Гладка В.О., Гладкий М.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Формування ринку праці

Ринкова економічна система в сучасних умовах являє собою сукупність взаємопов'язаних ринків, які забезпечують можливість кyпівлі або продажу товарів. Їx взаємодія реалізується через специфічний механізм розподілу обмежених реcypciв згідно до цін, що формуються на цих ринках, адекватної інформації про рішення, які приймають виробники та споживачі pecypciв та узгодження цих piшень.

Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом i споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут здійснюється суспільне визначення створеного продукту, визнання суспільного характеру втіленої в ньому праці. Лише після реалізації споживча вартість починає служити людям, а витрачена на її виробництво праця стає суспільно необхідною. Зрозуміло, що для цього необхідна рівновага між попитом на певні товари та послуги — з одного боку, i їx пропозицією — з другого [1].

Досягнення piвноваги між попитом та пропозицією забезпечується за рахунок цін. Ціна рівноваги — це ціна такого рівня, при якому пропозиція відповідає попиту. Таким чином, piвновaга ринкових цін забезпечує збалансованість мiж різними галузями виробництва, між виробничою i невиробничою сферами, між сумою вартостей i цін товарів, між платоспроможним попитом i пропозицією.

Якщо ж попит i пропозиція неврівноважені, ринок саме через ціни (включаючи й ціну на робочу силу) впливає на виробництво. Недостатня кількість будь-яких товарів та послуг на ринку неминуче веде до підвищення цін на них, що відповідно стимулює їx виробництво, i навпаки [5].

Таким чином, ринкова економіка по самій своїй суті неодмінно припускається кризи перевиробництва, кризи незадовільної пропозиції, в тому числі й пропозиції робочої сили.

Функціонування ринкової економіки відбувається на кількох взаємопов’язаних ринках: ринку нерухомості, кредитів i капіталу, основних засобів виробництва, споживчих товарів та праці [4].

Ринок праці є системою суспільних відносин, соціальних — в тому числі юридичних — норм та інститутів, які забезпечують нормальне відтворення i ефективне використання праці кількість i якістъ якої відповідним чином винагороджуютъся. Тобто ринок праці є конкретним проявом системи суспільної організації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин. У вужчому трактуванні ринок праці розглядається як система соціально-економічних відносин між роботодавцями — власниками засобів виробництва — та населенням — власниками робочої сили — щодо задоволення попиту перших на працю, а других — на робочі місця, які є їх джерелом засобів існування.

Ринок праці являє собою відкриту підсистему, що через міжрегіональні міграції органічно взаємодіє з ринками праці інших регіонів. Але для з'ясування окремих процесів ми час від часу абстрагуватимемось від впливу міграційного руху населення i відповідно вважатимемо ринок праці закритою системою.

Як i кожний інший, ринок праці характеризується видом товару, який на ньому продається, його ціною, попитом та пропозицією [2].

Оскільки на момент продажу товару на ринку праця як доцільна діяльність ще не існує, на ринку праці продається робоча сила, тобто здатність до праці.

Відмінність ринку праці від вcix інших полягає в тому, що в результаті купівлі-продажу товар не відокремлюється від його попереднього власника, тобто фактично об'єктом купівлі-продажу є право на використання робочої сили (здатності до праці), при чому предметом торгу є не тільки певний вид здатностей виконувати трудові функції, a i тривалість та умови виконання цих функцій.

Ринок праці забезпечує функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту та пропозиції. Його основна функція полягає в забезпеченні через сферу o6iгy перерозподілу робочої сили між галузями та сферами виробництва та забезпечення роботою всього економічно активного населення, яке в даний конкретний момент пропонує свою робочу силу на ринку праці.

На ринку праці взаємодіють головним чином роботодавці (суб'єкти власності на засоби виробництва) i наймані працівники, які формують обсяг, структуру та співвідношення попиту i пропозиції робочої сили. Певна частина економічно активного населення прагне реалізувати свою здатність до праці на умовах самостійної організації виробництва та збуту продукції. В такому випадку товар продається самому co6i, фактично для власного споживання [4].

Сукупна робоча сила — це загальна чисельність населення вцілом від 15 до 70 poкiв включно (вважається, що після досягнення 71 року населення втрачає працездатність i відповідно перестає пропонувати свою робочу силу на ринку праці), яке в даний конкретний момент (тобто в момент проведення обстеження) прагне реалізувати свою працездатність шляхом вироблення товapiв та послуг i отримати за це винагороду в грошовій чи натуральній формі.

На відміну від цього економічно активне населення складається з ociб обох статей вцілом від 15 до 70 років включно, які впродовж певного періоду часу забезпечують пропозицію робочої сили на ринку праці.

Таким чином, відмінність між робочою силою та економічно активним (трудоактивним) населенням зводиться до періоду спостереження.

Все населення країни (регіону) у віці 15-70 років розподіляється на 3 взаємовиключні та вичерпні категорії : зайняті, безробітні та економічно неактивні (поза робочою силою i ринком праці).

В колишній радянській системі застосовувався інший показник — трудові ресурси, який характеризував сукупність працездатного населення працездатного віку (жінки віком 16-54 років i чоловіки віком 16-59 років) та працюючих пенсіонерів та підлітків. Сьогодні він, на жаль, теж інколи застосовується в українській статистиці та економіці, але це — вже рудименти колишньої системи. Особливістю категорії «трудові ресурси» є, по-перше, орієнтація виключно на працездатність населення працездатного віку (бажання її реалізувати на ринку до уваги не береться) та зайнятість (тобто реалізувати економічну активність) населення непрацездатного віку — пенсіонерів та підлітків [3].

Ринок праці - суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону масових явищ та процесів, які виникають на ринку праці , з метою виявлення якісних особливостей, взаємозв'язків i закономірностей щодо купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) між економічно самостійними продавцями та покупцями.

Основними суб’єктами ринку праці були i залишаються, як свідчить сучасна практика, роботодавець-покупець i найманий працівник.

Важливою ознакою становлення ринку праці є мобілъністъ робочої сили.

Сегментація ринку праці - це розподіл робітників i робочих місць на стійкий i замкнутий сектор, зони, окреслюючи мобільність робочої сили своїми межами [5].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Ліанова Е.М. Ринок праці: Навч. Посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2003.- 224 с.

2.Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. Посібник.- К.: КНЕУ,2003.-300с.

3.Петюх В. М. . Ринок праці: Навч. Посібник.-К.:КНЕУ,1999.-288с.

4.Старостенко Г. Г. Політична економія: Навч. Посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2006.-344 с.

5.Буряк П. Ю. Економіка праці й соціально-економічні відносини: Навч.Посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 440 с.