Филологические науки

І.В. ГІРЕНКО

Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ)

РОЗВИТОК ІНШОМОВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ЯК УМОВА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Процеси міжкультурної інтеграції на національному та міжнародному рівнях зумовили модернізацію змісту іншомовної освіти в Україні. Іноземна мова виступає, по-перше, як засіб пізнання світу, залучення до цінностей, створених іншими народами, а по-друге, це шлях до відкриття унікальності і своєрідності власної культурної самобутності. На сьогодні в українській системі іншомовної освіти пройшли значні позитивні зміни: суттєво змінився соціокультурний контекст вивчення іноземних мов, значно виросли їхні навчальна та самоосвітня функції у вищому навчальному закладі, професійна значимість їх на ринку праці в цілому, що у свою чергу привело до посилення мотивації до вивчення мов.

У наші дні завдання вищих навчальних закладів – підготовка не лише спеціалістів, а й людей, які зможуть почуватися впевнено у світі безперестанних технологічних змін і переворотів, у світі, де достатньо часто доведеться стикатися з ситуаціями вибору та прийняття рішень, які торкаються життєвих інтересів багатьох людей. Таким чином, у сучасному суспільстві у вищої освіти дві функції: перша – традиційна, пов’язана з підготовкою спеціалістів, друга – гуманітарна, пов’язана з розвитком людської особистості.

Особлива роль у формуванні іншомовної соціокультурної компетенції у студентів належить іноземним мовам, за допомогою яких і відбувається безпосередній чи опосередкований діалог культур – рідної й іноземної. Іноземна мова в сучасних умовах інтенсивних міжнародних контактів стає важливим засобом узагальненного пізнання дійсності й міжкультурної комунікації. Комунікативно-культурологічна концепція навчання ґрунтується на ідеї взаємопов’язаного вивчення мови та культури, що передбачає формування не лише мовленнєвої компетенції, а й комунікативно-культурологічної, яка стає стратегією і основною метою вивчення іноземних мов. Навчальні матеріали, розмовні теми мають розкривати культуру як глобальне явище, інтегрувати різні галузі наукового пізнання, і, таким чином, розвивати когнітивні якості особистості, гуманістичне мислення, підвищувати естетичну культуру та сприяти духовному вдосконаленню особистості. Сформована комунікативно-культурологічна компетенція постає необхідною умовою для соціальної адаптації особистості в полікультурній спільноті. В умовах глобалізації без знання культурних норм і цінностей європейських народів, без володіння іноземними мовами молода людина може залишатися пасивною, не конкурентоздатною та неспроможною реалізувати свій потенціал

Володіння іноземною мовою має розглядатися не як бажаний, а як обов’язковий елемент професійної культури спеціаліста з вищою освітою. Таким чином, ефективне розв’язання професійного, виховного, освітнього й розвиваючого завдання навчання іноземної мови вимагає знань історичних, культурних, релігійних, політичних, економічних тощо особливостей різних країн. Визначена особливість зумовлює статус іноземної мови як дисципліни, яка сприяє гуманізації навчання.

Саме викладач у нових умовах має адекватно визначитись у розмаїтті методичних концепцій, існуючих підручників і посібників і обрати ті, які найповніше відповідають сучасним освітнім реаліям й умовам, у яких здійснюється навчання іноземної мови в даному вищому закладі освіти. Він також має враховувати основні потреби сучасного етапу соціально-історичного розвитку держави і регіону у фахівцях, які досконало володіли б іноземною мовою, їхній рівень соціокультурних знань про країну, мова якої вивчається, який дав би їм можливість почуватися комфортно в тій країні, яку потрібно було б відвідати з певною метою.

Тісний зв'язок і взаємозалежність викладання іноземних мов і міжкультурної комунікації очевидні. Кожен урок іноземної мови - це перехрестя культур, це практика міжкультурної комунікації, тому що кожне іноземне слово відображає іноземний світ і культуру: за кожним словом стоїть обумовлене національною свідомістю (знову ж іноземною, якщо слово іноземне) уявлення про світ. Таким чином, абсолютно змінилися мотиви вивчення мови: їх потрібно вивчати функціонально, у плані використання у різних сферах життя суспільства: у науці, техніці, економіці, культурі тощо; а також для використання в різних сферах життя суспільства як засіб реального спілкування з людьми з інших країн.

Для України, яка намагається інтегруватися у міжнародний простір, особливо важливим є створення умов для оволодіння іноземною мовою. Якщо раніше іноземна мова вивчалася лише для здобуття суми знань і була одним з обов'язкових предметів шкільної програми, то з появою спеціалізованих шкіл та із змінами в суспільстві метою вивчення іноземної мови стало оволодіння нею як засобом міжособистісного спілкування відповідно до соціального замовлення.

Глобалізація з її суперечливими явищами, які мають тенденцію до посилення, висуває перед освітою складне завдання: підготувати молоде покоління до життя в умовах полікультурного простору, виробити уміння спілкуватися і співпрацювати з людьми різних національностей. Метою комунікативно-орієнтованого навчання є оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування. Об'єднання європейських країн у єдиний Європейський Союз, створення спільного ринку, інтернаціоналізація промислових підприємств, мобільність і багатомовність у Європі зумовили різке підвищення зацікавленості до вивчення іноземних мов як інструмента комунікації. Той факт, що сучасні студенти у майбутньому можуть працювати на міжнародних підприємствах, застосовуючи на практиці знання іноземних мов, і пов’язана із цим потреба у вихованні в них єдності, відкритості, зацікавленості мовою і культурою інших народів і поваги до них надають вивченню іноземної мови політичного значення.