Захаренко О.В, студентка

Науковий керівник д.ф.н.,проф. Морозова Л.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

Філософія свідомості

У філософському розумінні майбутнє можливо розглядати як сьогодення, що розвивається. Отже, сучасні темпи розвитку є тим, що можна назвати своєрідними “проблемами, перенесеними в майбутнє”, які доведеться вирішувати нашим нащадкам. Філософське осмислення сучасності показує, що знищення природи та підвищення добробуту суспільства, повинні супроводжуватися вдосконаленням особистості, яке неможливе за рахунок природи, а повинне супроводжуватись вдосконаленням самої природи. Специфіка екологічної свідомості та її філософських аспектів зумовлюється залежно від того, хто і у чиїх інтересах інтерпретує екологічне знання, інформацію про ризики і таке інше. Екологічна свідомість у наш час стала об’єктом дослідження багатьох авторів, які вивчають локальні, національні, глобальні проблеми, міру готовності до особистої участі у вирішенні певної проблеми, ставлення до екологічного руху, рівень його підтримки чи ідентифікації з ним, міру готовності до зміни звичного укладу життя, скорочення структури та обсягу споживання і таке інше (В.Борейко, І.Жибуль, М.Кисельов, В.Рукавішников, В.Сафронов, Б.Фірсов, О.Яницький, О.Мозгова та ін.).

Умовою становлення системи екологічної безпеки в суспільстві є належний розвиток екологічної свідомості. Вищою ж стадією екологізації свідомості, як відомо, є екологічна культура , а бути людиною екологічної культури означає поважати та жити за законами природи, сприймати їх як належне, не намагаючись іти всупереч, руйнуючи все на своєму шляху.Але людина екологічної культури – це майбутнє,а реальність сьогодення – боротьба за екологічну безпеку [2.С 159].

Людство почало усвідомлювати свою невід’ємну причетність до природи ще за стародавніх часів. «Показовою тут є та особистість архаїчної свідомості,яку французький вчений Л. Леві-Брюль називав “логікою партиципації”(причетності). Згідно з нею і надприродні сили, і природа, і людина є елементами єдиного космічного порядку, неперервним полем найрізнобічніших взаємодій та залежностей. Міфологічна свідомість переповнена відчуттям тособливої пов’язаності, залежності або навіть тотожності макрокосму й мікрокосму, природи і людини. Ототожнення космічного і людського відбивало не стільки нерозвинутість архаїчного світовідчуття, скільки його екологічну чутливість» [5.С 316].

На думку В. Гьосле, нова філософія природи зобов'язана вирішити два важливих питання: по-перше, пояснити, яким чином виявляється можливим апріорне знання про природу; по-друге, нова філософія повинна відповісти на питання, чому людська суб'єктивність, не дивлячись на приналежність її до природного світу, має здатність протистояти цьому світові [1, с. 22]. Причина загострення всіх, пов’язаних з людиною проблем полягає у тому, що людина є двоїстою істотою. З одного боку, вона породжена природою, виступає її невід’ємною частиною. З іншого, людина – це єдина істота, що «здатна пізнавати принципи самої себе та природи, є чимось трансцендуючим природу, більш того, вона є іншим природи» [1, с. 23-24].

Але були й інші погляди з цього приводу. Зокрема своєрідний вигляд відносин між людиною та навколишнім світом убачався Г.Лейбніцом, який своєю концепцією «перед установленої гармонії» обґрунтував ідею всезагального зв’язку та погодженості всіх явищ у світі [3, с.372].

Історія світової цивілізації вчить, що вихід з екологічної кризи полягає в тому, щоб творчо відповісти на виклик сучасної ситуації і докорінно змінити суспільно-виробничу технологію і основні форми взаємовідносин людини і природи. Основним світоглядним принципом взаємовідносин людини і природи повинен стати принцип гармонії людини і природи, як двох відносно самостійних частин єдиної системи, що розвиваються кожна за своїми законами, але які в той же час внутрішньо нерозривно пов’язані [3].

Отже, сучасна екологічна криза багато в чому зв’язана з падінням моральності і духовності людини, тому основним завданням екологічної філософії є глобальні зміни свідомості людства, відведення людства від примату матеріальних цінностей до екологічних пріоритетів. Перед філософами та екологами стоїть важке завдання формування абсолютно нової свідомості, де екологічні цінності будуть домінувати над принципом споживання.

Використана література:

1.Гьосле В. Практична філософія в сучасному світі / Вітт оріо Гьосле; пер. з нім. А.М. Єрмоленка. – К.: Лібра, 2003. – 248 с.

2. Крамная О.В. Соотношение понятий "экологическая культура" и "экологическая безопасность" / О. В. Крамная // Культура народов Причерноморья / Крымский научный центр Национальной академии наук Украины (Симферополь), Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского (Симферополь), Межвузовский центр "Крым" (Симферополь). – Симферополь : Межвузовский центр "Крым", 2005. – № 73. – C. 158–161.

3.Лейбниц Г. Размышления о жизненных началах и пластических натурах / Готфрид Лейбниц. Соч. в 4-х т. – М.: Мысль,2008. – Т. 1. – 372 с.

4. Реймерс Н. Ф. Экология. Теория, законы, правила, принципы и гипотезы / Н. Ф. Реймерс. - М. :Наука,2005. - 367 с.

5.Хесле В. Философия и экология.М.Наука,2004.-396 с.