Психологія та соціологія/ 3. Сучасні тенденції в методології психологічних досліджень

В. Майоров

студент 2 курсу філологічного факультету

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Науковий керівник: к.психол.н. Кочкурова О.В.

Психологічні особливості соціально-психологічної адаптації студентів перших курсів до умов ВНЗ

Питанню адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ в сучасній психолого-педагогічній літературі приділяється значна увага. Зокрема, це наукові пошуки Т. Алексєєвої, Ю. Бохонкової, Н. Герасимової, В. Демченка, О. Кузнєцової, Л. Литвинової, В. Скрипник, І. Соколової та ін.                     Педагогічні аспекти адаптації студентів розглядаються в працях С. Гури, В.Сорочинської, В. Штифурак та ін. Та все ж аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує недостатність вивчення проблеми та розробки педагогічних моделей адаптації, визначення її основних чинників.                 Термін “адаптація” використовується в різних галузях наукового знання, однак дослідниками ще не вироблено єдиної думки про його зміст. Так, одні автори розглядають адаптацію як процес, результат “пристосування”, а інші як “взаємодію” людини з людиною, або як  “взаємодію” людини і середовища [1], [3].                                                                                                                                  На думку Т. Буяльської, М. Прищак, процес адаптації передбачає, перш за все, активність самого суб’єкта діяльності,  яка вимагає осмислення своїх дій і вчинків, пошуку власних шляхів рішень відповідно конкретним умовам життєдіяльності, аналіз характерних особливостей і результатів взаємодії з новими людьми і обставинами. Адаптація містить у собі складні, багатогранні взаємини людини з довкіллям [2].                                                                                    Слід зазначити, що адаптація студентів-першокурсників до умов нового середовища, нової системи освіти у вищих навчальних закладах не завжди проходить успішно.                                                                                                   У дослідженні процесу адаптації першокурсників до умов ВНЗ науковці виділяють наступні труднощі: переживання, пов’язані з перехідним періодом; невизначеність мотивації вибору професії; недостатня психологічна підготовка до самостійного життя; невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки та діяльності; нові умови діяльності студента у ВНЗ; пошук оптимального режиму праці та відпочинку в нових умовах; налагодження побуту та самообслуговування; відсутність навичок самостійної роботи та ін.      Сучасні дослідники визнають наявність зовнішньої та внутрішньої адаптації. Багатовимірну систему зовнішньої та внутрішньої адаптації визначають як “соціально-психологічну адаптацію”, складовими якої є: професійна адаптація, соціальна адаптація, біологічна адаптація, психологічна адаптація.                                                                                                                   У психологічній науці визначені як внутрішні, так і зовнішні критерії процесу та результату соціально-психологічної адаптації студентів до ВНЗ.         Визначальним внутрішнім критерієм адаптації студента в умовах ВНЗ і узагальненим критерієм адаптації загалом, є стан задоволення процесом і результатом професійної, соціальної та біологічної адаптації.                                  До зовнішніх критеріїв відносять: виконання студентами правил і вимог навчального процесу; пристосування до характеру, змісту, умов та організації навчального процесу; навички самостійності в навчальній і науковій сферах; реалізація завдань самоосвіти; уміння застосовувати знання на практиці; актуалізація в життєдіяльності особистості високого рівня соціальної і моральної зрілості, психологічної культури, правової культури, мовленнєвої культури, культури поведінки, рівня розвитку духовності особистості загалом; участь у суспільному житті навчального закладу; міжособистісні взаємини студента у студентському середовищі (групі); безконфліктна поведінка; комунікативна компетентність; вироблення власного стилю поведінки та ін.     Проведене дослідження показує, що адаптація студентів до умов вищого навчального закладу є складним, багатоаспектним, синтетичним, динамічним процесом. Це вимагає синергетичного підходу до дослідження проблеми, поєднання зусиль філософії, психології, педагогіки, фізіології та інших наук. Особливо важливим є питання розробки і реалізації психолого-педагогічних моделей роботи кураторів, викладачів по адаптації першокурсників в умовах вищого навчального закладу.

Література

1.     Вища освіти України – Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи // Матеріали до підсумкової колегії МОН. – „Освіта України”, № 21-22, 19 березня 2008 р. – С. 19.

2.     Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформ. зб.  Міносвіти України. – 1996. – № 13. – С. 2 – 15.

3.      Теорія і практика духовно-морального виховання дітей та молоді / Постанова Загальних зборів Академії педагогічних наук України від 7 грудня 2005 року.