Кравець Тетяна Сергіївна

Донецький національний університет економіки та торгівлі

Імені Михайла Туган-Барановського

Економічні науки (5)

ОРІЄНТАЦІЯ ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ НА МОДЕЛЬ ІЗ ДЕШЕВОЮ РОБОЧОЮ СИЛОЮ: НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Сучасний етап розвитку цивілізації докорінно змінив уявлення про рушійні сили конкурентоспроможності економіки, про роль і місце людини в цивілізаційному прогресі. Від цінового критерію економічно розвинуті країни світу перейшли до критерію якості, і саме якість почала визначати успішність розвитку як такого.

Сьогодні Україна дотримується абсолютно іншої економічної доктрини, яка спирається на принципи низької вартості робочої сили. Такий підхід також приносить успіхи, але він характерний для азіатських країн (Індія, Китай, Корея). Наслідком його реалізації є формування поляризованого суспільства з високою часткою бідного населення. Важливо, що низькому загалом рівню життя відповідають і низькі його стандарти, які приймає населення.

Рівень безробіття в Україні приблизно відповідає показникам розвинених країн і значно поступається показникам більшості країн із перехідною економікою: Польщі, Словаччини, Болгарії, Хорватії, країнам Балтії. За даними Державного комітету статистики України, з 2,2 млн. вакансій, заявлених роботодавцями, тільки 8% пропонували заробітну плату, яка була б вищою за середню в регіоні [3].

Основна проблема українського ринку праці — це не безробіття (хоча є труднощі із зайнятістю молодих матерів і взагалі молодих жінок, пошуком першого робочого місця тощо), а неконкурентні робочі місця і відплив робочої сили за межі країни [4].

Таким чином, можна виділити основні наслідки орієнтації економіки України на модель із дешевою робочою силою:

— роботодавців не мотивують до впровадження нових технологій і економії живої праці, через що в складі зайнятих надто висока питома вага некваліфікованих працівників;

— наймані працівники не мають стимулів до ефективної трудової діяльності, й підприємства, що розвиваються досить динамічно, потерпають від браку кваліфікованої робочої сили (це стосується як інженерно-технічних, так і робітничих професій);

— найактивніші та найкваліфікованіші верстви населення виїжджають за кордон, бюджетні витрати на їхню підготовку не компенсуються, більш того, українська робоча сила працює на економіку інших країн;

— в українській економіці існують численні вакансії, на які практично немає попиту;

— значна частина населення потребує державної допомоги, що невиправдано збільшує обсяги соціальних трансфертів;

— відсутність розвиненої системи страхування (йдеться не лише про загальнообов’язкове і взагалі соціальне страхування) обмежує інвестиційні можливості країни і не стимулює розвиток відповідних фінансових інструментів [1].

Щодо шляхів подолання ситуації, що склалася, доцільним буде зазначити наступне. Зважаючи на те, що в українській економіці домінують об’єкти приватної власності, основним важелем державного впливу на рівень оплати праці є законодавче підвищення рівня мінімальної заробітної плати.

Другим можливим напрямом дій є підвищення рівня оплати праці в бюджетній сфері. Практика показує, що за всіх підвищень заробітних плат у бюджетній сфері через чотири-п’ять місяців їхнє співвідношення із середніми заробітками в економіці України все одно приходить до традиційних 70%. Отже, підвищення заробітної плати в бюджетній сфері так чи інакше зумовлює аналогічні зсуви й в інших секторах.

Можливе поєднання підвищення заробітної плати (у менших розмірах) із збільшенням соціального пакету: впровадженням додаткового пенсійного забезпечення, медичного страхування або пільгових кредитів на оплату освіти для дітей (внуків).

Не можна нехтувати також мотивуючими діями. І в цьому контексті надзвичайно важлива роль місцевої влади. Приміром, через державне замовлення можна забезпечити підготовку кваліфікованої робочої сили. Може бути поширена і практика компенсації роботодавцю витрат на підготовку кваліфікованої робочої сили.

Важливим важелем впливу на роботодавців може стати внесення до переліку вимог до емітента цінних паперів, котрий бажає пройти процедуру лістингу, вимоги про розкриття інформації про соціальний пакет [2].

Перехід від моделі з дешевою робочою силою до моделі з високим рівнем оплати ефективної праці, безумовно, спровокує зниження зайнятості, насамперед працівників низької кваліфікації. Виникне необхідність створення нових робочих місць, але в нових умовах йтиметься про якісно інші робочі місця, ніж ті, які створюються в секторі самостійної зайнятості. Це і стане першим кроком на шляху формування конкурентної економіки.

Література

1. Гафіяк А.М.Проблема забезпечення підприємства робочою силою//Соціологія.-2007.-№12.

2. Іжик П. На днi споживчого кошика//День.-2008.-№215.

3. Лібанова Е. Кому вигідна дешева робоча сила?//Дзеркало тижня.-2008.-№1.

4. Ящук Г.О. Якість українських робочих місць не відповідає потребам людей//Соціологія.-2008.-№7.