Право/3. Охрана авторского права

 

К. ю. н. Панькевич В.М., Саковська А.Д., Польовик А.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

 

Особливості захисту авторського права в мережі Інтернет

 

Технічний процес, що спостерігається з ХХ століття суттєво підкреслив значення інформаційно-комп’ютерних, телекомунікаційних технологій, що призвело до зростання ролі інформаційного забезпечення. Також він чітко вказує на те, що розвиток кожного громадянина, як окремої особистості, та країни в цілому значною мірою залежить від створення та використання об’єктів інтелектуальної власності. Цей елемент суспільно-правових відносин не міг залишитись поза увагою законодавця, оскільки чітко існує необхідність захисту автора та його творів не лише у вигляді державних гарантій, а й як процес формування культурної спадщини нації.

В даний час найбільшим інформаційним полем є світова мережа Інтернет, вільне використання якої зумовлює необхідність посилення заходів захисту авторських прав, що і відображає актуальність обраної теми.

Проблеми права інтелектуальної власності досліджувались багатьма науковцями як вітчизняними, так і зарубіжними, серед яких можна виділити М.М. Богуславського, Ю.Л. Бошицького, Ч.Н. Азімова, М.Й. Штефана, А.С. Довгерта та ін. О.М.

Пастухов А.В. у своїх працях акцентує увагу на процесі захисту інформації в мережі Інтернет та шляхах його оптимізації. К.О. Афанасьєва проголошує недостатність та неефективність, а отже недосконалість національної законодавчої бази щодо вирішення цього питання. Антонов В.М.  у своїх наукових роботах на противагу цьому стверджує, що в Україні існує безліч можливостей до законного захисту прав авторів та їхніх творів, але існує проблема обізнаності громадян в можливості забезпечення захисту результатів їх творчої діяльності.

Метою статті є аналіз сучасного стану виявлення існуючих проблем та тенденцій розвитку авторського права в інформаційному середовищі, розгляд необхідності зваженого, гуманного, а головне, неупередженого підходу до вирішення даного питання, наголошення на розробці норм, які будуть виражати основні принципи правосуддя.

Для розгляду положень теми необхідно з’ясувати правову сутність Інтернет середовища. Так, як вдало вказує Каїді В.В., вона проявляється в дуалістичній природі даної мережі. По-перше, Інтернет – це телекомунікаційна мережа й ієрархічна структура, яка містить єдині стандарти обміну інформацією та єдину систему адресації. По-друге – це глобальний і загальнодоступний інформаційний простір, який не має єдиного централізованого керування, єдиного власника та відокремленого майна [3].

З даними тезами можна погодитись, оскільки вони вдало відображають основні особливості та характеристики мережі Інтернет як кібернетичного простору. Водночас хочеться навести визначення терміну «Інтернет», яке все частіше вживається у нормативних документах України: Інтернет – це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв’язана глобальним адресним простором і базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Відзначення даної особливої властивості мережі Інтернет дозволяє розпочати аналіз Інтернет-середовища в правовому аспекті.

Як зазначає Ріппа П.С. дані, що наповнюють глобальну мережу Інтернет, тобто контент, є об’єктами авторських прав. Але для отримання доступу до цієї комп’ютерної мережі, необхідно скористатися різноманітним програмним забезпеченням, яке, в свою чергу, є також об’єктом авторського права. За підрахунками спеціалістів, загальний обсяг інформації, яка перебуває в мережі Інтернет, становить понад 500 млрд. гігабайт, причому цей показник невпинно зростає [5].

Слід відмітити, що Інтернет все більше використовується як засіб або метод доставки і продажу інформації та результатів творчої діяльності, який не потребує паперу та не знає державних кордонів.

Авторське право є одним з найважливіших видів охорони інтелектуальної власності в Інтернеті в силу щонайменше двох причин:

ü                більшість матеріалів, що передаються мережею є предметом авторського права;

ü                оскільки сама природа електронних телекомунікацій вимагає багатократного копіювання даних в процесі обміну ними, постають питання стосовно дотримання при такому копіюванні авторських прав.

На сьогодні існує значна кількість нормативних актів національного та міжнародного рівнів, що регулюють правовідносини стосовно авторських прав. Основним національними актами, що регулюють правові відносини з приводу авторського права, у тому числі в мережі Інтернет, є Цивільний кодекс України та Закон України «Про авторське право та суміжні права». Саме вони наводять перелік суб’єктів даних правовідносин, чітко визначають їх права та обов’язки.

Проте, як вказує Ріппа П.С., через особливості функціонування Інтернету, а саме: анонімності користувачів, екстериторіального характеру, свобод та швидкості поширення інформації – порушення авторських прав стало настільки буденним і поширеним явищем, що особа, вчиняючи протиправні дії, просто не усвідомлює їх сутності, а навпаки гадає, що діє в рамках закону [5].

Вважаємо за потрібне підкреслити правоту наведених тез, оскільки у зв’язку зі швидким розвитком науково-технічного прогресу суспільство стає все більш обізнаним у сфері технологій і все менш ознайомленим із законодавством.

Більшість порушень авторських прав в Інтернеті виражається в незаконному відтворенні і копіюванні музичних, художніх, літературних творів чи комп'ютерних програм без попереднього надання на це згоди автором чи правовласником. Також, враховуючи доступні сьогодні технічні засоби, має місце і порушення немайнових прав авторів, а саме плагіат, який може виглядати як мотивоване незаконне використання.

Статтею 50 Закону України «Про ав­торське право і суміжні права» передбаче­но випадки, що дають підстави для судового захисту: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові пра­ва суб'єктів авторського права і суміжних прав; піратство; плагіат; вчинення дій, що створюють загро­зу порушення авторського права і суміжних прав; будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту; підроблення чи вилучення ін­формації про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права чи особи, яка здійснює таке управління; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюджен­ня, публічне сповіщення об'єктів авторського права, з яких без дозволу автора вилучена чи змінена ін­формація про управління правами, зокрема в електронній формі та ін [1].

На нашу думку, даний перелік не є вичерпним, оскільки він відображає основні порушення  і не наводить їх деталізацію. У зв’язку з тим, що досить часто формулювання здійсненого порушення, що не відповідає або не чітко відповідає наведеному у законодавстві, не визнається таким, це певною мірою обмежує дію цього Закону.

Для боротьби з переліченими порушеннями існує багато різноманітних методів, найефективнішими з яких є:

Захист на етапі до порушення:

ü                обмежена функціональність – автори розповсюджують програми, які не здатні друкувати документи або зберігати їх у пам'яті комп'ютера. Дія принципу «спробуй, перед тим як купиш», для того, щоб твір було оплачено покупцем.

ü                «годинникова бомба» –  автор розповсюджує повноцінний об'єкт авторського права, але встановлює дату, після якої доступ до нього буде неможливим.

ü                захист від копіювання, тобто автор встановлює кількість разів, коли файл може бути скопійований.

ü                криптографічні конверти - твір зашифровано так, що доступ до нього можливий з використанням ключа до шрифту. Автор розповсюджує твір у такому конверті і отримує плати за ключ до шифру.

ü                контракти-угоди «наскрізного клацання» укладені через Інтернет, це - дозволи автора на використання творів.

ü                запобіжні заходи: попередня публікація матеріалу на традиційному матеріалі, під­твердження факту існування твору на певну дату, засвідчення в нотаріуса дати ство­рення твору, запис на лазерному диску і поміщення в архів або веб-депозитарій.

ü                клірингові центри - автор надає центру право ліцензувати свої права на твір, центр приймає плату від користувача і передає її володільцеві авторських прав.

Захист на етапі після порушення:

ü                агенти – це комп'ютерні програми, які автоматично виконують попередньо визначені команди, наприклад, пошук у мережі контрафактних примірників творів.

ü                стенографія – процес приховування інформації у файлах, наприклад «водяного знаку» автору твору, що буде доказом авторства цієї особи щодо цього твору. Або надати кожній авторизованій копії файлу серійного номера, для відстеження джерела примірників твору, який було взято без згоди автора.

ü                «маячок» – це особлива мітка, яка розміщується в творі і спрацьовує під час несанк­ціонованого використання, надаючи можливість знайти порушника авторських прав.

ü                використання кодових слів. Автор використовує у творі рідкісні слова, за якими потім відстежується використання твору, за допомогою пошукових систем [4].

Використання цих заходів дасть змогу здійснювати захист авторських прав в мережі Інтернет. Проблемою при цьому може стати те, що застосування будь-якого з перелічених заходів потребує наявності спеціальних навичок та практичних умінь. Тобто авторові або потрібно бути спеціалістом у питаннях телекомунікацій та електронних технологій, або замовляти надання таких послуг у інших суб’єктів за окрему плату.

Отже, висновками даного дослідження можуть бути наступні положення: з огляду на специфіку проблем охорони авторського права в мережі Інтернет їх вирішення потребує оновлення й удосконалення; досить важливим є розробка повного організаційного та нормативно-правового підґрунтя для розвитку авторського права.

Важливу увагу слід приділити вдосконаленню законодавчої бази, що регулює питання захисту авторських прав в Інтернет. Зокрема, велика кількість правових норм в даній сфері є розформованими і знаходяться в різних нормативних актах. Для кращого сприйняття та ефективнішого застосування даного законодавства слід об’єднати всі норми, що регулюють відносини щодо захисту авторських прав в Інтернеті в одному  нормативному акті «Кодекс законів про захист авторських прав в глобальній інформаційній мережі» України.

Література:

1.                  Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. №3792-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №13 (29.03.94). – С. 64.

2.                  Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. №1280-ІV[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:\\rada.gov.ua.

3.                  Каїді В.В. Проблема захисту авторського права в електронному  книговиданні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkhdak/2012_36/36-2-16.pdf.

4.                  Римаренко І.В. Захист авторських прав та творів, розміщених в Інтернеті [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VAPSV_pdu/2011_3/St_10.pdf.

5.                  Ріппа П.С. Забезпечення авторських прав у мережі Інтернет  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvnudpsu/2011_2/Rippa_P_S.pdf.