Економічні науки. Макроекономіка

 

Чудак Віталій Віталійович,

аспірант кафедри економічної теорії та конкурентної політики, Київського  національного

торговельно-економічного університету,  м. Київ

 

Імплементація світового досвіду реалізації конкурентної політики в інституційне середовище України.

Глобалізація   економіки   модифікує процеси конкуренції на світових ринках і тому, змушує державу пристосовувати конкурентну політику відповідно до цих умов. Необхідність модифікації механізму реалізації державної конкурентної політики в Україні посилюється в умовах значного відставання національної економіки за кількісними і якісними критеріями, а також середовищем для здійснення підприємницької діяльності від провідних країн світу [1]. Сьогодні в багатьох країнах діють спеціальні системи регулювання конкурентних відносин, запроваджено  конкурентне законодавство, створені спеціальні державні інститути.

Європейська конкурентна політика спрямована на регулювання саме поведінки монополіста. Таким чином, під заборону підпадає не монополія, а лише окремі антиконкурентні прийоми, що використовуються за умов її домінування. Конкурентну політику європейських країн побудовано на принципах регулювання і обмеження монополістичної діяльності, на  відміну від законодавства американського  типу,  де  монополії  є  формально заборонені. Досить високу ефективність конкурентної політики в європейських країнах забезпечує так званий перехресний контроль, коли процес реалізації конкурентної політики розділений між кількома органами: один здійснює розслідування, другий приймає рішення, третій (дорадчий) дає  незалежну оцінку  того, що відбувається у сфері конкуренції  [2]. Такі країни, як Австрія, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція, наводять приклади ефективної реалізації конкурентної політики, а їх економіки досягають найвищих рівнів конкурентоспроможності та розвитку. Інституційне середовище вищеназваних країн формується за умов створення центральними органами регулювання «штучних правил гри» для господарських суб'єктів, які спонукають їх діяти у бажаному для економічної ситуації напрямі. Особливістю сучасного західноєвропейського ринку є інтеграція і перехід від внутрішньодержавного до міждержавного його регулювання. На національному і на міждержавному рівнях здійснюється втручання в господарське життя ЄС з боку Європейської комісії, Ради Міністрів ЄС, Європейського парламенту і суду ЄС [3].

До заборонної системи конкурентної політики належить система США, Канади, Японії,  Аргентини  та деяких інших  країн. В США конкуренція особливо пильно взята під активний захист держави.  Конкурентна політика спрямована на активізацію розвитку малого і середнього бізнесу, захист приватної власності. Відсутні будь-які бар’єри для поширення бізнесу й торгівлі, стимулюються вкладання внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Має  місце   дієвий   контроль   за   способами  набуття монопольного становища на ринку.

Японське антимонопольне законодавство представлено законом «Про заборону приватної монополії та підтриманні приватної торгівлі» (1947 р.) і декількома десятками інших нормативно-правових актів. Антимонопольне законодавство розроблялося за участю американських експертів і увібрало в себе деякі прогресивні сторони досвіду США, а по ряду напрямків пішло далі американського антитрестівського законодавства. Конкурентна політика, згідно японському закону, покликана вирішувати декілька взаємопов'язаних завдань: по-перше – запобігати виникненню монополії одного виробника або їх вузького кола; по-друге: не допускати застосування несправедливою ділової практики. Сьогодні в урядовому апараті Японії фактично концентрується інтелектуальна еліта нації, яка стає мозковим центром економічної системи.

Конкурентна політика нових індустріальних країнах (Аргентина, Мексика, Бразилія, Колумбія, Чилі, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Індія, Пакистан, Сінгапур, Тайвань) формується та реалізується в інституційному середовищі, яке опирається на історичні, культурні, національні традиції. В них відсутнє прагнення до універсалізації та домінує свобода у виборі форм і засобів розвитку.

Конкурентна політика Південної Кореї  є прикладом унікального поєднання жорсткого державного планування та ринкового регулювання. ЇЇ унікальність в тому, що держава взяла під свій контроль ті галузі економіки, які є не під силу приватному бізнесу. Заслуговує уваги цілеспрямована науково-технічна політика Південної Кореї. Результатом реалізації конкурентної політики є продуманий вибір галузевих пріоритетів, формування ключових галузей, перехід від імпорторозміщення до експортної орієнтації, високих технологій і наукомісткого виробництва[1] [62].

Результати аналізу особливостей досвіду реалізації конкурентної політики країн світу дозволили виявити наступні тенденції: глобалізація посилює міжнародну конкуренцію і змінює пріоритети конкурентних політик держав. Оцінювання ефективності реалізації конкурентних політик свідчить, що найбільш виваженою є конкурентна політика держав, яка спрямована на гармонізацію впливу чинників інституційного середовища.  Для України головним напрямом міжнародного співробітництва у сфері конкурентної  політики є  курс  на європейську інтеграцію.  Європейський  вектор  розвитку  ставить  перед державою комплексне завдання здійснення глибоких економічних реформ,  створення реально діючої ринкової  економіки. Вирішення цього завдання знаходиться у прямій залежності від впровадження ефективної конкурентної політики, спрямованої на створення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців  і споживачів,  підвищення   конкурентоспроможності  національної  економіки.

Література:

1.    Борисенко    З.     М.     Основи     конкурентної  політики:     Підручник     / З. М. Борисенко. – К. : Таксон, 2004. – 704 с.

2. Кіндзерський Ю. В. Промисловість України : стратегія і політика структурно-технологічної          модернізації          :          монографія           / Ю. В. Кіндзерський ; НАН України ; ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – К. , 2013 – 536 с.

3. Лагутін В.Д. Конкурентоспроможність національної економіки: Навч. посіб. / В.Д. Лагутін, В.А. Романенко, Ю.М. Уманців; за ред. д-ра екон. наук, проф. В.Д. Лагутіна. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2011. – 296 с.

 


[1] Нікітіна О. Б. Міжнародні чинники формування конкурентної позиції економічних систем країн Південно-Східної Європи / О. Б. Нікітіна // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ : сб. науч. трудов / Донецкий нац. ун-т ; [редкол.: В. Адамов и др.]. – Севастополь ; Донецк, 2009. – Т. 1. – С. 296–300.