Негрич Микола Михайлович, аспірант Академії муніципального управління

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЛЯХ У БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ

Виходячи з функціонального навантаження національної контрактної системи, державна діяльність з регулювання процесів модернізації будівельної сфери набуває все більшою мірою властивості підприємницької діяльності в проектному форматі, спрямованому на вимірні конкурентоспроможні результати [1, C. 6]. Останні стосуються як предмета, так і безпосередньо діяльності з розміщення державного замовлення.

Система державного регулювання в межах виявленого функціоналу державних закупівель дозволив сформулювати ряд зауважень, що мають принципове значення для проведеного дослідження:

I. державне замовлення є цілісний механізм взаємопов'язаних суб'єктів, форм і методів формування, розміщення та контролю державних фінансів, що обслуговують державні потреби в межах прийнятих стратегічних орієнтирів. Це підтверджує безальтернативність прийняття в якості основної методологічної посилки необхідність розгляду державних закупівель як найважливішого важеля державного регулювання розвитку інвестиційно-будівельної сфери України [2, C. 98];

II. використовуючи в якості важеля регулювання державне замовлення в будівельній сфері, Уряд України має можливість:

1) забезпечувати виконання програм розвитку;

2) стимулювати розвиток інвестиційно-будівельної сфери і господарських суб'єктів, що мають високий потенціал інноваційного розвитку;

3) сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної бізнес середовища і українських підприємців в інвестиційно-будівельній сфері;

4) підтримувати і розвивати середній та малий бізнес;

5) забезпечувати наукові дослідження, створення та впровадження затребуваних практикою прогресивних новацій;

 6) реалізовувати соціальні програми і регулювати соціальні процеси;

III. будучи найбільшим споживачем продукції національної економіки, замовляючи продукцію і послуги, держава здійснює структурні зрушення в економіці, по суті стимулюючи перетікання капіталу за рахунок фінансування індустрії високих технологій, інформатики, електроніки та іншого в інвестиційно-будівельній сфері. Загальною світовою тенденцією є висока частка державних замовлень в пріоритетні галузі;

IV. функціонування системи державних закупівель супроводжується високими витратами, економія яких є самостійною економічною задачею. Її рішення лежить в області оптимізації витрат, які обслуговують механізм державних закупівель. Як критерій оптимізації доцільно використовувати показники ефективності закупівель, що враховують їх кінцевий ефект для національної економіки [3, C. 78].

У країнах з високорозвиненою ринковою інфраструктурою система державних закупівель є одним з найбільш ефективних механізмів підтримки конкуренції у виробничій сфері економіки. Використання логістичного інструментарію і принципів в системі постачання дозволяє істотно підвищити ефективність тендерів. Йдеться про реалізацію принципів системності, цілісності та оптимізації сумарних витрат. Зауважимо, що бажаний ефект може бути отриманий тільки в разі їх реалізації в комплексі. Таким чином, логістика державних закупівель переслідує стратегічну мету підвищення ефективності закупівельних трансакцій, вирішуючи всю сукупність інформаційних та інших завдань логістики [4, C. 65].

Якщо виходити з визначення постачання, як сукупності управлінських методів, що забезпечують задоволення інтересів держави, як покупця, то абсолютно очевидно, що держава повинна дотримуватися незалежно від галузевої специфіки принципів маркетингових-орієнтованого підходу, що відображає основний зміст проведення державних закупівель ринкового типу [5, C. 168]. Його сутність розкривається поняттям державного підприємництва, що виступає як комерційна діяльність держави. Дотримуючись цієї тези, розглянемо особливості державного постачання:

1) стартовим етапом державного постачання стає виявлення та оптимізація державних потреб. На цій основі здійснюється раціоналізація бюджетних витрат. Це означає необхідність реалізації принципів бюджетного маркетингу;

2) в частині, що стосується цілей і завдань активізації інноваційного процесу, державне замовлення повинен мати пріоритетне значення;

3) інтенсифікація конкурентних процесів, що стимулюють інновації, безумовно, вимагає використання ефективних конкурсних процедур розміщення державного замовлення з метою вибору кращого (найбільш ефективного) носія інновації;

4) з точки зору створення умов для розвитку бізнесу, раціоналізації виробничо-господарських зв'язків, подолання монополістичних тенденцій і адміністративного тиску, державний постачання повинен мати прозорі, чіткі, зрозумілі і позбавлені ангажованості процедури.

Література

1. Беркута, А.В. Система реформування ціноутворення у будівництві України [Текст]: автореф. дис. канд. економ. наук / А.В. Беркута; [ Київський національний університет будівництва та архітектури] – К., 2002. – 20 с.

2 Карпович, М.А. Совершенствование методов ценообразования на проектно-изыскательские работы на основе нормативов удельных затрат [Текст] : дис. канд. эконом. наук. / М.А. Карпов [ Воронежский государственный архитектурно-строительный университет] – В.,2005 – 165 с.

3 Колесников, О.В. Комплексне  планування собівартості в будівництві [Текст] / О.В. Колесников. – К.: Будівельник, 1991. – 96 с.

4 Симакова, М.А. Формирование стоимости проектных работ в условиях перехода к рынку [Текст]: дис. канд. наук/ М.А.Симакова; [Университет экономики и финансов] – Спб.,1993. – 210 с.

5. Хайкин, Г.М. Ценообразование в строительстве [Текст] / Г.М. Хайкин – М.: Стройиздат, 1988. – 303 с.