Оранюк Б. Ю.
Полтавський національний педагогічний
університет ім. В. Г. Короленка
РОЗВИТОК ОСНОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК (ПРОФІЛІВ) УЧАСНИКІВ МЕРЕЖЕВОГО СПІЛКУВАННЯ (УЧНІ 7-9 КЛАСІВ)
Розвиток інформатизації змінює технокультурний
процес діяльності людини, виділяє домінуючі технології, породжує новий вид
діяльності людини – інформаційну. В інформаційному суспільстві новітні
технології набувають пріоритетності в усіх галузях життєдіяльності людини.
Аналіз психолого-педагогічної та філософської
літератури присвяченої розвитку
сучасних інформаційних технологій показав, що проблема взаємодії
«людина-людина», «людина-інформація», «людина-інформаційне середовище»,
«людина-засоби комунікації» набуває актуального значення.
Педагоги відмічають масове захоплення дітей мобільними
телефонами, сматфонами, планшетами, вхід через яких в мережеве спілкування (
інтернет, мобільний зв'язок) є набагато спрощеним. Діти швидко обмінюються не тільки змістом інформації,
але й джерелом її походження (порно сайти, сайти для дорослих і т.п.). Мережеве
спілкування, для сучасної дитини, стає суттєвим чинником пізнання оточуючого
середовища.
Такий стан
справ породжує проблему взаємовпливу інформаційного середовища на ціннісні
орієнтації дітей як соціальних агентів мережі, на їхню діяльність в
інформаційному середовищі.
Аналіз
психолого-педагогічної літератури показав, що основні дані містяться в дослідженнях
які були проведені за останні декілька десятиріч в Європі, Австралії,
Канаді та США. Це пояснюється як активним
розвитком комунікаційної електронної мережі (наявність передових технологій)
так і рівнем публічного доступу до
інформації в цих демократичних країнах. Серед українських дослідників виділяються
публікації Найдьонової Л.А. та ін. [1;2]. Однак швидкий розвиток мережевого
спілкування, поява нових засобів спілкування (смартфони, планшети і т.п.) [3],
нових інформаційних технологій актуалізує педагогічну проблему формування
готовності дитини до діяльності в мережевому спілкуванні, адже легкий неконтрольований
доступ до мережевого спілкування, дозволяє агресивно налаштованим особам
анонімно впливати на учасників мережевого спілкування. Що актуалізує проблему встановлення основних
характеристик (профілів) учасників мережевого спілкування та аналіз їх розвитку
.
З педагогічної точки
зору, проблема агресивності дитини в
мережевому спілкуванні, лежить в площині аналізу причин розвитку
особистості, які в свою чергу,
формуються через спеціально організовану взаємодію між особистістю і оточуючим
середовищем.
Для
встановлення основних профілів учасників кібербулінгу [3] нами були проаналізовані реакція дітей на даний феномен.
Проведені опитування учнів 7-9 класів
показало, що більшість з дітей досить негативно реагують на кібербулінг і зі співчуттям
відносяться до дітей, які стали жертвою кібербулінгу (83%). Поряд з тим
опитування показало що учні не знають
як себе поводити у випадку агресії в мережевому спілкуванні (78%). Учні 7-9
класів (88%) готові повідомити про випадки агресії батькам або вчителям. Учні
7-9 класів менше довіряють вчителям (58%) і батькам (64%), і готові
прислухатися до поради своїх старших друзів (32%). Аналіз відповідей учнів на
запитання «Чому діти не намагаються протидіяти кібербулінгу?», розкрив один з мотивів. Це страх, що агресор
може активізувати свою діяльність і невпевненість що вчителі (батьки) їх
захистять. Проведений поглиблений аналіз показав, що причиною страху і
невпевненості в допомозі, часто є інтимні особисті проблеми учнів, які є
таємницею і для батьків і вчителів, а також страх, що свідки кібербулінгу самі імовірно можуть стати мішенями для
«агресорів», якщо будуть вживати якихось заходів щоб зупинити кібербулінг.
Наведені результати
опитування дозволяють встановити частковий висновок, про необхідність контролю
соціального клімату в школі на який суттєво може впливати кібербулінг.
Аналіз найбільш характерних діяльностей, які
вважаються непрямою, реляційною або соціальною агресією (поширення чуток, обмеження
доступу однолітків до соціальної групи, погроза відмовою від дружби, образи,
приниження і т.п.) нами був використаний для опису
поведінки, яка є соціальною по своїй природі. Такий підхід дозволив встановити основні характеристики (профілі)
«жертв», «агресорів», «спостерігачів», що
дозволить нам в подальшому розробити педагогічні умови формування
інформаційної культури у учнів при їх комунікації в мережевому
спілкуванні.
Література
1. Найдьонова Л.А. Кібер-булінг або агресія в інтернеті: способи
розпізнання і захист дитини / Л.А.Найдьонова //Методичні рекомендації / Серія:
На допомогу вчителю. Вип. 4. – К., 2011. – 34 с.
2. Соціальні мережі як чинник
інформаційної безпеки: Інформаційно
аналітичний бюлетень (Додаток до журналу «Україна: події, факти, коментар»/
[Електронний ресурс] / Відповідальний редактор Л. Чуприна //Огляд інтернет-
ресурсів (21.09–4.10) - 2015. - № 17.- Режим
доступу до журн.:http://www.segodnya.ua/life/health/zloupotreblenie-obshcheniem-v-socialnyh-setyah-vredno-dlya-podrostkov-648742.html
– Назва з екрану.
3. Kowalski, Robin M., Limber, Susan P., Agatston, Patricia
W// Cyber bulling:
bulling in the digital age./ –Oxford: Blackwell Publishing Ltd, 2008. – 218 p.