Гладкова О.В.,Темерєва І.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

 ім. М.Туган-Барановського

Переваги та недоліки лізингу

         Відновлення основного капіталу є однією з  найважливіших  проблем  для економіки  України.  Статистика  свідчить,  що в  більшості   підприємств використовується застаріле обладнання. Основні  фонди, що  експлуатуються більше 20 років, складають 40 % від загальної його кількості, від 10  до  20 років - 28 %. Рівень зносу основних фондів складає 43 %, а  в  промисловості і капітальному будівництві відповідно — 48 і 62 %. На деяких  підприємствах знос фондів досягає 80 %, що обумовлює підвищена витрата  сировини,  енергії і  як  наслідок    ріст  собівартості  продукції.  Для  того  щоб  змінити сформовану ситуацію,  необхідні  великі  капітальні  вкладення.  За  деякими прогнозами об'єм інвестицій повинний  складати  біля  40  млрд  долл.  Через непродуману амортизаційну політику держави, постійних змін  у  законодавстві і невідрегульваності системи ринкових відносин  підприємства  не  в  змозі самостійно забезпечити. Актуальність цієї теми полягає в тому, що одні підприємства мають готову до реалізації продукцію, інші підприємства не мають достатньо коштів, щоб її придбати. Отже, не обов’язково мати у власності  майно для отримання доходу, потрібно лише мати право користування ним. Це питання безпосередньо вирішує лізинг.

         Лізинг для України досить нове поняття. Воно прийшло з Заходу, де існує понад 100 років. Практичним досвідом для України є розвиток лізингу в східноєвропейських країнах, таких, як Польща, Росія, Білорусь, що мають з нами спільні риси. Для стимулювання інвестицій у виробничу сферу, оновлення промислового потенціалу, підвищення конкурентноспроможності вітчизняних виробників у нашій країні необхідно розвивати лізингові відносини. В Україні  розвиток лізингу стримується в основному через відсутність державної програми розвитку лізингу, недосконалість українського законодавства. Отже, на сьогодні лізинг в Україні переважно використовують як спосіб відновлення засобів виробництва.

         В Україні створені асоціації лізингу, що ведуть активну підготовку необхідних організаційних умов, установчих документів, готують програму підвищення кваліфікаційних кадрів з цього питання, щоб вийти на рівень міжнародного лізингу. Позитивним є також вступ України до “Євролізингу”, створення вільних економічних зон для формування спільного лізингового простору.  Основною перевагою лізингу є те, що він   дає можливість використання нових високих технологій без значних додаткових капіталовкладень. Його можна порівняти з кредитуванням, яке не потребує негайного початку платежів. Коли підприємство використовує звичайний кредит, воно повинно оплатити частину вартості покупки за рахунок власних коштів. Лізинг дозволяє спочатку випробувати машини чи обладнання, а потім закуповувати їх.  Основною перевагою перед кредитуванням є нижчі вимоги по заставі, оскільки в лізингу лише обладнання є предметом застави без будь-якого додаткового забезпечення, що суттєво збільшує доступність нового обладнання. Також лізинг можна оформити набагато швидше та простіше, ніж традиційну позику. Це актуально для машин сезонного використання, де період повністю збігається з часом експлуатації.   Позитивним є також те, що лізингові платежі відносяться на собівартість продукції в повному обсязі, що знижує оподатковуваний прибуток. Комерційні банки, що займаються лізинговими операціями  мають всі переваги, властиві лізингу: мінімізацію кредитних та інших ризиків, залучення додаткової кількості фінансово-забезпечених клієнтів, підвищення своєї конкурентноспроможності на ринку та й взагалі вигідне вкладення коштів. Лізинг як активна форма кредитування посилює конкуренцію між банками та лізинговими компаніями, знижує вплив на позичковий відсоток, що стимулює приплив капіталів у виробничу сферу. Лізинг надає користувачам ряд переваг, зокрема, таких: уникнення залучення кредитів для придбання техніки, використання зекономлених за рахунок лізингу коштів на інші цілі, прискорене освоєння взятої в лізинг техніки за допомогою спеціалістів лізингодавця, скорочення термінів організації виробництва нової продукції, за рахунок придбання нової техніки, забезпечення її налагодження та сервісного обслуговування.

         Незважаючи на переваги, лізінг має свої недоліки, що є першочерговими при виборі кредиту. Якщо підприємство є виробником основних фондів, для нього передбачено ряд правил, щоб займатися лізинговою діяльністю. Юридична особа повинна потурбуватись, щоб в її установчому документі було передбачено здійснення діяльності з надання послуг лізингу. Для цього необхідно стати на облік у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, подавши до цього органу перелік документів. Лише після цього видадуть довідку, яка буде підтверджувати взяття юридичної особи на облік. Ця процедура особливо складна для підприємств, що першочергово виготовляють основні фонди для власних потреб і не передбачають, що в подальшому вони будуть передані у фінансову оренду. Правильніше було б спростити цю процедуру для укладення договору фінансового лізингу.   У фінансовий лізинг не може бути передано нематеріальні активи, корпоративні права, сировину, матеріали, цінні папери. Також на законодавчому рівні встановлено додатковий перелік обє’ктів, що не можуть бути предметом договору фінансового лізингу. Це, зокрема, цілісні майнові комплекси підприємств та їх філії, природні обє’кти, земельні ділянки. Більшість лізингових угод виникає через особливі трактування  існуючих податкових, грошово-кредитних або  заставних  умов.  Вони  дарують  не  лише вигоди кожній із сторін  лізингової  угоди,  а  й  несуть  ризики  для  обох сторін.    Лізингові операції  мають  підвищений  ступінь  ризику    майновий  і фінансовий,  хоча  останній  для  лізингоотримувача  подібний   до   ризику, пов'язаного  з  утворенням  будь-якого  боргу,  все  ж  він  істотно  менший внаслідок існування безпосереднього зв'язку  між  кредитом  і  активами,  що фінансуються. Якщо немає інших гарантій щодо фінансування, тоді  ризик  для лізингоотримувача  обмежений  ризиком  втрати  права  використання   певного активу.   Існує ступінь невизначеності майбутнього результату і можливі втрати лізингової компанії, а від цього залежить її кінцевий результат.

      Розглянувши переваги та недоліки лізингу можемо зробити висновок, що він безумовно потрібен і розвивається. Про це свідчить те, що кількість лізингових компаній в Україні зросла з 38 до 58 у 2007 році. Найбільше лізингові компанії працюють з середніми підприємствами -76%, найменше з фізичними особами -30% . Кількість і вартість укладених лізингових угод постійно збільшується, як і частка лізингу в капітальних інвестиціях. Основні інвестиції спрямовані на машини та устаткування.

            Україна значно відстає за показниками лізингу від постсоціалістичних країн. Безумовно, якби не було ряду факторів, що гальмують розвиток лізингу, а саме: недосконалість правового регулювання, недостатність розвитку інфраструктури ринку лізингу, обмеженість джерел фінансування, несприятливе податкове законодавство, цей процес проходив швидше і наблизив би Україну до країн Заходу.

 

Література:

1. Про лізинг: Закон України  від 16.12.97р. №723 / 97 - ВР.

2. Усенко Я. Розвиток лізингу в Україні // Справочник економиста. - 2007.

№ 1. - С. 13 - 20.

3. Непочатенко О. Роль банків у лізингових угодах // Економіка АПК. - 2007. -№ 1. - С. 89 - 94.

4. Безклубна Н.Л. Напрями розвитку лізингу // Економіка та держава. - 2006. -  № 12.- С. 44 - 45.