Економічні науки/ 6. Маркетинг і менеджмент

Кулініч О.А., Федоренко Н.М.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Критерії ранжирування та відмінність міжнародного і національного механізмів рейтингового оцінювання ВНЗ

Економічний розвиток сучасних держав в значній мірі залежить від наявності освічених і кваліфікованих кадрів та технологій, що підвищують продуктивність праці. Сектор вищої освіти сприяє реалізації цих потреб [1].

Визначати характер впливу освітнього потенціалу можливо на основі показників роботи установ, які складають процес побудови рейтингів ВНЗ шляхом поєднання різних факторів. Рейтинги і методики рейтингування в останні роки актуальна тема не тільки для українського, а й для міжнародного академічного та експертного співтовариства. Необхідно визнати, що феномен рейтингів університетів є і потрібно пристосовуватися до його існування, оскільки вони (рейтинги) впливають на репутацію ВНЗ, що, в свою чергу, додатково приваблює студентів і дозволяє збільшити доходи і, таким чином, покращити матеріальну й наукову базу вищої освіти [2].

Ранжирування вищих навчальних закладів й освітніх програм слугує багатьом цілям: відповідає на запитання споживача в отриманні доступу до зрозуміло поданої інформації про статус вищих навчальних закладів; стимулює конкуренцію між ними; забезпечує обґрунтованість направлення фінансування; допомагає класифікувати різні типи освітніх закладів, учбових програм й дисциплін. Жоден з рейтингів не має права претендувати на повноту і завершеність картини освітнього простору, проте національна система оцінки якості освіти відрізняється від міжнародної за низкою показників:

- міжнародна система рейтингування ВНЗ на 100% незалежна від офіційних державних структур й таким чином нівелює їх вплив на оцінку якості освіти;

- рейтинги представляють об'єктивну, прозору та максимально повну інформацію про якість освітніх послуг надаваних ВНЗ;

- рейтинги дають можливість зрозуміти механізм ціноутворення в сфері платної освіти у ВНЗ;

- система рейтингування ВНЗ не тільки є визнаною та працює у багатьох країнах світу, а й постійно координується та вдосконалюється;

- в Україні велика частина методів ранжирування фокусується на вимірі кількісних величин нівелюючи оцінку та вимір якісних.

Досліджуючи міжнародний та національний механізми рейтингового оцінювання ВНЗ, можна дійти висновку, що головною особливістю методик рейтингування вузів, які розроблялись в Україні останнім часом, залишались переваги використання традиційних кількісних показників. Необхідно зазначити, що такий підхід не дозволяє повною мірою відобразити активність вузу, а також тенденції його розвитку. Для об’єктивної оцінки ситуації і прогнозів роботи вузу необхідні додаткові відомості, що відображають якісні параметри. Саме тому розробники рейтингів українських вузів дотримуються в основному зарубіжної методології – використовують у розробці показники експертної оцінки, що виявляють в ході опитування та анкетування, а також поєднують з ними якісні та кількісні показники.

Системоутворюючим фактором рейтингу університету є цілі ранжирування, що визначають методологію рейтингу, структуру критеріїв та показників, процедуру вибору та обробки вихідних даних.

З найбільш цікавих трендів в області методології глобального ранжирування необхідно виділити реалізуємий європейський підхід до картирування діяльності університетів (проекти U-Map і U-Multirank), відповідно яким сучасні технології дозволяють реалізувати можливість побудови власної оцінки вузу будь-яким споживачем за обраним і цікавим для нього набором параметрів.

Підкреслимо, що за оцінками НФПК, методика U-Multirank в найбільшому ступені задовольняє Берлінським принципам, у порівнянні з іншими існуючими методиками міжнародних рейтингів вузів [2].

До важливих трендів необхідно віднести зниження інтересу до рейтингів сайтів вузів, в тому числі, до головного з них – Webometrics. Це пояснюється стрімким розвитком інструментів веб-вимірів, що дозволяє будувати незалежні від існуючого оцінщика порівняльні таблиці.

Академічне співтовариство України вважає, що міжнародні рейтинги орієнтуються в першу чергу на оцінку дослідницької складової діяльності вузів, не повною мірою оцінюють історичні особливості розвитку національних освітніх систем, культурний контекст, мовні особливості – все те, що необхідно враховувати відповідно канонам Берлінських принципів.

Міжнародні рейтинги представляють картину освітнього простору без особливих деталей, а національні рейтинги базуються на побудові деталізованої картини.

Низька якість деяких рейтингів університетів визначається відношенням до них як до однорідної групи об’єктів, в той час як кожний університет являє собою абсолютно індивідуалізований об’єкт. Необхідно наголосити, що один університет в рейтингах, який має різну цілеспрямованість, може займати абсолютно різні позиції. Щоб уникнути цього, результати рейтингу повинні відноситися до групи вузів, достатньо однорідних як за місією, так і за напрямком діяльності.

Як правило, вітчизняні рейтинги вузів будуються на основі багатофакторної моделі діяльності вузу. Виникає необхідність визначення відносної значущості кожного фактору. Визначення ваги – однин з найважливіших етапів рейтингування, що базується на урахуванні рекомендацій спеціалістів, а також враховує погляди цільових аудиторій (академічного співтовариства, роботодавців, співтовариств випускників) [3].

Крім того, важливо зазначити, які критерії ранжирування у національних рейтингах сприятимуть їх наближенню до міжнародних.

Оскільки для сучасного розвитку вузу інтегральна оцінка якості підготовки випускників, яку можна визначати за статистичними параметрами освітньої та науково-дослідної діяльності ВНЗ та якісними характеристиками, що відображають думку ключових референтних груп: роботодавців, представників академічних кіл і наукових кіл, а також студентів і випускників вузів, відіграє провідну роль. На нашу думку, традиційне рейтингування бажано доповнити критеріями: рівень залученості студентів в конкурси інновацій; кількість визнаних професіоналом з досвідом інноваційної роботи за фахом; кількість публікацій на одного співробітника ПВП у виданнях, включених до переліку наукових фахових видань України; кількість публікацій у періодичному виданні, яке включено до наукометричних баз, зокрема Scopus або Web of Science Core Collection, що дозволить адаптувати рейтингом фактори до сучасних вимог якості підготовки фахівців.

Окрім того, найбільш адаптованими до сучасних вимог оцінювання вузів можна визначити наступні критерії: соціалізація (оцінка впливу університету на соціально-економічні процеси різного рівня); інтернаціоналізація (експорт освіти забезпечить для України не тільки пряму економічну вигоду, а і експансію своїх соціальних, економічних та технологічних стандартів); критерій «Бренд» (університетська репутація, оцінка впізнанності вузу аудиторією).

Література:

1. Проблеми освіти: Наук.-метод. зб./ Кол.авторів.-К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2002.- Вип.28.-192 с.

2. Чаплыгин А. Г. Рейтинги университетов: построить или построиться?/ Эллектронный журнал об образовании [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http// www.akvobr.ru

3. Москалева О.В. Рейтинги университетов и научные журналы // Научная периодика: проблемы и решения : журнал. — 2014. — № 4. — С. 9-19.