Экономика/ Финансовые отношения

Магістрант Купровська Л.Р.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Методи митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

в Україні

Першим інструментом національної зовнішньоекономічної політики України завжди було й залишається митне регулювання, яке є скоординованою діяльністю органів держави щодо застосування мит і митних процедур під час перетину товаром митного кордону. З розвитком промисловості й зовнішньої торгівлі, поглибленням міжнародного поділу праці та активізацією виробничо-технологічних зв’язків у рамках транснаціональних корпорацій функції митного регулювання розширювалися і змінювалося їх значення. Незважаючи на значне зменшення середнього рівня митного оподаткування більшістю країн світу і спрощення митних процедур, митно-тарифні заходи продовжують впливати на динаміку і структуру зовнішньоторговельних потоків.

Ступінь “жорсткості” цього регулювання змінюється від країни до країни, оскільки залежить від рівня економічного розвитку, торгової політики, національних пріоритетів та інших чинників. У сучасних умовах більшість розвинених країн здійснюють політику помірного протекціонізму, в певних пропорціях поєднуючи елементи політики свободи торгівлі та протекціонізму [1, с. 205].

Тенденції розвитку міжнародної торгівлі свідчать про важливе її значення як зовнішнього чинника розвитку національної економіки. Міжнародна торгівельна діяльність активно об’єднує національні ринкові системи та державні інститути в світовий економічний простір, а об’єкти міжнародного товарообміну у низці випадків є основними ресурсами науково-технічного прогресу. Однак сподіватися на забезпечення ефективного зростання ринкової економіки України через надмірне відкриття сфери зовнішньоекономічної діяльності на сьогодні є загрозливим явищем для національної безпеки країни, що змушує відходити від умов відкритої лібералізації та більш широко використовувати інструменти митного регулювання.

Питання митного регулювання регламентуються міжнародними договорами, угодами, конвенціями, в яких сформульовано на багатосторонній основі принципи, умови та правила застосування тарифних і нетарифних методів. Основним інструментом тарифного регулювання, який спрямований на захист національного товаровиробника є Митний тариф України [2, c.231].

На сьогодні обкладання товарів ввізним митом при ввезенні на митну територію України здійснюється за ставками, затвердженими Законом України від 19.09.2013р. № 584-VІІ «Про Митний тариф України», в частині, що не суперечить додатку I до Протоколу, ратифікованого Законом України від 10.04.2008р. № 250 «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до СОТ». Після вступу до СОТ Україна змінила тарифи та привела ставки ввізного мита до їх зв’язаних рівнів. насамперед розбудову таких елементів економічної системи, які з одного боку, здатні забезпечувати рівні умови для здійснення господарської діяльності для всіх суб'єктів господарювання, а з другого – слугують інструментами державного впливу на загальну ситуацію в економіці.

Існує два методи митного регулювання: тарифні і нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тарифні методи є складовою економічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (крім податків і зборів). Використовуючи митний тариф як інструмент митної політики, країна розв'язує насамперед проблеми регулювання зовнішньоторговельного обігу з іноземними державами, захисту національного товаровиробника, поповнення державного бюджету ціною надходжень від зовнішньоекономічних операцій [4, с. 376].

Митний тариф є систематизованим зведенням ставок митних зборів, вживаних до товарів при переміщенні через митний кордон. При цьому систематизація переліку товарів здійснюється за певними ознаками і проти кожного з товарів указується одна або декілька ставок митних зборів. Розрізняють два типу митних тарифів: простій і складний. Простий тариф передбачає для кожного товару одну ставку митних зборів, яка застосовується незалежно від країни походження товару

Під нетарифними методами розуміється сукупність засобів зовнішньоторговельної політики, які не входять до групи митно-тарифних обмежень, а реалізуються в рамках адміністративного управління, виконуючи роль регуляторів зовнішньоторговельного обороту [4, с. 378].

Застосування нетарифних методів державного регулювання міжнародної торгівлі обумовлене тим, що на національній території держава може встановлювати спеціальний порядок проникнення в країну іноземних виробників товарів і послуг, а так само створювати сприятливі передумови для ефективного розвитку експортних виробництв і проводити спеціальні заходи, направлені на захист вітчизняних виробників і споживачів. Найефективніше систему нетарифного регулювання застосовують в рамках зовнішньоторговельної політики розвинені країни.

Нетарифні методи регулювання є ефективним елементом здійснення зовнішньоторговельної політики через наступні причини [3, с.37]:

• по-перше, нетарифні методи регулювання, як правило, не зв'язані якими-небудь міжнародними зобов'язаннями. В зв'язку з цим об'єм і методика їх застосування повністю регулюється національними державними органами і визначається рамками господарського і технічного законодавства країни;

• по-друге, нетарифні методи зручніші в досягненні шуканого результату в зовнішньоекономічній політиці;

• по-третє, нетарифні методи дозволяють врахувати конкретну ситуацію, що складається в світовій економіці і застосувати адекватні заходи захисту національного ринку в рамках конкретно певного терміну;

• по-четверте, нетарифні методи не є додатковим податковим тягарем для населення.

Світове господарство розвивається. Сьогодні все сильніше і сильніше відчувається тенденція глобальної інтеграції, необхідність розширення участі країн у міжнародних зв'язках. Для реалізації цього потрібно: подальше удосконалювання тарифної політики; розробка системи мір державної підтримки експорту, а також проведення активних стабілізуючих дій в області кредитно-грошової політики й обмінного курсу. Цілями митної політики є – забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території, участь в реалізації торгово-політичних завдань по захисту ринку, стимулюванню розвитку національної економіки, сприянню проведенню структурної перебудови і інших завдань економічної політики країни [5, c.64].

На сучасному етапі розвитку економіки будь-якої країни проведення ефективної митної політики є одним із основних засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності з огляду на важливість інтеграції у світовий торговельний простір 

Література :

1. Бобрижна Г. В. Роль митного регулювання в процесі реалізації зовнішньоекономічної політики держави / Г. В. Бобрижна // Вісник Академії митної служби України. Сер. : Державне управління. – 2011. – № 2. – С. 205-209.

2. Бондаренко Є. П. Оцінка інструментів митного регулювання та їх вплив на стан лібералізації зовнішньої торгівлі / Є. П. Бондаренко // Інноваційна економіка. – 2014. – № 5. – С. 230–235.

3. Гніздилов А. М. Нетарифне регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності: методи та інструменти / А. М. Гніздилов // Вісник Академії митної служби України. Сер. : Державне управління. – 2010. – № 1. – С. 35-42.

4. Гребельник О. П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 696 с.

5. Лазюк С. В. Справляння мита як реалізація функцій держави / С. В. Лазюк // Право і суспільство. – 2011. – № 6. – С. 62–65.