Психология и социология/ 5. Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Ільницька Л.А., Данілов Д.В.

ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К. Д. Ушинського»

Прояви девіантної поведінки молоді

Проблеми молоді, її освіти, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Соціальне та психологічне самопочуття молоді є однією з головних ознак розвитку суспільства, а проблема формування її свідомості – однією з найважливіших сьогодні. Соціалізація сьогоднішньої української молоді відбувається в період, що характеризується відсутністю стійкої системи цінностей, достатньо агресивним і неконтрольованим впливом засобів масової інформації. Основною рисою сучасної соціокультурної ситуації є невизначеність життєвої стратегії молодих людей, яка природнім чином викликає страх перед майбутнім [4, 21]. Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем, серед яких найголовнішими є: низький рівень життя, безробіття, значна економічна і соціальна залежність від батьків, шлюбно-сімейні проблеми, матеріальна незабезпеченість, відсутність можливостей для поліпшення житлових умов, поганий стан здоров’я, втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму, зростання рівня соціальних відхилень [5, 440]. В умовах переоцінки цінностей, послаблення державних і громадських регулятивів і відродження традиційного національного буття змінюються зміст і темпи соціалізації молоді.

Поняття „молодь” можна визначити як диференційовану соціальну групу, яка набуває рис соціальної спільності і має специфічні соціально-психологічні, соціальні, культурні та інші особливості, у тому числі й способу життя, перебуває у процесі соціалізації і відповідно до потреб часу має бути творцем або зачинателем нової соціальної і культурної реальності [6, 135]. Особливість такої соціальної групи як молодь полягає не лише в тому, що ця категорія визначає найближче майбутнє кожного суспільства, а й в особливостях формування самої особи у цьому віці. Для юнацького віку характерне інтенсивне формування особистості, пов’язане передусім з розвитком самосвідомості, морального світосприйняття, а також ідеалів і принципів. Поведінка юнаків стає чим далі більш усвідомленою, вчинки здійснюються згідно з їх особистісними переконаннями [3, 367]. Тому в цьому віці особливо важливою стає формування позитивної спрямованості особистості.

Оскільки період молодості є періодом найактивнішого процесу соціалізації, то залучення її до системи суспільних відносин, освоєння нею соціальних ролей, самовизначення її в соціальній, професійній, економічній, політичній сферах відбувається саме в цьому віці. Коли ж процес соціалізації йде зі зворотньою динамікою, особистість розпочинає діяльність, що не відповідає усталеним суспільним нормам, її поведінка відрізняється від загальноприйнятої, а подекуди спрямована проти цих норм і стереотипу соціальної дії. Асоціалізація особистості відбувається у ті ж самі періоди, що й соціалізація.

Молодь є найактивнішим психологічним суб'єктом, в неї не сформований стійкий світогляд, вона найбільше піддається зовнішньому впливу. Тому прояви соціально неприйнятної поведінки найвиразніше проявляється саме в цьому віці. Сприймаючи інтереси, погляди оточуючих, юнаки вбирають їх у себе і в подальшому керуються ними. З розвитком девіантної поведінки у молоді все більше затуплюються позитивні відчуття і вона може стати резервом для майбутньої злочинності.

Останній час констатується збільшення кількості проявів девіантної поведінки серед неповнолітніх і молоді. Хоч у багатьох випадках порушення норм не становлять суспільної небезпеки, оскільки характеризуються примітивністю способів вчинення [1, 4], але є небезпечними і в разі відсутності своєчасного реагування вихователів можуть привести до деформації особистості. За даними психологічних досліджень, антисуспільна спрямованість учасників злочинних груп зумовлюється необхідністю задоволення юнаками потреби в спілкуванні при наявній вузькості, обмеженості інтересів (їх примітивізмі), невмінні організувати своє дозвілля, що посилюється комплексом об'єктивних причин та утрудненнями у нормативному проведенні часу. Повноцінне спілкування з однолітками в офіційному середовищі для юнаків, які опинилися в психологічній ізоляції, заміщається асоціальним. Антисуспільна група стає референтною, завдяки чому негативний вплив її посилюється, а вікові особливості набувають викривлених форм: підвищена емоційність виявляється у нестриманості, потреба самоствердження - у брутальності, цинізмі тощо [2, 224-225].

Отже, сьогодні молодь позбавлена правово-соціальних цінностей і живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту. Радикальні перетворення в суспільному житті України супроводжуються ускладненням ситуації у сферах виховання, навчання і дозвілля молодого покоління. Як наслідок такого середовища і умов розвитку і виховання – з’являються все нові й нові факти зростання проявів девіантності в молодіжному середовищі.

Література

1. Козубовська І.В., Товканець Г.В. Соціальна профілактика девіантної поведінки. – Ужгород: Патент, 1998. – 465 с.

2. Кондратьєв Я.Ю. Юридична психологія. - Київ: Ін Юре, 1999. - 351 с.

3. Основи практичної психології / В. Панюк, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. – К.: Либідь, 1999. – 456 с.

4. Пилипенко В.А., Волянская Е.О. Подростковая агрессия в контексте современной социокультурной ситуации // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2004. - №4. - С. 5-23.

5. Соціологія // За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Академія, 2003. – 559 с.

6. Соціологія культури / За ред. О.М. Семашка, В.М. Пчі. – К.: „Караван”, 2002. – 334 с.