безпояско, К. Г. Городенська,
В. М. Русанівський. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.
2.
Великий
тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / [уклад. і голов. ред.
В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с.
3.
Клименко Н. Ф.
Словотворча структура й семантика складних слів сучасної української
літературної мови. – К.: Наук. думка, 1984. – 254 с.