Хомош Ю.С.

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

 

ВСТАНОВЛЕННЯ СКЛАДОВИХ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВ-ЕКСПОРТЕРІВ

 

Екологічна криза, що спостерігається в Україні, дедалі розвивається. Щільність шкідливих промислових викидів, у деяких регіонах, постійно зростає і вже досягає більш 30 т на км2, що обумовлює потребу в дієвих механізмах регулювання природоохоронної діяльності. Адміністративні заходи та санкції не сприяють поліпшенню екологічної ситуації. Однак, необхідно відмітити, що окремі групи підприємств добровільно здійснюють природоохоронні заходи, сприяють  розвитку природного середовища. До таких підприємств відносяться підприємства, що займаються експортною діяльністю. Головним стимулом здійснення природоохоронних заходів для підприємств-експортерів є необхідність виконання всіх екологічних вимог іноземних держав для допуску експортерів на іноземні ринки. Тому, з метою виходу і роботи на міжнародних ринках підприємства харчової, машинобудівної, нафтохімічної та інших експортних галузей розробляють програми з виконання природоохоронних заходів, проходять міжнародну сертифікацію з якості і екологічності продукції, впроваджують екологічні та інші стандарти.

З метою встановлення найбільш вагомих та дійових інструментів природоохоронної діяльності, що використають підприємства-експортери було проведено спеціальне анкетування керівників машинобудівних підприємств.

До основних вагомих інструментів регулювання природоохоронної діяльності на підприємстві керівники-респонденти віднесли екологічний менеджмент, екологічну культуру, екологічний маркетинг підприємств. Щодо питання з вагомості визначених інструментів, то в першу чергу респонденти наголосили увагу на екологічної культурі. Екологічна культура відіграє роль головної природоохоронної філософії підприємств, на підставі якої формулюються цілі і завдання природоохоронної діяльності, встановлюються норми та систематичність природоохоронної поведінки на підприємстві, засновуються певні ритуали, циклічність і послідовність дій з реалізації природоохоронних заходів. Екологічна культура підприємств підтримує всі інші системи підприємств у контексті природоохоронної діяльності.

В процесі опитування встановлено, що керівники підприємств не одностайні в визначенні складових екологічної культури (мал. 1). З одного боку точки зору відрізняються в залежності від специфічності продукції, обсягу експортних замовлень та розміру підприємства, з іншого в залежності від глибини інтеграції і залученості структурних підрозділів до зовнішньоекономічної та природоохоронної діяльності.  

Мал. 1. Складові екологічної культури

 

За рейтингом впливу, найбільш вагомими елементами екологічної культури керівники визначили екологічно чисті виробництво та технології, виконання екологічних нормативів, екологічну освіту персоналу, екологічність життєвого циклу продукції.

Екологічна освіта персоналу дуже потрібна та важлива для підприємств для розуміння персоналом глибини наслідків впливу діяльності підприємства на природу та здоров'я. Екологічна освіта персоналу дозволяє співробітникам визначити економічний взаємозв’язок між екологічно спрямованою і безвідповідальною діяльністю підприємств. Дозволяє наявно продемонструвати зв'язок взаємозалежності підприємства і природи. Екологічна освіта допомагає здійснювати та впроваджувати розробки інноваційних екологічних заходів на робочих місцях кожного з підрозділів підприємства. Може мати ознаки професійного навчання, факультативів, курсів підвищення кваліфікації, другої освіти та ін.

Одним з напрямів реалізації ідеї впровадження екологічної культури в структуру менеджменту підприємств-експортерів є поступове впровадження в життя екологічної промислової структури виробництва, заснованої на багаторазовому споживанні, коли продукція в перетвореному вигляді може багато разів використовуватися. При цьому повинно бути створено таке виробництво, яке б спочатку запобігало процесу забруднення. Для розробки цілісного економічного механізму необхідно: формування системи екологічних інструментів і дій для стійкого розвитку, створення еколого-економічного механізму інноваційної діяльності підприємства; система управління екологічними процесами на підприємстві; формування системи контролю дії виробництва на екологію; облік чинників прийнятного екологічного ризику при ухваленні господарських рішень. Таким чином формується підприємство з мінімальними дією на природне середовище, виробляючи екологічно чисті продукти.***