Мельнік М.А.

Кандидат економічних наук, доцент кафедри “Облік і аналіз господарської діяльності”, Східноукраїнський національнимй університет

імені Володимира Даля м. Луганськ

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

В УМОВАХ КРИЗИ

В умовах ринкової економіки умови ведення бізнесу дуже швидко змінюються. Для виживання в конкурентній боротьбі і збереження фінансової стійкості на довгий термін, підприємства повинні своєчасно вносити зміни в господарську діяльність з урахуванням сучасних потреб. Один з напрямів таких змін – реструктуризація підприємства.

Реструктуризація є важливим елементом стратегічного управління і засобом забезпечення балансу між внутрішньою структурою підприємства і зовнішним середовищем. Якщо підприємство несвоєчасно проводить реструктуризаційні заходи, то його можливості з ефективної адаптації до змін знижуються і стратегічна стійкість падає.

Єдиного стандарту у визначенні терміну “реструктуризація” не існує. Десять років тому під реструктуризацією розуміли “процес активного розділення підприємства на більш дрібні економічні одиниці або важливі зміни організаційної структури”[1]. В асоціаціях сьогодення під реструктуризацією розуміють “ряд комплексних, структурних перетворень, що включають в себе кардинальні зміни на підприємстві, які охоплюють всі функції підприємства, майже всі його підрозділи”[2]. Причому, метою проведення подібного комплексу змін на підприємстві є саме підвищення ефективності роботи всіх функцій підприємства.

В залежності від фінансово- економічного стану підприємства і мети змін визначають: звичайну, оперативну і кризову реструктуризації. Найбільш актуальними в сучасних умовах є процедури кризової реструктуризації підприємств. Вони потребують розробки стратегії фінансового оздоровлення, диверсифікації, концентрації, захисту та нарощування потенціалу та т.п.

При проведенні кризової реструктуризації підприємства ставиться мета відновлення платоспроможності, фінансової стійкості, подолання кризового стану. Для досягнення поставленої мети керівництво підприємства може вибрати одну із стратегій:

· стратегія фінансового оздоровлення направлена на відновлення платоспроможності і потребує змін у виробничій, організаційній та маркетинговій сферах діяльності підприємства;

· стратегія реоганізаційного фінансового оздоровлення направлена на припинення діяльності діючого підприємства і створення фінансово успішного підприємства ( шляхом злиття, приєднання, розділення і т.п.);

· антиборгова стратегія має на мету позбавлення підприємства від боргів.

На нашу думку, серед параметрів, що характеризують вибір стратегії необхідно враховувати галузеві особливості кризового підприємства.

Так, машинобудівні підприємства є складними виробничими механізмами, які потребують особливих підходів щодо розробки комплексної стратегії кризової реструктуризації. Це обумовлено специфічними рисами машинобудівних підприємств України, які склалися ще з часів СРСР:

- екстенсивна стратегія розвитку, яка зумовила будівництво великих підприємств з високими витратами на обслуговування будівель, споруд та комунікацій;

- надмірна жорстокість технологічних зв’язків з постачальниками і споживачами, що зумовлює неприпустимість виключення окремих ланок виробничого ланцюга;

- вузька спеціалізація виробництва;

- явна перевага в структурі кінцевого продукту продукції воєнно-промислового комплексу і важкого машинобудування.

Результати реструктуризації потребують об’єктивної оцінки як з боку державних органів, так і з боку самого підприємства.

Система зовнішньої оцінки визначена (виконання поточних зобовязань, погашення заборгованості, динаміка показників та інші), а система внутрішнього контролю процеса реструктуризації носить стихійний характер. На рівні підприємства не розроблені механізми попереднього розрахунку ефективності різних варіантів реструктуризації, порівняльної оцінки заходів, стратегічних результатів, ризиків.

Вибір можливих варіантів реструктуризації необхідно визначити за допомогою економічних розрахунків ефективності заходів реструктуризації та оцінки ризиків.

Наприклад, одним із основних напрямів реформування є реструктуризація майнового комплексу підприємства. Економічний ефект від реструктуризації майна може бути розрахований за наступними складовими: зниження витрат на утримання майна, зниження собівартості продукції, рост прибутку, підвищення доходів і грошових коштів, приріст власних оборотних активів. А оцінка ризиків може бути розрахована за допомогою розрахунків грошового потоку на багатоваріантній основі та урахуванням можливих рівнів ризику в ставці дисконтування.

Таким чином, розроблені на рівні підприємства заходи з оцінки економічної ефективності та економічних ризиків процеса реструктуризації ( з урахуванням галузевих особливостей підприємства і цілей реструктуризації) дозволять керівництву обрати таку стратегію реструктуризації, яка відновить стійкість підприємства на тривалу перспективу.

Література:

1. Афонін А.С. Нестерчук В.П. Технологія реструктуризації підприємства:Навч. Посібник.- К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ.систем, менеджменту і бізнесу, 2000.-72 с.

2. Мазур И.И , Шапиро В.Д. Реструктуризация предприятий и компаний// Под общей редакцией И.И. Мазура.- М.: ЗАО “Изд-во “Экономика”, 2001.-456 с.