Доцент, к.е.н Осадча Г.Г., студентка Пігольчук В. С.

Національний університет харчових технологій

ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ  ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

У системі показників, що характеризують ефективність виробництва, одне із провідних місць належить собівартості продукції. На підприємствах харчової промисловості собівартість продукції набуває особливої актуальності, адже результатом діяльності цих підприємств є продукти харчування, виробництво яких забезпечує одержання прибутку виробникам, успішне функціонування в конкурентному середовищі та надходження податків до бюджету країни.

Дослідження шляхів зниження собівартості та витрат проводили ряд вітчизняних та зарубіжних вчених. В. Пархоменко і А. Бродін розглядали технологію планування витрат. А. Філінков вважав причинами постійного збільшення собівартості такі як:  збільшення цін на матеріальні ресурси, збільшення вартості палива, зростання тарифів на електроенергію та газ, незначні обсяги виготовленої продукції [1]. Також проблемами зниження собівартості займалися такі вчені, як І.Басманов, Ф.Бутинець, А.Леонов, Т.Карпова, М.Ткаченко, О.Заїка, Пилипенко О.О.

Для визначення собівартості, як суми витрат, М.С. Пушкар дав загальне визначення собівартості, в якому він описав наступне: витрати показують кількість матеріальних та сировинних ресурсів, які були використані;  величина цих ресурсів завжди представлена у грошовому виразі; визначення собівартості завжди співвідноситься з певними конкретними завданнями. Цими завданнями може бути виробництво продукції, робота певного відділу або інша діяльність, для якої необхідно  визначити використання ресурсів у грошовому виразі. Отже, собівартість – це грошовий вираз величини ресурсів, використаних з конкретною метою.

Трактування термінів «витрати» та «собівартість» наведено в таблиці.

Таблиця

Джерело

Визначення автора

[2]

Поняття витрат фор­мують використовуючи у процесі виробництва різні речовини та сили природи на виготов­лення нового продукту. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття «собівартість». Зміст термінів «витрати» і «собівартість» пропонується в по­нятті витрати виробництва. «Витрати виробництва» — це сходинка від абстрактного, якою є вартість, до конкретного —собівартості.

[3]

 

Досить часто в економічній літературі поняття собівартість продукції та витрати виробництва ототожнюються. Ці категорії пов’язані тим, що витрати служать основою для розрахунку собівартості, а сама собівартість є формою цільового спрямування витрат Різниця між витратами виробництва та собівартістю полягає у тому що собівартість  знаходить своє вираження лише в грошовій формі а витрати виробництва можуть бути як у грошовій так і у натуральній формах.

[4]

У собівартості продукції (робіт, послуг) знаходять відображення усі сторони роботи підприємства: рівень організації виробничого процесу, його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання необоротних та оборотних активів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання тощо.

 

Чинники, які впливають на рівень зниження собівартості продукції, відображають причини,  які визначають зміну умов виробництва для  впливу на виробничий процес з метою їх зменшення.

Види чинників, які впливають на зниження собівартості продукції харчової промисловості належить: людський фактор, види та напрямки діяльності підприємства, обсяг виробництва та реалізації продукції, змінні та постійні витрати виробництва, асортимент продукції та її якість, організація виробничого процесу, технологія виробництва, сировинна база, що використовується, дотримання норм витрачання необхідних для виробництва ресурсів тощо.

Виходячи з перелічених чинників, сформуємо шляхи зниження собівартості:

-       використання лише якісних ресурсів, які будуть піддаватись подальшій переробці;

-       зменшення транспортних витрат і витрат на логістику;

-       застосування ресурсозберігаючих технологій;

-       вибір постачальника, який буде задовольняти в ціні та якості продукції;

-       розширення кола споживачів не лише на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку збуту продукції;

-       модернізація виробничої потужності підприємств харчової промисловості;

-       збільшення продуктивності праці, оскільки при збільшенні продуктивності зменшуються витрати на виробництво продукції, що призводить до зменшення витрат на заробітну плату та збільшення випуску продукції;

-       збільшення технічного рівня виробництва з впровадженням нових прогресивних технології, збільшення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів, розширення масштабів використання й вдосконалення використовуваної техніки, більш економне використання сировинних ресурсів, зміна конструкції й технічних характеристик виробів.

Велике значення  для  зниження собівартості продукції має дотримання суворого режиму економії на всіх ділянках виробничої та господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення режиму економії проявляється насамперед у зниженні витрат сировинних і матеріальних ресурсів, зниженні витрат на обслуговування виробництва та управління, ліквідації витрат від браку, використання ресурсоекономних та ресурсозберігаючих технологій.

Щоб досягти суттєвого зниження витрат, підприємствам потрібно розробити та реалізувати комплексну програму зниження витрат, яка буде включати всі вище перераховані шляхи та методи та яка буде постійно діючою та регулярно обновлюватись з урахуванням нових обставин.

Висновки.

З огляду на ряд чинників, очевидним є те, що на сьогоднішній день більшість підприємств працюють в умовах ризику та невизначеності. Через це у керівника підприємства та управлінського персоналу виникає складне питання пошуку дієвих рішень, які призведуть до зниження собівартості продукції, що виготовляється, та надання конкурентних якостей цій продукції.

Галузі харчової промисловості в цілому відносяться до матеріаломістких, тому зменшення витрат в харчовій промисловості призведе до зменшення матеріальних витрат.

Отже, якщо підприємства харчової промисловості завжди будуть займатися дотриманням старих та пошуком нових методів зменшення собівартості, діяльність цих підприємств в Україні вийде на новий, більш ефективний рівень функціонування.

Список використаної літератури.

1.         Філінков О.М. Про  співвідношення   змісту   категорій   "витрати виробництва", "затрати", "собівартість" / О. Філінков  // Економічна теорія. - 2008. - №4. - С. 12-17.

2.        Сопко В.В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004. – С.301-303.

3.        Радченко К.М. Собівартість як економічна категорія, принципи та значення її калькулювання [Електронний ресурс] / К.М. Радченко. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/en_oif/2011_8_4/10.pdf.

4.        Терешкіна А.С. Собівартість як економічна категорія та необхідність класифікації витрат [Електронний ресурс] / А.С. Терешкіна. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_EN_2008/Economics/30715.doc.htm.