Економічні науки/ Бухгалтерський облік та аудит

к.е.н., доцент Ангеліна І.А., Григор’єва В.В.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ВЗАЄМОДІЇ

ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ З АУДИТОРСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган - Барановського

За сучасних ринкових умов гос­подарювання надзвичайної важливості набуває подальше удосконалення взаємодії різних рівнів системи фіненсового контролю комерційних структур, основними з яких є державний та аудиторський незалежний вид. Співробітництво професійних аудиторських організацій та органів державного фінансового контролю (ДФК) слід невпинно й різнобічно розвивати, а саме організовувати спільні засідання «круглого столу», конференції та інші офіційні зустрічі, обговорювати на них проблеми взає­модії, вирішувати типові спірні питання, що виникають при перевірках, обмінюватися досвідом тощо.

Метою статті є розгляд особливостей взаємодії органів державного та незалежного ауди­торського контролю. Проте, оскільки результати аудиторської перевірки є базовою основою багатьох економічних рішень, аудит до­сить жорстко регулюється у всіх країнах.

В більшості країн світу Конституція або законодавство чітко визначає право певних суб’єктів контролю на здійснення аудиту адміністративної діяльності. В Україні не передбачено такої форми контролю, але передумови для запровадження аудиту ефективності вже є.

Одним з головних складників фінансової основи місцевого самоврядування є кошти місцевих бюджетів. Відповідно, метою аудиту діяльності органів місцевого самоврядування є встановлення причин, що стримують наповнення місцевих бюджетів додатковими доходами та внесення пропозицій щодо поліпшення роботи зі збільшення їхніх обсягів. Об’єктами аудиту є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фінансові органи, органи Державного казначейства, на які покладено обов’язки щодо організації роботи з отриманням платежів і перерахуванням їх до бюджету.

Першим кроком, що веде до упорядкування й удоскона­лення взаємодії державних і незалежних фінансових кон­тролерів, на наш погляд, є регламентація їх взаємовідносин на основі загальноприйнятого стандарту «Взаємовідносини між незалежними аудиторами і державними фінансовими контролерами». Найголовніші пункти цього положення такі:

а) характерні принципи поведінки аудиторів у стосунках із представниками державних Органів контролю;

б) порядок узгодження спірних питань за матеріалами проведених перевірок.

Системи державного фінансового контролю можуть функціонувати як у суспільному секторі економіки, так і в приватному при залученні державних фінансів, в також при перевірках дотримання законодавства. Крім того, у приват­ному секторі функції фінансового контролю виконує незал­ежний аудит.

Достовірність фінансової звітності та консультаційної діяльності аудиторських фірм і аудиторів, що працюють са­мостійно в якості індивідуальних підприємців, поглиблює і розширює фінансовий контроль у недержавному секторі. В Україні активно регулюється ауди­торська діяльність, держава визнає обов'язковість аудиту, виділяючи значимі підприємства, фінансова нестабільність яких могла істотно вплинути на економіку, встановлює ви­моги до аудиторій. Регулювання аудиторською діяльністю держава здійснює за допомогою відповідних законів, даю­чи, однак, простір для саморегулювання аудиту через гро­мадські організації аудиторів.

 В Україні за сучасних, досить складних умов господарюван­ня необхідне як найширше використання інституту незал­ежного аудиту в діяльності спеціалізованих органів ДФК. Аудитори, будучи фахівцями найвищого класу як у сфері обліку, так і у сфері фінансового аналізу, несуть професій­ну відповідальність і ризикують своєю репутацією у ви­падку надання необ'єктивних висновків.

Слід зазначити, що деякі органи ДФК уже роблять перші кроки щодо напрацювання шляхів взаємодії з аудиторськи­ми організаціями.

Необхідно розглянути і питання удосконалення взаємодії державного й аудиторського контроля у банківській сфері.

На даний час з'явилися і продовжують розвива­тися кризові тенденції, що характеризуються невпинним зростанням кількості банків, які знаходяться в критичному фінансовому становищі або фактично втратили ліквідність. Оці­нюючи невтішний стан вітчизняної банківської системи, що склався на теперішній момент, треба брати до уваги той факт, що на ефективність її функціонування впливає як за­гальна економічна ситуація в країні, так і окремі чинники, безпосередньо пов'язані з організацією управління банка­ми.

Держконтроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів здійснюється на підставі місячних ба­лансів банків, до яких додаються довідки з розрахунками фактичних показників обов'язкових економічних нормати­вів і розшифровка окремих балансових рахунків.

Удосконалення, підвищення ефективності фі­нансового контролю у банківській сфері, зумовленого плід­ною взаємодією органів державного і незалежного аудиторського контролю реалізується через функції з оцінки фі­нансової спроможності і ділової репутації юридичних осіб - набувачів більш ніж 20% акцій комерційного банку або йо­го контрольного пакета - покласти на інститут аудиту. Ау­дитори, будучи фахівцями найвищого класу як у сфері облі­ку, так і у сфері фінансового аналізу, несуть професійну від­повідальність і ризикують своєю репутацією у разі надання необ'єктивних висновків. Аудиторські організації мають право самостійно визна­чати методики, що дозволяють аналізувати фінансовий стан і ділову репутацію суб'єктів. У загальному вигляді ме­тодика фінансового аналізу складається з трьох взаємо­пов'язаних сегментів:

1) аналіз фінансових результатів діяльності організації;

2) аналіз фінансового стану;

3) аналіз ділової активності й ефективності фінансо­во-господарської діяльності.

На нашу думку, з метою упорядкування аудиторської діяль­ності щодо фінансового аналізу й уніфікації вимог стосовно змісту, форми і порядку підготовки звітів про фінансовий стан крупних власників акцій банків та їх перспектив повинна бути розроблена і формально закріплена у вигляді обов'язкових рекомендацій і нормативів єдина методика оцінки фінансо­вого стану організацій різного типу. Єдина база дозволить також однаковою мірою інтерпретувати результати оцінок і взаємодіяти з різними органами фінансового контролю.

Ще раз зауважимо, що на даному етапі розвитку вітчизняної економікив умовах її багатоукладності питання посилення взаємодії, а також більш скоординованої роботи органів державного і незалежного (аудиторського) контролю набуває особливої уваги.

Слід наголосити, що процес розвитку системи ДФК за своєю сутністю перманентний і має бути адекватним про­цесу розвитку держави. Тому, організовуючи відповідну си­стему ДФК, необхідно буде її періодично оцінювати на пред­мет адекватності внутрішнім і зовнішнім умовам функціо­нування держави.

Література.

1.     Бухгалтерський облік та аудит. – 2002. - № 8.

2.     Облік, податки, аудит в Україні. – 2001. - № 4.

3.     Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. -  № 6, 7, 9, 10.

4.     Фінанси України. – 2008. - № 5