СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

КАВТИШ О.П.

НТУУ „КПІ”

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

У статті проаналізовано та систематизовано основні підходи до визначення категорії „трансформаційна економіка”. Доведено та логічно обгрунтовано, що будь-які економічні системи є трансформаційними за своєю суттю, проте ступінь їх трансформації впливає на перебіг і стратегію їх подальшого розвитку.

Ключові слова: економічна система, трансформація, трансформаційна економіка, система, закономірність, розвиток, постіндустріальна економіка, інститут.

І. Вступ. Питання щодо розуміння сутності економічних систем, рушійних сил їх становлення, розвитку є, напевно, одними з найбільш дискусійних в сучасній економічній науці. Така ситуація склалась тому, що значні і надстрімкі зміни, які характеризують сучасну цивілізацію, ставлять питання про класифікацію власне економік та етапів розвитку, на яких вони знаходяться, з метою їх більш раціонального розуміння та регулювання.

«Подобное беспрецедентное изменение природы производственных факторов обуславливает целую лавину трансформаций, ставящих человечество перед лицом невиданных ранее явлений в общественном устройстве. Грядущие изменения не ограничиваются производственной сферой, затрагивая все социальные институты общества: культурные ценности, идеологические принципы, мировоззренческие парадигмы» [1, с. 12-13].

Ці трансформації значне коло сучасних економістів пов’язує з переходом суспільства до постіндустріального устрою. А самі економічні системи, що здійснюють цей перехід, називають трансформаційними, перехідними, транзитивними тощо. Проте, існують й такі підходи, що відзначають нестійкість даної теоретичної конструкції, обґрунтовуючи трансформацію як невпинний іманентно притаманний економіці стан - стан постійного розвитку [2 - 5]. Такий підхід, на наш погляд, є більш адекватним історії розвитку людської цивілізації та її підсистем, і дозволяє швидше реагувати на зміни в них, більш раціонально управляти ними та регулювати процеси, що протікають в них.

ІІ. Постановка задачі. Відповідно, метою даної статті є дослідження сутності процесів трансформації та визначення на цій основі сутності і змісту категорії «трансформаційна економіка».

ІІІ. Результати. Розглядаючи проблему дослідження трансформаційної економіки, необхідно зауважити, що ми в даному випадку маємо справу з науковою гіпотезою, яка по праву визначає та обґрунтовує лише один з можливих варіантів еволюції (розвитку) економічних систем. Аналогічною гіпотезою є й поняття постекономічного (трансринкового) суспільства, відзначає А.С.Гальчинський [4, с. 3].

Економічна система в історичній ретроспективі розвитку суспільства і самої економічної науки постає перед нами у вигляді складної та динамічної органзації, що характеризується нелінійністю розвитку та потенціалом до саморозвитку на одній з можливих основ:

- еволюція;

- дія механізмів випадковості;

- дія зовнішніх факторів;

- самогенез [3].

Усі вказані основи визначають головною характеристикою будь-якої економічної системи її постійний розвиток на основі універсальних принципів діалектики, системного підходу.

З позицій сучасної інституціональної теорії постійний процес розвитку економічної системи і є трансформацією. „Інституціональний підхід передбачає розгляд економіки не як статичної системи, а як динамічного процесу, що постійно трансформується...” [6, с. 86]. Його методологічний принцип базується на тому, що „...існуючий економічний порядок, як і порядок попередніх століть, - історично перехідний, тимчасовий. Економічне життя безперервно розвивається, змінюється і у своїх надрах підготовлює нові форми...” [7, с. 673], оскільки „... стійкість, доведена до своєї межі, зупиняє будь-який розвиток. Вона суперечить принципу змінності” [8, с. 42], що обмежує (унеможливлює) будь-яку інваріантність розвитку.

Розвиваючи дану тезу про неупинну трансформацію, дослідники проблем розвитку економічних систем відзначають їх конфліктну (діалектичну) природу, що проявляється через постійну зміну станів об’єктів соціальної реальності. А стан рівноваги економіки – це лише моментний стан [9, с. 7]. Всі ініші стани, що характерні для економічної системи суспільства, представлені як, динамічні, рухливі переходи від одного стану об’єкта до іншого. Такими є: стан хаосу та біфуркації.

При цьому вони характеризуються втратою у струткурі системи, її підсистем, елементів чи між ними причинно-наслідкових зв’язків – стану стійкості, руху за заданими параметрами. Проте лише на їх підставі „можна теоретично обгрунтувати нелінійність розвитку ...” [3, с. 10-12].

Саме поєднання нашого мислення з синергетичним підходом „зруйнує стереотип страху перед хаосом, що йде з глибокої давнини, дасть змогу побачити красу і конструктивність хаосу...” [10, с. 18], оскільки ці зв’язки набувають нової форми, що виникає в результаті нарощення конфлікту (боротьби протилежностей). При цьому на певному етапі розвитку виникають такі умови, що дозволяють знайти його вирішення, „у системі виникають ііноваційні сигнали у вигляді флуктацій” [3, с. 12] і, відповідно, об’єкт переходить до нового стану з новими причинно-наслідковими зв’язками.

Відповідно до наведених методологічних принципів можна припустити, що будь-яка система постійно перебуває у стані трансформації, а означені вище основи розвитку характеризують процеси зародження, нарощення конфлікту, стан біфуркації, флуктації та його вирішення.

Кожна суспільна і навіть природна система розвивається на засадах всезагальних законів розвитку живих систем: закон синергії, закон упорядкованості, закон самозбереження, закон розвитку, закон онтогенезу, відповідно до яких трансформація – і є розвиток.

Об’єктивно виникає питання, чому сучасні економісти розподіляють економічні системи на ринкові та трансформаційні, постіндустріальні, індустріальні і перехідні і т.п.

Сама означена методологія дає змогу відповісти на дане питання. Суть класифікації економічних систем вихідною точкою має масштаби та глибину процесів трансформації. Тобто маємо справу з визначенням кількості та якості трансформацій, їх рівнями та наслідками, відповідно до яких можна дати характеристику тій чи іншій економіці.

Так, трансформації, що характеризують такзвані „трансформаційні економіки”, є на думку Д.Норта системними, всеохоплюючими, такими, що торкаються всіх рівнів, елментів і підсистем не лише економіки, а й конкретного суспільства загалом. „Перехідні суспільства – це суспільства, що знаходяться у стані інституційної нерівноваги, коли відбувається пошук нової рівноважної точки в інституційному просторі на засадах трансформації раніше існуючих інституційних структур і формування нових” [5, с. 14], що датуть змогу сконструювати базові умови для подальшого поступального розвитку суспільства. Ані старі ані нові інститути при цьому не є стабільними.

З цього приводу влучно відзначає Яременко О.Л. „Якби інститути завжди і в усьому вичерпно відповідали своїм конкретним функціям, то така економічна система могла б безболісно розвиватись в повній відповідності з екзогенними та ендогенними чинниками еволюції... Проте, як відомо з історії економіки, такий автоматичний адаптивний розвиток можливий лише на коротких проміжках. На довгих же – інституційна інерція служить одним з основних чинників, що детермінують стрибкоподібний, нірівномірний і тому надзвичайно невизначений характер еволюції економіки...” [11, с. 4].

Інституційні трансформації ведуть до змін у структурі інших підсистем та елементів економічної системи та інших систем суспільства.

Так сталось і з так званими „постіндустріальними економіками” (знаннєві, інформаційні). Оскільки першим етапом переходу до нових умов господарювання в світосприйняття були зміни в інституційній структурі суспільства. А вже їх наслідком стали зміни у структурі та значенні засобів виробництва для розвитку економіки, регулятивних механізмів та способів раціоналізації економічних відносин, що її характеризують.

У зв’язку з цим, відзначає І.А.Грішина, були сформовані критерії перехідності економіки:

· Наявність інституційного ринку, на якому передбачаються правила та норми поведінки, що стосуються регулювання і здійснення ринкових угод;

· Ступінь розвитку формальних та неформальних інститутів, їх співвідношення [5, с. 116].

Проте, на наш погляд, ці критерії повинні бути уточнені та доповнені набором таких характеристик, що дадуть можливість не просто визначити перехідність економіки (оскільки усі економіки, як було відзначено вище, перебувають у стані постійних змін), а саме ступінь трансформації.

Так, підтведженням обмеженості означених критеріїв є, наприклад, класифікація підходів до розуміння сутності сучасних економічних систем, запропонована В.Д.Якубенком, що більш точно дає можливість говорити про різні ступені трансформації та критерії їх визначення (табл. 1.) [2, с. 116]:

Позиції порівняння	Економічна система	Визначеність
Позиції порівняння	Економічна система	Трансформаційна	Перехідна	Транзитивна	Маргінальна	Глобалістська
Лінгвістичне трактування		лат. перетворення	укр. подолання	лат. перехід	лат. край, межа	фр. універсальний, світовий
Увага звертається		Як одноразовість, так і перманентність змін	На одноразовість зрушень	На миттєвість переходу	На власне труднощі переходу: наявність у суспільстві маргінальних інститутів та підсистем	На універсальний характер зрушень: усі країни „в одному човні”
Часові рамки		Чітко не визначені	Визначаються у гаслах економічної політики, хоча традиційно коригуються	У гаслах економічної політики – „500 днів”, „шокова терапія” тощо	Недостатньо визначені, але оптимістичні	Не визначені
Просторові рамки: перетворення стосуються		Усіх країн, з різним економічним розвитком, які ставлять перед собою різні цілі	Країни, що здійснюють перехід до ринкової економіки	Країни, що здійснюють перехід до ринкової економіки	Постсоціалістичних країн та тих, що розвиваються	Перш за все розвинутих країн та їх відносин з іншими країнами
Головна увага зосереджується		На оптимізації соціально-економічної системи та її параметрів	На перетворенні командно-адміністративної системи в ринкову	На входженні до кола розвинутих країн	На подоланні внутрішніх суперечностей розвитку та маргінальних тенденцій	На переході до постіндустріальних елементів розвитку на базі консолідації зусиль розвинутих країн
Орієнтири у пошуку джерел змін		Внутрішні та зовнішні	Скоріше внутрішні	Скоріше зовнішні	Внутрішні	Консолідація з боку розвинутих країн
Методологічні підходи ідеології перетворень		Еволюційний, постіндустріальний	формаційний	цивілізаційний	Формаційний, еволюційний	Постіндустріальний, цивілізаційний

Таблиця 2.

Характеристика ступеню трансформацій економічних систем

Позиції порівняння	Ступінь трансформації економіки	Трансформаційна економічна система
Позиції порівняння	Ступінь трансформації економіки	Перехідність	Транзитивність	Маргінальний стан	Рух до глобальної спільноти
Лінгвістичне трактування		укр. подолання	лат. перехід	лат. край, межа	фр. універсальний, світовий
Увага звертається		На поступальність зрушень	На миттєвість та одноразовість переходу	На власне труднощі переходу: наявність у суспільстві маргінальних інститутів та підсистем	На універсальний характер зрушень: усі країни „в одному човні”
Часові рамки		Визначаються у гаслах економічної політики, хоча традиційно коригуються	У гаслах економічної політики – „500 днів”, „шокова терапія” тощо	Недостатньо визначені, але оптимістичні	Не визначені
Просторові рамки: перетворення стосуються		Будь-яких країн та їх економічних систем, де відбувається перелом старого каркасу системи і нарощення конфлікту між якісно новими його формами та старими. Прикладом є країни постсоціалістичного табору та ті, що розвиваються			Розвинутих країн з низьким степенем трансформаційних змін (відносна сталість системи) та їх відносин з іншими країнами (нестіййкі економіки)
Головна увага зосереджується		На перетворенні однієї системи господарювання на іншу; зміні пріоритетів координації економічної діяльності та ступені економічної свободи	На входженні до кола розвинутих країн (сталих систем)	На подоланні внутрішніх суперечностей розвитку та маргінальних тенденцій	На переході до постіндустріальних елементів розвитку на базі консолідації зусиль всіх економічних систем
Орієнтири у пошуку джерел змін		Переважно внутрішні – спрацювання захисного механізму та спроба самостійної адаптації системи до умов зовнішнього світу	Переважно зовнішні – запозичені	Тиск ззовні (зовнішній чинник) та розуміння невідворотності та об’єктивності змін (внутрішній чинник)	Консолідація з боку розвинутих країн та залучення до міжнародних економічних відносин країн з більш високим рівнем трансформацій
Ступінь конфліктності стану системи		Визначені шляхи для подолання конфлікту в системі	Все ще стадія ескалації	Від зародження до ескалації (пік конфлікту між інститутами та підсистемами).	Пошук та впровадження механізмів згладження конфліктів між економіками з різним ступенем трансформації
Загальний характер інституційних змін		Вирівнювання співвідношення між формальними та неформальними інститутами, набуття ними „цивілізованих” форм	Переважання неформальних інституів над формальними, що перебувають на стадії формування. Панування „запозичених” інститутів	Формування та заповнення інституційного вакууму різними моделями неформальної взаємодії	Формування системи універсальних (всезагальних) інститутів та інституцій, що здатні забезпечувати на загальноцивілізаційному рівні відносну стійкість взаємодії між різними країнами
Тип економічної системи / етап її розвитку		Перехідна	Транзитивна	Маргінальна	Глобальна

IV. Висновки. Тобто, розглядаючи процеси трансформації економічних систем з точки зору їх конфліктної (діалектичної) природи, можна визначити, що кожна з них у своєму розвитку проходить ряд етапів – від маргінальності до глобалізму. Вони можуть бути представлені один за одним або ж деякі з них можуть бути відсутніми.

Ключовим фактором при аналізі ступеня трансформації економіки є характер інституційних змін та ступінь співвідношення формальних і неформальних інститутів. Їх розбалансованість дозволяє відносити економіку до трансформаційного типу (високий ступінь трансформації, системність змін) і, відповідно, визначати ступінь трансформації як перехідний, маргінальний чи транзитивний.

Збалансованість інституційної бази та стабільний інституційний ринок економічної системи дозволяють відносити її до трансформаційного типу з низьким ступенем трансформації (зміни стосуються окремих елментів чі підсистем економіки) – глобалістська.

Проте, „перехідний характер сучасної епохи, її нестікість і біфуркаційна специфіка визначаються відповідними перетвореннями” [3, с. 16], коли на перший план виходять не лише зміни у системі інститутів, а самі наслідки цих змін. Тобто зміни у системі цінностей і правил, організацій і установ, меж економічних підсистем, форм їх взаємодії з іншими підсистемами суспільства, пріоритетів економічного розвитку відбуваються відповідіні зміни у системі загальноцивілізаційних цінностей та ключових факторів еволюції всіх без вийнятку економік.

Такий хід подій, дискусії про появу на горизонті постцивілізацівйної епохи і нових правил економічного буття залишає питання про трансформації економічних систем та їх наслідки, залишає широкі потенціальні можливості їх прогнозування та моделювання.

Література

1. Социально-экономические проблемы информационного общества / под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. – [Текст]. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. – 430 с. – ISBN 966-680-175-2.

2. Якубенко, В. Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці : Монографія. [Текст]. – К.: КНЕУ, 2004. – 252 с. – ISBN 966-574-629-4.

3. Гальчинський, А. Методологія складних систем // Економіка України. – 2007. - № 8. – С. 4-18.

4. Гальчинський, А. С. Трансринкові трансформації // Економічна теорія. – 2007. - № 1. – С. 3-12. – ISSN 1811-3141.

5. Гришина, И. А. Институциональные аспекты исследования переходной экономики // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2006. - Вип. 103-3 . – С. 86-92.

6. Кривцун, Л. А. Формирование институциональной структуры экономики и природа структурных сдвигов // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2005. - Вип. 89-1 . – С. 86-92.

7. Історія економічних учень: Підручник / за заг. ред. В. Д. Базилевича. [Текст]. – К.: Знання, 2004. – 1300 с. – ISBN 966-8148-14-2.

8. Моисеев, Н. Алгоритмы развития. – [Текст]. – М.: Республика, 1987. - 435 с.

9. К вопросу теории и практики экономики переходного периода: Материалы заседания Ученого совета ИМЭМО РАН 3-5 июня 1996 г. : www.geocities.com / CapitolHill/ Senate/7341/

10. Малий, І., Диба, М. І., Галабуда, М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія. – [Текст]. – К.: КНЕУ, 2005. – 358 с.

11. Яременко, О. Л. Механізм інституційних змін // Економічна теорія. – 2006. - № 1. – С. 3-12. – ISSN 1811-3141.