Право/9.Цивільне право

Ніколаєва В.С.

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Криворізький економічний інститут, Україна

Національне регулювання прав на торговельну марку

Ринкова економіка, формування якої в Україні почалося з набуттям статусу незалежної країни, зумовила активний розвиток підприємницької діяльності, що призвело не тільки до появи на ринку різноманітної продукції, а також і велику кількість продукції та послуг одного виду. Враховуючи це, споживачеві іноді буває важко відрізнити товар одного підприємства від такого самого товару або послуги, та обрати саме той товар чи послугу, які відповідають бажаній якості, ось тут споживачеві можуть допомогти правові засоби індивідуалізації товарів та послуг, одним з яких є торговельна марка.

Враховуючи, що діючий цивільно-правовий інститут права на торговельну марку на момент формування не мав під собою стійкого законодавчого фундаменту, національне законодавство України стосовно правової охорони прав інтелектуальної власності на торговельні марки сформувався на базі норм Паризької конвенції, та таких міжнародних нормативно-правових актів, як Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації торговельних марок(1961р.), Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності («ТRІРS») (1994p.), Віденська угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів торговельних марок (1973р.), Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (1989 р.) та інші.

До зазначеного законодавства слід віднести Конституцію України, Цивільний та Господарський кодекси України, а також Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, ЗУ від 15.12.1993 р. за № 3690-ХП «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» з наступними змінами та доповненнями.

На реалізацію положень зазначених законів прийняті відповідні підзаконні акти (наприклад Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг затверджені наказом Держпатенту України від 28 липня 1995. № 116 в редакції наказу від 20 серпня 1997 р. № 72)

Так, відповідно до ст. 495 Цивільного Кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, у тому числі забороняти таке використання.

Згідно ст. 157 Господарського Кодексу використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу. Суб’єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. Відповідно до пункту 5 ст. 16 цього ж закону свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстровану торговельну марку стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і торговельну марку можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і торговельну марку можна сплутати. Також,згідно цього закону, власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на торговельну марку повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на торговельну марку не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу. Власник свідоцтва також має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.

Статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку. Так, незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацію незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені дїї виготовлення.

На сучасному етапі розвитку правової системи України, виходячи з положень ст.1, 3 Кримінального Кодексу України з урахуванням міжнародного-правового регулювання та національного законодавства в сфері правової охорони прав інтелектуальної власності на торговельні марки, зазначеним правам повинен віддаватися найвищий пріоритет кримінально-правової охорони, а кримінально-правовій політиці стосовно охорони прав інтелектуальної власності на торговельні марки - рівень Конституції України та загальновизнаних норм і принципів міжнародного права [4,с. 194]

Охорона прав інтелектуальної власності на торговельну марку має особливо важливе значення, оскільки саме торговельні марки захищають споживачів від введення в оману щодо виробника, розвивають добросовісну конкуренцію, а отже, необхідність удосконалювати законодавство, шляхом виправлення неточностей та прогалин, прийняття окремого спеціального закону «Про торговельну марку», запровадження системи ефективної правової охорони прав інтелектуальної власності на торговельні марки відповідно до міжнародних конвенцій та договорів, до яких приєдналася Україна, цивільно-правова, адміністративно-правова та кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності на торговельні марки має визнаватись одним з пріоритетних напрямків діяльності нашої держави, як повноправного члена Світової організації торгівлі, країни-претендента до вступу до ЄС та просто цивілізованої країни, яка дбає про свій цивілізований розвиток та авторитет.

Література:

1. Цивільний Кодекс України [Текст]: офіц. текст: за станом на 7 липня 2011р.-К.: КМ Publishing, 2012.- 256 с.

2. Господарський Кодекс України [Текст]: офіц. текст: за станом на 20 січня 2007 р.-Х.: Одіссей, 2007.-240 с.

3. Бошицький Ю.П. Порівняльний аспект міжнародно-правового та національного регулювання охорони прав на торговельні марки. [Текст] / Ю.П. Бошицький.// Часопис Київського університету права.-2009.-№ 2.с.172-175.

4. Про охорону прав на знаки для товарів та послуг [Текст]: закон України від 15 грудня 1993 р. № 3689-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР)-1994.(N 7).

5. Кримінальний Кодекс України [Текст]:офіц.. текст за станом на 23 березня 2011р.-К.:Алерта; ЦУЛ.-174с.